 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
ОСНОВНІ ЕВОЛЮЦІЙНІ ПОДІЇ МЕЗОЗОЙСЬКОЇ ЕРИ
Згадаєте! Які особливості будови й життєдіяльності мають покрытосеменные рослини й теплокровних тварин (птахи й ссавці)?
Мезозойська ера почалася 240 і окончилась 63 млн років тому. У ній виділяють тріасовий, юрський і крейдової періоди.
Тріасовий період окончился приблизно 185 млн років тому. Його кліматичні умови нагадували пермський. У морях збільшувалася видова розмаїтість хрящових і кісткових риб; останні саме в цей час освоювали солоні водойми. Із цього періоду відомі представники всіх сучасних і декількох викопних загонів комах.
З'являються два загони наземних плазуючих, відомих за назвою динозаври {мал. 147). Вони мали середні або більші (від одного до 30 м довжини) розміри, пересувалися на чотирьох або двох (задніх) кінцівках, спрямованих униз на відміну від сучасних плазуючих. Плазуючі освоювали й водне середовище. З декількох груп морських ящерів найбільш відомі іхтіозаври й плезіозаври (у цей період вони були ще досить нечисленні). Від комахоїдних зверозубых невеликих розмірів у другій половині періоду відбулися перші ссавці. Вони були покриті вовною й зовні нагадували сучасних землерийок; їхня довжина була в межах 5-15 див {мал. 148). Невідомо, чи були вони живородними або відкладали яйця, подібно сучасним первозверям.
Із середини періоду відомі крокодили, які на відміну від сучасних минулого дуже рухливими наземними хижаками з подовженими, пристосованими до бігу кінцівками {мал. 148).
Тріасовий період окончился біосферною кризою, пов'язаним з розпадом Пангеи на кілька континентів і, що наступили внаслідок цього загальним потеплінням клімату. Це супроводжувалося вимиранням багатьох груп - первинних земноводних, зверозубых плазуючих і ін.
Юрський період (185-130 млн років тому) характеризувався переважно помірним кліматом; у цей час існувало багато мілководних морів. У них поширилися й досягли значної видової розмаїтості головоногие молюски, у цілому напоминавшие сучасних кальмарів, але имеющие пряму зовнішню раковину - белемніти {мал. 149). Ос-
татки цих раковин часто знаходять у піщаних породах (у народі їх називають «чортові пальці»). Разом з ними існували також дійсні кальмари й каракатиці. У цей період у прісних і солоних водоймах з'явилися й поширилися діатомові водорості.
У юрському періоді плазуючі панували в повітряному й водному середовищі. Крокодили освоїли як солоні, так і прісні водойми й прийняли сучасний вигляд. Досягли значної видової розмаїтості водні хижаки - плезіозаври й іхтіозаври {мал. 150). Плезіозаври були довжиною від 2 до 20 м; голова розташовувалася на довгій гнучкій шиї (число шийних хребців досягало 80); рот був збройний гострими зубами; тулуб - бочонкообразное; обидві пари кінцівок були перетворені в ласти. Вони займали адаптивну зону сучасних ластоногих і розмножувалися на суші.
Іхтіозаври (довжиною від одного до 15 м) мали рыбообразную форму. У них була коротка шия, передні й задні кінцівки перетворені в ласти, а хвіст - у вертикальний плавець. Подібно сучасним зубатим китам, вони ніколи не виходили на сушу й були живородними (знайдені кістяк самки зі сформованим дитинчам усередині черевної порожнини).
Наприкінці тріасового періоду з'явилися птерозаври, або літаючі ящери, але найбільшої видової розмаїтості вони дос-
тиглі в юрський і крейдової періоди (мал. 151). Подібно сучасним птахам, у них були порожньої кістки, кіль грудини, полегшений череп, на щелепах - дрібні зуби або рогові чохли, що нагадують дзьоб. Як і в сучасних рукокрылых, крила птерозаврів являли собою шкірясту перетинку, натягнуту з боків тіла від передніх до задніх кінцівок. Серед літаючих ящерів у юрському періоді були поширені рамфоринхи, що мають довгий хвіст і розмах крил, не перевищуючого метра. Це були комахоїдні й рыбоядные види, що вимерли наприкінці юрського періоду.
Динозаври юрського періоду були дуже різноманітні. Растительноядные пересувалися переважно на чотирьох кінцівках. З них найбільш відомі диплодок (длиною близько 30 м) і схожий на нього, але більше масивний бронтозавр (масою тіла близько 80 т). Це були самі великі сухопутні тварини за всю історію Землі (мал. 147). На території сучасної Північної Америки жив стегозавр, на спині якого розташовувалося два паралельних ряди вертикальних кісткових пластин. Припускають, що через них організм розсіював надлишок тепла.
Хижі динозаври й деякі растительноядные пересувалися на задніх кінцівках. Серед них були як дрібні тварини масою не більше 2-3 кг, так і більші звірі до 6 м дли-
нию й масою до тонни. Багато таких динозаврів жило в помірних широтах і, можливо, вони були теплокровними, про що свідчить їхній пір'яний покрив. В одного з них, авимш-ма, розміром з курку, передні кінцівки перетворилися • короткі крила, а хвостовий відділ хребта - у копчиж (мал. 152). Він бігав по рівнинах, а крила, як у сучасних страусів, служили для гальмування або зміни спрямованості руху на зразок керма. У лісах жили археоптерикс. крыловидные передні кінцівки якого мали пальці для лазания по деревах (мал. 153). Він міг планувати з дерева на дерево. Уважають, що від подібних динозаврів відбулися птаха. У цей період тривала еволюція ссавців, яких відомо 4 загони. Всі вони були дрібними тваринами. У другій половині періоду з'явилися хвостаті й безхвості земноводні, близькі до сучасного.
Наприкінці періоду сильно піднявся рівень Світового океану, що викликало значне потепління клімату й чергова біосферна криза, приведший до формування біогеоценозів початку наступного, крейдового періоду.
Крейдової період (130-65 млн років тому) названий так тому, що в морях, крім бентосных, поширилися й були численними планктонні форамініфери. Залишки їхніх раковин утворили покладу Крейди й вапняку.
Птицеподобный динозавр *,
(юрський період) ^Шг
тар Авимим, '^J* \vv
ч_________ J
1
Экосистемы першої половини періоду істотно не відрізнялися від юрських. У цей час досягли найбільшої видової розмаїтості птеродактилі - безхвості літаючі ящери (мал. 151). Розмах крил їх коливався від 10 див до 13 м (птеранодон). Цікаво, що багато хто з них були покриті вовною й, очевидно, були теплокровними. Залишки птахів цього періоду не знайдені, а ссавці представлені тими ж загонами, що й у юрський період.
У середині крейдового періоду відбулася біосферна криза, обумовлений не змінами клімату, а биотическим фактором - появою квіткових рослин. Уважають, що вони відбулися від якихось голосеменных, залишки яких не збереглися. Завдяки подвійному заплідненню й запиленню комахами вони зруйнували экосистемы, основою яких були голосеменные, і стали основою нових біогеоценозів. Подвійне запліднення привело до появи триплоидного ендосперму (у голосеменных він гаплоидный), що значно прискорило дозрівання насінь. Спрямоване запилення комахами дозволило плодоносити одиночним рослинам на відміну від голосеменных, яким для успішного ненаправленого ветроопыления необхідно рости більшими групами.
Протягом всієї геологічної історії Землі окремі біогеоценози руйнувалися від випадкових причин (напр., пожежа
від удару блискавки), а відновлювалися завдяки сукцесіям. Насіння квіткових рослин, потрапивши в такі зруйновані экосистемы, швидко проростали, що утворилися з них рослини запилювали комахами (тоді це були в основному жесткокрылые) і знову давали насіння. Так квіткові рослини заглушали проростання повільно, що дозрівають насінь, голосеменных, міняючи хід сукцесії. У результаті ценофильные экосистемы першої половини крейдового періоду замінилися ценофобными, що привело до масового вимирання голосеменных.
Поряд з голосеменными вимерло багато груп тварин -ценофилов. Зокрема, зникло біля двох третин видів комах, 5 сімейств динозаврів і більшість ссавців. Цей час збіглося з вимиранням значної частини морських планктонних форамініфер, що значно змінило твердість води, що привело до вимирання багатьох головоногих молюсків із зовнішньою раковиною, іхтіозаврів і ін. водних тварин.
У другій половині періоду формуються нові біогеоценози, основу яких становили запилюва комахами одне- і двочасткові покрытосеменные, а також деякі хвойні (переважно соснові). Відбувається інтенсивна когерентна (сполучена) еволюція квіткових рослин і комах-запильників: з'являються бджоли, денні метелики, сучасні групи мух і ін. комахи.
У цей час з'явилися сумчасті й плацентарні ссавці. Останні були представлені комахоїдними, рукокрылыми, приматами (напівмавпи) і декількома нині вимерлими загонами. Ссавці того часу досягли значної видової розмаїтості, мали довжину від 5-10 див до 5-6 м. Серед них були растительноядные, трупоядные, комахоїдні й хижі форми.
Із середини періоду відомі птахи, які співіснували з іншими літаючими хребетними - птеродактилями й рукокрылыми - і жили біля водойм; багато хто з них були водоплавними. Представники вимерлого підкласу зубатих птахів (ихтиорнисы й гесперорнисы) відрізнялися від сучасних птахів лише наявністю дрібних зубів на щелепах (мал. 154). Поряд з ними жили близькі до сучасного птаха з роговим дзьобом - предки буревісників, куликів і чайок.
Частина динозаврів пристосувалася до нових умов і досягла значної розмаїтості (відомо більше 120 видів). Одні з них пересувалися на чотирьох кінцівках (напр., растительноядные трицератопсы, що досягали 10 м довжини), інші - на двох (растительноядные игуанодоны, хижі тиранозавры - самі більші наземні хижаки, що мали 6-7 м довжини, і ін.).
Наприкінці крейдового періоду відбулася ще одна біосферна криза внаслідок переміщення й подальшого опускання континентів. Клімат став дуже вологим, що привело до разруше-
нию біогеоценозів посушливих і помірковано зволожених ландшафтів і вимиранню багатьох груп комах, зубатих птахів, динозаврів, птерозаврів, декількох загонів ссавців. У морях майже повністю зникли планктонні форамініфери, більшість раковинных головоногих молюсків; вимирають плезіозаври. Ці зміни підготували ґрунт для утворення кайнозойских экосистем.
Поиск по сайту: