|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Методичні вказівки. Ключовими термінами та поняттями, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є: конвенція;міжнародне співробітництво; уповноваженіКлючовими термінами та поняттями, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є: конвенція;міжнародне співробітництво; уповноважені органи; міжнародна правова допомога; екстрадиція; екстрадиційна перевірка; тимчасовий арешт; екстрадиційний арешт; перейняття кримінального провадження; вирок суду іноземної держави; визнання вироку; передача засудженого для відбування покарання. З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах: Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження полягає у вжитті необхідних заходів з метою надання міжнародної правової допомоги шляхом вручення документів, виконання окремих процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, тимчасової передачі осіб, перейняття кримінального переслідування, передачі засуджених осіб та виконання вироків. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження має свою специфіку, яка полягає у такому: 1) обсяг міжнародного співробітництва під час кримінального провадження; 2) законодавство, яким регулюються сфера міжнародного співробітництва; 3) суб’єкти міжнародного співробітництва під час кримінального провадження; 4) документи, якими ініціюється провадження з міжнародного співробітництва під час кримінального провадження; 5) особливості зберігання та передання речових доказів і документів; 6) доказова сила офіційних документів. Міжнародно-правові акти у сфері міжнародного співробітництва: Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 р., Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 р., Європейська конвенція про нагляд за умовно засудженими або умовно звільненими правопорушниками 1964 р., Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків 1970 р., Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах 1972 р., Конвенція про передачу засуджених осіб 1983 р., Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. Під міжнародною правовою допомогоюслід розуміти проведення компетентними органами однієї держави процесуальних дій, виконання яких необхідне для досудового розслідування, судового розгляду або для виконання вироку, ухваленого судом іншої держави або міжнародною судовою установою. Етапи здійснення міжнародної правової допомоги при проведенні процесуальних дій: 1) підготовка та направлення запиту про міжнародну правову допомогу; 2) розгляд запиту про міжнародну правову допомогу; 3) виконання запиту про міжнародну правову допомогу. Під видачею особи (екстрадицією)слід розуміти видачу особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Екстрадиція включає певні етапи: 1) офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та видача такої особи; 2) перевірка обставин, що можуть перешкоджати видачі; 3) прийняття рішення за запитом; 4) фактична передача такої особи під юрисдикцію запитуючої держави. Екстрадиційною перевіркою є діяльність визначених законом органів щодо встановлення та дослідження передбачених міжнародним договором України, іншими актами законодавства України обставин, що можуть перешкоджати видачі особи (екстрадиції), яка вчинила злочин. Тимчасовим арештомє взяття під варту особи, розшукуваної за вчинення злочину за межами України, на строк, визначений КПК або міжнародним договором України, до отримання запиту про видачу (екстрадицію). Тимчасовий арешт застосовується строком до 40 діб. Екстрадиційний арешт – застосування запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою з метою забезпечення її видачі (екстрадиції). Екстрадиційний арешт застосовується до вирішення питання про видачу особи (екстрадицію) та її фактичної передачі, але не може тривати більше дванадцяти місяців. Перейняттям кримінального провадженняє здійснення компетентними органами однієї держави розслідування з метою притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочини, вчинені на території іншої держави, за її запитом. Слід виокремлювати два різновиди перейняття кримінального провадження: 1) перейняття лише матеріалів кримінального провадження; 2) перейняття матеріалів кримінального провадження, поєднане з передачею особи, яка підозрюється (обвинувачується) у вчиненні злочину. Порядок визнання та виконання вироків судів іноземних держав можна умовно поділити на такі етапи: 1) розгляд Міністерством юстиції України клопотання про визнання та виконання вироку суду іноземної держави; 2) розгляд судом питання про виконання вироку суду іноземної держави; 3) виконання вироку суду іноземної держави. Процедура передачі особи, засудженої судом України, для відбування покарання в іноземну державу складається з трьох етапів: 1) звернення засудженого до Міністерства юстиції України або до уповноваженого (центрального) органу держави, громадянином якої він є; 2) розгляд Міністерством юстиції України звернення засудженого та прийняття рішення; 3) фактична передача засудженого громадянина іноземній державі для подальшого відбування покарання. 4. Зміст самостійної роботи студентів Самостійна робота студентає однією з основних складових оволодіння навчальним матеріалом і виконується в позааудиторний час, передбачений тематичним планом навчальної дисципліни. Під час вивчення навчальної дисципліни студенти повинні навчитися самостійно мислити, поглиблювати засвоєні теоретичні знання, опановувати практичні навики з прийняття процесуальних рішень, пов’язаних зі здійсненням кримінально-процесуальної діяльності. Форма контролю самостійної роботи – обговорення питань на семінарському занятті або написання контрольної роботи у тестовій формі. Питання самостійної роботи виносяться на поточний, модульний і підсумковий семестровий контроль. З метою самостійного визначення рівня засвоєння теоретичного матеріалу студентам пропонуються питання для самоконтролю набутих знань.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |