Методичні вказівки. Ключовими термінами та поняттями, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є: теорія судових доказів; доказ; доказове право;

Ключовими термінами та поняттями, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є: теорія судових доказів; доказ; доказове право; допустимість доказів; достовірність доказів; достатність доказів; належність доказів; прямі і непрямі докази; обвинувальні і виправдувальні докази; первинні і похідні докази; особисті і матеріальні докази.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

Доказове право являє собою систему юридичних норм (інститут кримінального процесуального права), що регулюють мету, зміст, порядок, межі та правові засоби збирання, перевірки, оцінки доказів, обґрунтованість і вмотивованість висновків правозастосовних органів у ході процесуального доказування.

Доказування як раціональна розумова діяльність підпорядкована законам логічного мислення, що забезпечують правильність виведення висновків і формулювання гіпотез. Закони логічного мислення ефективно використовуються при побудові різних криміналістичних версій, складанні на їх основі планів розслідування і розшуку, при проведенні слідчих (розшукових) дій, при формулюванні висновків і прийнятті процесуальних рішень у кримінальному провадженні.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Докази – це відомості про фактичні дані, які повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності, а у своїй сукупності – вимогам достатності.

Належність доказів – це спроможність фактичних даних надавати інформацію щодо обставин, які входять в предмет доказування, служити аргументами в процесі встановлення істини у кримінальному провадженні.

Допустимість доказів означає правову придатність їх для використання у кримінальному процесі як аргументів у доказуванні, що визначається законністю їх отримання. Допустимість доказів передбачає дотримання вимог закону щодо суб’єкта, процедури, процесуального джерела отримання фактичних даних

Достовірність доказів означає відповідність їх змісту тому, що мало місце в дійсності. Достовірність передбачає перевірюваність як самого джерела, так і способу одержання фактичних даних, надійність процесуального носія та засобів фіксації.

Достатність доказів –це така їх сукупність, що дає змогу встановити всі обставини, які потребують доказування в кримінальній справі, і прийняти на їх основі відповідне обгрунтоване, законне та справедливе процесуальне рішення.

Прямим є доказ, який прямо і безпосередньо встановлює наявність чи відсутність обставини, що доказується (події злочину, часу, місця, способу його вчинення, особи, яка його вчинила цю дію, особу потерпілого тощо). Непрямим (побічним) є доказ, який спочатку обґрунтовує наявність чи відсутність проміжного (доказового) факту, а через нього – наявність чи відсутність шуканої обставини предмета доказування.

Обвинувальними визнаються докази, що встановлюють наявність суспільно небезпечного діяння, вчинення його певною особою, вину даної особи, а також обставини, які обтяжують покарання (ст. 67 КК України). Виправдувальні докази, навпаки, становлять основу рішення щодо відсутності суспільно небезпечного діяння, невинуватості особи, або наявності обставин, що пом'якшують покарання (ст. 66 КК України).

Первинними є докази, отримані з першоджерела (наприклад, показання свідка-очевидця, оригінал документа), а похідними – ті, які отримані з другого чи наступного джерела (наприклад, показання свідка щодо фактів, які стали відомі йому зі слів іншої особи, так звані «показання з чужих слів»).

Особисті докази виходять від осіб (показання обвинувачених, підозрюваних, потерпілих, свідків, висновки і показання експертів), а матеріальні містяться в предметах і документах (речові докази, документи).

Під процесуальним джерелом доказів слід розуміти те джерело, від якого надходить інформація про фактичні дані, що мають значення для правильного вирішення кримінального провадження. Перелік процесуальних джерел доказів є вичерпним і включає в себе: показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Поиск по сайту: