Методичні вказівки. Ключовими термінами та поняттями, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є: алібі; визнання вини; висновок експерта; джерела

Ключовими термінами та поняттями, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є: алібі; визнання вини; висновок експерта; джерела доказів; додаткова експертиза докази; імунітет свідка; комісійна експертиза; комплексна експертиза; обмова; повторна експертиза; показання підозрюваного; показання потерпілого; показання свідка; самообмова.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

Під процесуальним джерелом доказів слід розуміти те джерело, від якого надходить інформація про фактичні дані, що мають значення для правильного вирішення кримінального провадження. Перелік процесуальних джерел доказів є вичерпним і включає в себе: показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Процесуальні джерела доказів класифікують на такі групи:1) особистісні (показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, експерта, висновок експерта); 2) матеріальні (речові докази, документи).

Показання – це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

КПК України передбачає перелік осіб, які не можуть бути допитані як свідки або можуть відмовитися давати показання.

КПК України передбачає можливість давання показань з чужих слів –висловлювань, здійснених в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи.

Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів у виняткових випадках. При прийнятті цього рішення суд зобов'язаний враховувати:

1) значення пояснень і показань, у випадку їх правдивості, для з'ясування певної обставини і їх важливість для розуміння інших відомостей;

2) інші докази, які подавалися або можуть бути подані;

3) обставини надання первинних пояснень, які викликають довіру щодо їх достовірності;

4) переконливість відомостей щодо факту надання первинних пояснень;

5) складність спростування пояснень, показань з чужих слів для сторони, проти якої вони спрямовані;

6) співвідношення показань з чужих слів з інтересами особи, яка надала ці показання;

7) можливість допиту особи, яка надала первинні пояснення, або причини неможливості такого допиту.

Різновидами показань підозрюваного та обвинуваченого є: повне або часткове визнання вини, самообмова, обмова та алібі.

Самообмовою є такі показання підозрюваного чи обвинуваченого, в яких вони зізнаються у вчиненні злочину, якого насправді не вчиняли, у більш тяжкому злочині, ніж вчинили в дійсності, або ж беруть лише на себе всю вину за вчинений злочин, хоч у дійсності він є груповим, чи перебільшують свою роль у вчиненні злочину порівняно з тією, якою вона є насправді.

Обмова – це такі показання підозрюваного чи обвинуваченого, в яких він викриває (правдиво чи неправдиво) інших осіб (це можуть бути співучасники або ж сторонні особи) у вчиненні інкримінованого йому або іншого злочину.

Алібі – це твердження підозрюваного чи обвинуваченого про те, що він не міг бути виконавцем інкримінованого злочину, бо в момент його вчинення перебував в іншому місці.

Висновок експерта – це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях.

Висновок експерта може бути категоричним (позитивним або негативним) або ймовірним.

Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. Запитання, які ставляться експертові, та його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.

Експертизи класифікуються на такі види: первинна і повторна, основна і додаткова, одноособова і комісійна, однооб'єктна і комплексна.

Поиск по сайту: