Методичні вказівки. Ключовими термінами та поняттями, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є: запобіжні заходи; затримання за підозрою у вчиненні

Ключовими термінами та поняттями, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є: запобіжні заходи; затримання за підозрою у вчиненні злочину; затримання з метою приводу; заходи забезпечення кримінального провадження; електронні засоби контролю; передання неповнолітнього під нагляд; процесуальний примус; тримання під вартою; умови затримання; умови тримання під вартою.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

Тримання під вартою, володіючи ознаками, які притаманні усім заходам процесуального примусу, має певні властивості, які відрізняють його від інших запобіжних заходів. Передусім, названий запобіжний захід передбачає перебування особи в таких умовах, які забезпечують її повну ізоляцію від суспільства.

Тримання під вартою відрізняється від інших запобіжних заходів також і тим, що воно може застосовуватися виключно у випадку вчинення особою, щодо якої вирішується питання про його застосування, злочину, за який КК України передбачено покарання у виді:

- штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – якщо прокурором буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов’язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;

- позбавлення волі на строк понад три роки (до раніше судимої особи);

- позбавлення волі на строк понад п’ять років (до раніше несудимої особи).

КПК України чітко визначає, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Цей строк може бути продовжений, однак сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:

1) шести місяців – у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості;

2) дванадцяти місяців – у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Затримання у кримінальному процесі являє собою короткочасне поміщення особи, підозрюваної у вчиненні злочину, за наявності підстав, перелічених у законі, в ізольоване приміщення, яке охороняється і спеціально обладнане для цих цілей.

КПК України передбачає право уповноваженої службової особи затримати у визначених випадках без ухвали суду лише особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, у таких випадках: 1) якщо особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання. Особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Спеціальні запобіжні заходи, які можуть бути застосовані лише до осіб, які мають спеціальний кримінально-процесуальний статус. Такими особами відповідно до чинного КПК України можуть бути неповнолітні підозрювані, обвинувачені, а також особи, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування.

До неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого може бути застосований спеціальний запобіжний захід – передання під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників або передання під нагляд адміністрації дитячої установи.

До особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, можуть бути застосовані судом запобіжні заходи у вигляді:

1) передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім'ї з обов'язковим лікарським наглядом;

2) поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.

Поиск по сайту: