Методичні вказівки. Ключовими термінами та поняттями, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є: принцип кримінального процесу; конституційні принципи;

Ключовими термінами та поняттями, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є: принцип кримінального процесу; конституційні принципи; спеціальні принципи; загальноправові принципи; міжгалузеві принципи; галузеві принципи; організаційні принципи; функціональні принципи; верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; публічність; диспозитивність; змагальність; доступ до правосуддя; незалежність суддів; обов’язковість судових рішень; оскарження судових рішень.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

Принципи (засади) кримінального провадження – це закріплені в нормах права визначальні, фундаментальні положення щодо закономірностей і найбільш суттєвих властивостей кримінального провадження, які обумовлюють їх значення як засобу для захисту прав і свобод людини і громадянина, а також для врегулювання діяльності органів та посадових осіб, які ведуть кримінальний процес.

Найбільш прийнятною є класифікація принципів кримінального провадження залежно від їх поширюваності стосовно галузей права на: загальноправові, загальнопроцесуальні та кримінальні процесуальні.

Загальноправові засади закріплені в Конституції України та відображені в галузевому законодавстві, їх дія поширюється на всі галузі права. До них належать: 1) верховенство права; 2) законність; 3) повага до людської гідності; 4) забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; 5) недоторканність житла чи іншого володіння особи; 6) таємниця спілкування; 7) невтручання у приватне життя; 8) недоторканність права власності; 9) доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень.

До загальнопроцесуальних (або міжгалузевих) доцільно віднести ті засади, що діють у декількох галузях процесуального права та закріплюють фундаментальні положення становища особи, забезпечують законність і ефективність процесуальних процедур. До них можна віднести: 1) рівність перед законом і судом; 2) змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 3) безпосередність дослідження показань, речей і документів; 4) забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; 5) диспозитивність; 6) гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами; 7) розумність строків; 8) мова, якою здійснюється кримінальне провадження.

Кримінальні процесуальні (або галузеві) засади діють лише в межах кримінального провадження: 1) презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; 2) свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї; 3) заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те сааме правопорушення; 4) забезпечення права на захист; 5) публічність.

Провідною ідеєю принципу змагальності є паритетність сторін обвинувачення і захисту, які самостійно відстоюють їхні правові позиції у формі судового спору шляхом реалізації наданих законом процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. Традиційно наука кримінального процесу виділяє у структурі змагальності три основні риси: 1) чітке розмежування функцій державного обвинувачення, захисту і судового розгляду; 2) рівність сторін у процесуальних правах для здійснення своїх функцій; 3) особлива роль суду в процесі як об’єктивного та неупередженого суб’єкта.

Під диспозитивністю слід розуміти міру процесуальної свободи, правове положення, згідно з яким сторонам кримінального провадження надається і забезпечується можливість вільно, в межах, встановлених кримінальним процесуальним законом, обирати способи здійснення своїх матеріальних і процесуальних прав та використовувати на власний розсуд передбачені законом публічні засоби їхнього захисту, а також активно впливати на хід і результати кримінального провадження.

Публічність характеризує кримінальне провадження як владно-організаційну діяльність посадових осіб та органів, які діють в офіційному статусі, відповідно до службового обов’язку, від імені держави. Ця засада становить основу правового регулювання повноважень прокурора та слідчого у кримінальному провадженні, їх взаємовідносини з іншими суб’єктами та судом, системи і порядку застосування заходів забезпечення кримінального провадження, процедури ухвалення процесуальних рішень тощо.

Поиск по сайту: