Методичні вказівки. Ключовими термінами та поняттями, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є: вербальні слідчі дії; допит підозрюваного; допит

Ключовими термінами та поняттями, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є: вербальні слідчі дії; допит підозрюваного; допит потерпілого; допит свідка; імунітет свідка; невербальні слідчі дії; невідкладні слідчі дії; негласні слідчі дії; обов’язкові слідчі дії; одночасний допит; повторні слідчі дії; процесуальні дії; слідчі (розшукові) дії;

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

Основним способом збирання доказів в досудових стадіях кримінального судочинства є провадження слідчих (розшукових) дій. Визначаючи поняття слідчих (розшукових) дій, необхідно наголосити, що це та частина процесуальних дій, які спрямовані на збирання і перевірку доказів у кримінальному провадженні та відрізняються від решти дій слідчого силою процесуального примусу.

На сьогодні систему слідчих (розшукових) дій у кримінальному судочинстві України складають такі процесуальні дія як: допит; одночасний допит декількох осіб (очна ставка); пред’явлення для впізнання; обшук; огляд; ексгумація трупа; слідчий експеримент; освідування; проведення експертизи експертизи; аудіо-, відеоконтроль особи; арешт, огляд і виїмка кореспонденції; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; зняття інформації з електронних інформаційних систем; обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи; встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу; спостереження за особою, річчю або місцем; аудіо-, відеоконтроль місця; контроль за вчиненням злочину; виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

Всі слідчі дії слід вивчати в такій послідовності: 1) поняття, види і завдання слідчої дії; 2) підстави, умови проведення слідчої дії, прийняття процесуального рішення; 3) учасники слідчої дії, особливості їх правового статусу; 4) порядок проведеня слідчої дії (вступна частина, основна частина, заключна частина і фіксація).

Всі слідчі (розшукові) дії можна поділити на декілька груп, зокрема:

1) основні і додаткові;

2) первинні і повторні;

3) невідкладні, першочергові і послідуючі (наступні);

4) обов’язкові і необов’язкові (факультативні);

5) з винесенням постанови (ухвали) про проведення слідчої (розшукової) дії і без її винесення;

6) за участю понятих і без них.

7) вербальні, нонвербальні і змішані.

Залежно від суб’єкта, який приймає рішення про проведення слідчої (розшукової) дії їх можна класифікувати на такі, що провадяться:

1) за рішенням слідчого без погодження з прокурором чи слідчим суддею;

2) виключно за постановою прокурора;

3) виключно за ухвалою слідчого судді.

залежності від прийомів вилучення інформації класифікує слідчі дії на:

Обгрунтованою є також класифікація слідчих дій на такі дві групи:

1) слідчі дії, які не пов'язані з обмеженням конституційних прав громадян (наприклад, допит, пред'явлення для впізнання, слідчий експеримент тощо).

2) слідчі дії, які пов'язані з обмеженням конституційних прав громадян (наприклад, обшук, огляд в житлі, освідування, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, зняття інформації з електронних інформаційних систем, арешт і виїмка кореспонденції тощо).

Крім того, положення нового КПК України дають підстави класифікувати слідчі (розшукові) дії ще на дві групи: гласні і негласні.

Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

Для проведення окремих слідчих (розшукових) дій слідчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих). Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

Допит – це передбачена кримінальним процесуальним законом слідча дія, яка полягає в одержанні слідчим від свідка, потерпілого, підозрюваного чи експерта показань про обставини, що мають значення для кримінального провадження.

Допит проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням із особою, яку мають намір допитати. Допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому - понад вісім годин на день.

Особа має право не відповідати на запитання з приводу тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) або які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею, близькими родичами чи членами її сім'ї кримінального правопорушення.

Слідчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з'ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях.

Поиск по сайту: