АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ПЕРВИННІ ПРОКАРИОТНЫЕ ЭКОСИСТЕМЫ Й ОСОБЛИВОСТІ ЇХНЬОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ

Читайте также:
  1. Абиотические компоненты экосистемы.
  2. Автоматизовані банки даних (АБД), їх особливості та структура.
  3. Агроценозы и естественные экосистемы
  4. Биотические компоненты экосистемы
  5. В чому полягають особливості концепції особистості Ч.Кулі – 15 б.
  6. Види рядів динаміки та їх особливості
  7. Види трудових договорів. Особливості окремих видів трудових договорів.
  8. Визначте особливості концепції З. Фрейда – 15 б.
  9. Витоки російської та української філософської думки та особливості її становлення.
  10. ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ЕНДОКРИННОЇ СИСТЕМИ
  11. ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ СЕНСОРНИХ СИСТЕМ
  12. Вікові особливості становлення ліворукості.

Згадаєте! Які особливості будови й функціонування бактерій і цианобактерий відрізняють їх від эукариот?

Розвиток життя в архейську еру.Перші залишки живих організмів відомі з архейської ери(почалася близько 4,5 млрд, окончилась -2,5 млрд років тому) в осадових породах, вік яких приблизно 3,5 млрд років (осадові породи утворяться на дні водойм, у нашому випадку - мілководдя архейських морів). Це були прокаріоти, представлені залишками оболонок з карбонату кальцію колоній цианобактерий і клітинними стінками бактерій різної форми (кулясті, палочковидные, нитковидні).

Функціонування прокариотных экосистем і еволюція прокаріот мають певні особливості, які вивчив відомий російський мікробіолог Г.А.Заварзін в 60-90-х роках XX ст. На відміну від эукариот, еволюція яких відбувалася в порівняно стабільних геохімічних умовах, первинні прокаріоти різко змінювали ці умови протягом архейської ери, при цьому змінювалися й самі.

Перші осадові породи (віком близько 3,8 млрд років) у значній мірі є результатом діяльності железобактерий (залізна руда), зелених і пурпурних серобактерий (відкладення сірки, можливо, нафти й природного газу).

Внаслідок фотосинтезуючої діяльності цианобактерий в атмосфері поступово нагромадилася значна кількість кисню й виник озоновий шар. Це привело до виникнення більш енергетично вигідного кисневого подиху й відповідно аеробних прокаріот. Наприкінці архейської ери бактерії в морях і океанах повністю здійснювали всі геохімічні процеси, що відбуваються й нині - біогенну міграцію різних хімічних елементів і перетворення енергії в ланцюгах харчування.

Особливості еволюції прокаріот.Еволюційних змін у будові прокаріот практично не відбувалися: всі їхні копалини форми не відрізняються від сучасних. Це пояснюють двома причинами. По-перше,прокаріоти не здатні утворювати багатоклітинні організми, тобто до диференціації клітин і ускладненню організації. По-друге,внаслідок простої будови генома (кільцева молекула ДНК) у них легко здійснюється горизонтальний (між різними видами) обмін спадкоємною інформацією завдяки переносу вірусами-бактеріофагами фрагментів ДНК із однієї бактеріальної клітини в іншу. Крім того, спадкоємні властивості бактеріальних клітин можуть значно змінюватися під впливом плазмид.



Плазмиды, або позаклітинні фактори спадковості, - це ланцюжка з декількох нуклеотидов. Вони можуть перебувати поза організмами й за певних умов можуть попадати усередину прокариотических клітин і вбудовуватися в ДНК останні.

В эукариот подібні форми зміни спадковості через складність генома й взаємодії генів ведуть до загибелі клітини й тому не можуть бути факторами еволюції. Тому в прокаріот в основному має місце біохімічна (функціональна) еволюція. Вони здатні освоювати певні адаптивні зони шляхом вироблення нових ферментів для використання тих або інших харчових субстратів.

У прокариотных экосистемах відсутні ланцюга выедания через нездатність бактерій до фагоцитозу. Тому ланцюга харчування прокариотных біогеоценозів мало розгалужені, а видова розмаїтість у них незначне. Таким чином, прокариот-ные экосистемы мають невисоку здатність до саморегуляції й досить чутливі до змін навколишнього середовища.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 |


Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.008 сек.)