SZ3MOB?

У результаті розмноження батьківські особини передають нащадкам певну спадкоємну інформацію. В одних случа-жхвона передається практично повністю й особини дочірнього по-

-.ения є генетичною копією батьків. Це відбувається, наприклад, при безстатевому й вегетативному розмноженні, парті-

ногенезе. В інших випадках нащадки певним чином відрізняються від батьків набором спадкоємної інформації, що:оуславливает мінливість виду (при половому розмноженні).

Безстатеве розмноження здійснюється за рахунок окремих нестатевих клітин: шляхом їхнього розподілу надвоє, множинного розподілу, брунькування й ін. способами.

При розподілі клітини надвоє (мал. 41) утворяться дві дочірні, кожна з яких удвічі менше материнської. Органеллы материнської клітини при цьому більш-менш рівномірно розподіляються між дочірніми. Якщо ж певна органі л ла на-

лится в материнській клітині в однині, то вона попадає в одну з дочірніх клітин, а в іншій формується заново (напр., довгий жгутик в эвглены зеленої). Дочірні клітини, що утворилися шляхом розподілу, харчуються, ростуть і, достигав певних розмірів, самі починають розмножуватися.

При множинному розподілі спочатку багаторазово ділиться ж^ро материнської клітини, що стає многоядерной. Потім ділиться цитоплазма й утвориться певна кількість дочірніх клітин (мал. 41). Така форма безстатевого розмноження грисуща, наприклад, паразитові крові людини - малярійному плазмодію.

Клітини певних організмів (напр., дріжджів, деяких інфузорій) можуть розмножуватися брунькуванням: при цьому від більшої клітини (материнської) відділяється менша (дочірня).

Спорообразование відомо в багатьох эукариот: грибів, водоростей, мохів, хвощів, плаунів, папоротей. Суперечки цих організмів являють собою окремі спеціалізовані эстетки, оточені, як правило, захисними оболонками, завдяки яким вони можуть зберігати життєздатність у тече-kie декількох років (іноді - десятків років). Суперечки служать для розмноження й розселення організмів. Вони переважно поширюються пасивно. Однак деякі суперечки мають срганеллы рухи й здатні активно пересуватися. Це так звані зооспори, характерні для певних видів водоростей і грибів (мал. 41). Зооспори не мають щільної оболоч-ж.2 і тому тривалість їхнього життя незначна.

В одних випадках спори утворяться шляхом мітозу (певні види грибів і водоростей), в інші - шляхом мейозу (мохи, ивощи, плауни, папороті).

У деяких паразитичних найпростіших (напр., споровиків) ж певних груп бактерій суперечки не є формою біс-голого розмноження, а служать для переживання несприятливого періоду або поширення (напр., для зараження нових хазяїв). Для таких спор часто характерна висока стійкість до несприятливих факторів навколишнього середовища.

Вегетативне розмноження, на відміну від безстатевого, здійснюється багатоклітинними частинами, що відділяються від материн-

ского організму, наприклад у багатоклітинних водоростей, грибів і лишайників.

Вищі рослини можуть розмножуватися вегетативними органами або ж їхніми частинами (кореневищами, бульбами, цибулинами, клубнелуковицами, бруньками, які відділяються від материнського організму, вусами й ін.) (мал. 42).

Способи вегетативного розмноження тварин також різноманітні: брунькування, упорядкована або неупорядкований розподіл організму й ін. (мал. 43).

При неупорядкованому розподілі кількість і розміри частин, на які розпадається організм, непостійні. Цей вид вегетативного розмноження відомий серед безхребетних тварин (губки, кишечнополостные, плоскі й кільчасті хробаки, иглокожие).

При впорядкованому розподілі кількість і розміри фрагментів, що утворилися, більш-менш постійні (морські зірки, деякі медузи й поліпи кишечнополостных і ін.) (мал. 43).

Способность до розподілу (фрагментації") у деяких видів тварин може бути разючої. Наприклад, многощетинковый хробак - додекацерия - може розпадатися на окремі сегменти {мал. 43). Кожний із сегментів, що утворилися, на передньому кінці починає регенерувати передній кінець тіла, а на задньому - хвостовий. Потім ці ділянки регенерації відділяються від материнського організму й перетворюються в самостійні дочірні особини. Через якийсь час материнський сегмент відокремлює від себе ще

пари дочірніх особин, а потім, у результаті виснаження запасів живильних речовин, - гине.

Розповсюдженим способом вегетативного розмноження тварин є брунькування. У результаті цього процесу від материнської особини відділяється одне або кілька багатоклітинних утворень - бруньок, що розвиваються згодом у самостійні організми (напр., гідра, деякі кільчасті хробаки) (мал. 43). Якщо ж бруньки залишаються пов'язаними з материнським організмом, то виникають колонії (напр., губки, коралові поліпи).

Особым способом вегетативного розмноження є поли-эмбриония. Полиэмбриония (від греч. поліс - численний і ембріон - зародок) - процес розвитку декількох зародків з однієї заплідненої яйцеклітини. Як випадкове явище, вона досить поширена серед різних груп тварин (ресничные й кільчасті хробаки, іноді - у членистоногих, риб, птахів, ссавців тварин). Як постійне явище, полиэмбриония зустрічається в деяких комах (напр., наїзників) і ссавців тварин (броненосців). Відома полиэмбриония й у рослин, при цьому в них з одного насіння розвивається кілька зародків (напр., тюльпани, лілії, латаття, суниця). У людини завдяки полиэмбрионии народжуються однояйцовые близнюки - організми, що володіють ідентичною спадкоємною інформацією.

Партеногенез (від греч. партенос - дівчина й генезис - походження) - розвиток нового організму з незаплідненої яйцеклітини. Як і при полиэмбрионии, при партеногенезі дочірні організми мають однаковий з материнським спадкоємний матеріал. В одних організмів партеногенез є єдиним способом розмноження (деякі комахи - палочники, дыбки), в інших - чергується з іншими способами розмноження. Наприклад, у ящірок існують раздельнополые й партеногенетические популяції, а в попелиць і дафній у життєвому циклі закономірно чергуються покоління, що розмножуються статевим шляхом і партеногенетически (мал. 56).

Партеногенез по своїх особливостях займає проміжне положення між безстатевим і половим розмноженням. З одного боку, новий організм розвивається зі спеціалізованої полової клітини - яйцеклітини, з іншого боку - розвитку дочірньої особини не передує запліднення.

Біологічне значення безстатевого, вегетативного розмноження й партеногенезу. Безстатеве, вегетативне розмноження й партеногенез у деяких груп організмів є єдиними способами розмноження. У видів, здатних до полового розмноження, цими способами можуть розмножуватися особини, по тимі або інших причинах оказавшиеся ізольованими від інших. Види з коротким життєвим циклом, завдяки цим формам розмноження, за короткий проміжок часу можуть значи-

Поиск по сайту: