Методичні вказівки. Ключовими термінами та поняттями, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є: кримінальний процес; кримінальне провадження; історичні

Ключовими термінами та поняттями, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є: кримінальний процес; кримінальне провадження; історичні форми кримінального процесу; обвинувальний (змагальний) процес; інквізиційний (розшуковий) процес; змішаний процес; кримінально-процесуальні відносини; кримінально-процесуальна діяльність; процесуальні дії; процесуальні рішення; процесуальна форма; диференціація процесуальної форми; кримінально-процесуальні функції; процесуальні гарантії.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

Кримінальний процес – це врегульована нормами кримінального процессуального законодавства діяльність оперативних підрозділів, слідчого, керівника органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді та суду, яка ґрунтується на засадах кримінального провадження, по виявленню ознак складу кримінального правопорушення, досудовому розслідуванню, судовому розгляду та вирішенню кримінальних справ, спрямована на виконання завдань кримінального провадження.

Завданнями кримінального провадження є: 1) захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень; 2) охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження; 3) забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Типи кримінального процесу розрізняють залежно від того, які завдання стоять перед кримінальним процесом, як визначені повноваження та функції відповідних державних органів, наскільки у процесі представлені та захищені права людини, яка система доказів, на кого покладено обов’язок забезпечення доведеності вини особи, тощо. У доктрині кримінального процесу виділяють певні історичні типи кримінального процесу: 1) розшуковий; 2) змагальний; 3) змішаний.

Кримінальна процесуальна форма являє собою правовий режим кримінальної процесуальної діяльності, що включає дотримання юридичних процедур, виконання певних процесуальних умов та забезпечення гарантій у кримінальному провадженні. Під юридичними процедурамислід розуміти певну послідовність, черговість вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Загальність кримінальної процесуальної форми полягає в тому, що під час досудового розслідування та судового провадження застосовуються єдині для певної категорії справ правила судочинства. Загальність кримінальної процесуальної форми передбачає і її диференціацію – можливість у рамках єдиної судової системи, єдиного кримінального процесуального законодавства, грунтуючись на єдиних засадах кримінального провадження, вирішувати єдині завдання кримінального провадження різними способами. Виділяють два напрями диференціації кримінальної процесуальної форми: її спрощення та ускладнення.

Кримінально-процесуальні функції – це виражені у законі основні напрями процесуальної діяльності, що здійснюються з метою реалізації завдань кримінального провадження суб’єктами, уповноваженими на ведення процесу або наділеними правами для активної участі у кримінальному провадженні для захисту своїх прав та законних інтересів.

В юридичній літературі найчастіше виділяють як основні три функції – обвинувачення, захисту і судового розгляду та вирішення справи (правосуддя). До кола кримінальних процесуальних функцій, окрім основних, відносять і функцію досудового розслідування, судового контролю, прокурорського нагляду, підтримання цивільного позову, заперечення проти цивільного позову.

Відносини між учасниками кримінального провадження, що виникають, припиняються або змінюються на підставі норм кримінального процесуального права, є кримінально-процесуальними відносинами. Кримінально-процесуальні відносини виникають, припиняються або змінюються за певних обставин, які називаються юридичними фактами.

Кримінально-процесуальними актами є правові акти, які знаходять своє вираження у встановленій законом процесуальній формі, в яких державний орган чи посадова особа в межах своїх повноважень у встановленому законом порядку дає відповіді на правові питання, що виникли у справі.

Процесуальне рішення в кримінальному судочинстві – постановлений у визначеній законом процесуальній формі правовий акт, в якому слідчий, прокурор, слідчий суддя або суд в межах своєї компетенції у визначеному законом порядку дають відповіді на правові питання, що виникають у провадженні, і виражають владну волю щодо вчинення певних дій, направлених на досягнення завдань кримінального судочинства.

Прийняття будь-якого рішення в кримінальному судочинстві включає:

1) встановлення фактичних обставин;

2) вибір норми права;

3) встановлення відповідності між нормативними умовами прийняття рішення, записаними в законі, і встановленими фактичними обставинами;

4) власне прийняття рішення у формі правозастосовчого акту.

Кримінально-процесуальні гарантії – це сукупність встановлених законом правових норм, що забезпечують виконання завдань кримінального провадження та надають можливість суб’єктам кримінального процесу виконувати обов’язки та реалізовувати права.

Поиск по сайту: