Антибіотики – аміноглікозиди: гентаміцину сульфат, канаміцину моносульфат

Антибіотики – це хіміотерапевтичні речовини, які продукуються різноманітними мікроорганізмами, рослинами, тваринами в процесі їх життєдіяльності, а також їх синтетичні аналоги і похідні, що мають здатність убивати чи вибірково пригнічувати ріст збудників захворювань (бактерій, вірусів, грибів, найпростіших), затримувати розвиток злоякісних пухлин.

Англійський вчений Флемінг у 1928 році виявив у плісняви антибіотичні властивості. Чистий антибіотик – пеніцилін – виділили вчені Флорі та Чейн у 1934-1940 роках.

Антибіотики класифікують:

· за видами продуцента;

· залежно від характеру біологічної дії;

· за хімічною структурою.

Найбільш досконалою є хімічна класифікація, яка дозволяє вивчити залежність між хімічною структурою, фізико-хімічними властивостями і дією антибіотиків, також розробляти способи контролю якості анибіотиків, виходячи з особливостей структури.

За хімічною класифікацією виділяють:

1. Антибіотики аліциклічної будови (тетрацикліни, їх напівсинтетичні аналоги та ін.).

2. Антибіотики ароматичного ряду (група левоміцетину).

3. Антибіотики гетероциклічної структури (пеніциліни, їх напівсинтетичні аналоги, цефалоспорини та ін.).

4. Антибіотики глікозидної будови:

1. Стрептоміцини;

2. Аміноглікозиди (канаміцини, неоміцини, гентаміцини, мономіцини);

3. Макроліди (еритроміцини й олеандоміцини);

4. Анзаміцини (рифампіцини, їх напівсинтетичні аналоги).

5. Полієнові антибіотики з глікозидоподібною структурою (ністатин, амфотетицин, мікогептин).

6. Антибіотики поліпептидної будови (граміцидини, поліміксини та ін.).

7. Протипухлинні антибіотики:

· Похідні ауреолової кислоти;

· Антрацикліни;

· Похідні хінолін -5,8-діону;

· Актиноміцини.

Способи добування антибіотиків можна поділити на три групи:

1. Мікробіологічний синтез на основі плісняв (Penicillium) або променистих (Streptomices) грибів. Цим способом отримують анатибіотики тетрациклінового ряду, природні пеніциліни, антибіотики-глікозиди, макроліди та ін.

Даний метод грунтується на біосинтезі, який здійснюється в клітинах організму.

2. Хімічний синтез (левоміцетин та його похідні).

3. Поєднання мікробіологічного та хімічного синтезів. Використовується для добування напівсинтетичних антибіотиків на основі трансформації молекул природних антибіотиків (напівсинтетичні тетрацикліни, пеніциліни, цефалоспорини).

Для аналізу антибіотиків використовують біологічні, хімічні, фізичні і фізико-хімічні методи. Біологічні методи основані на порівняльній оцінці їх здатності пригнічувати розвиток тест-культури мікроорганізмів

(метод дифузіїї в агар та порівнянні дії певних концентрацій досліждуваного і стандартного зразків антибіотика на тест-мікроорганізм).

Біологічну активність антибіотиків виражають в одиницях дії (ОД). Це мінімальна кількість антибіотика, яка пригнічує розвиток тест-мікроорганізму в певному об’ємі живильного середовища. Кількість грамів діючої речовини в 1ОД для різних антибіотиків різна.

Поиск по сайту: