СУЧАСНІ ПОДАННЯ ПРО ФАКТОРІВ ЕВОЛЮЦІЇ

Згадаєте! Які фактори еволюції по Ламарку й Дарвінові?

Фактори еволюції — це фактори, що сприяють адаптаційним змінам організмів, популяцій і видів. Починаючи з робіт Ж.-Б.Ламарка й Ч. Дарвіна, питання про факторів еволюції був і залишається предметом гострих дискусій. Досить поширене трактування еволюції як наслідку впливу винятково внутрішніх факторів («внутрішнє прагнення організмів до прогресу» по Ж.-Б. Ламарку або ароморфозы по А.Н. Северцо-ву). Однак багато вчених не визнають ролі внутрішніх факторів в еволюції й уважають її результатом впливу тільки зовнішніх умов. Наприклад, положення про рушійні сили еволюції надає природному добору роль скульптора, а організму - глини. Ці погляди не враховують багаторівневої організації живої матерії: те, що для клітини є зовнішнім чинником, для організму може бути внутрішнім (напр., обмін речовин клітини відбувається із внутрішнім середовищем організму).

Відповідно до сучасних подань, на кожному з рівнів організації живого діють специфічні фактори еволюції; у результаті їхньої спільної дії виникають адаптації організмів і популяцій.

Спадкоємна інформація (генотип) найбільшою мірою захищена від зовнішніх факторів, тому що перебуває усередині клітини в цитоплазмі (прокаріоти) або додатково оточений ядерною оболонкою (эукариоты). Генотип забезпечує сталість (консервативність) генофонду популяції й виду в цілому. Спрямованість спадкоємних змін, що відбуваються на молекулярному (мутації) і клітинному (комбинативная мінливість) рівнях, не залежить від умов навколишнього середовища, однак їхня частота зростає при дії особливих факторів - мутагенів.

На клітинному рівні здійснюються всі основні функції живого, що проявляються в результаті взаємодії генотипу клітини з навколишнім її середовищем. Наприклад, у багатоклітинних організмах всі соматичні клітини володіють однаковим ге-

нотипом, однак диференціюються, тобто розвиваються в різних напрямках у результаті впливу біологічно активних речовин, взаємного розташування й іншого.

Виняткове значення, як фактор еволюції, має розмноження, що забезпечує безперервність життя й зміну поколінь у формі життєвих циклів. В організмів з перехресним заплідненням полове розмноження підтримує генетичну цілісність виду.

Здатність організмів давати значна кількість нащадків, більша частина яких гине не досягши стадії розмноження внаслідок недоліку життєвих ресурсів, Ч.Дарвін уважав причиною боротьби за існування. Сам термін «боротьба за існування», що автори синтетичної гіпотези назвали рушійною силою еволюції, не має реального біологічного змісту. Це поняття вживають для позначення всієї сукупності відносин між організмами й навколишнім середовищем, тобто насправді він є синонімом цілого роздягнула екології - вчення про факторів. Ніяких особливих механізмів «боротьби за існування» у живих істот не виявлено, хоча цей термін зіграв помітну роль у побудові ряду еволюційних гіпотез.

Насправді всі екологічні фактори, якщо вони діють із постійною або періодично, що змінюється інтенсивністю, одночасно є факторами еволюції. Внаслідок їхньої комплексної дії на популяції менш адаптовані особини гинуть (елімінують), не давши потомства.

Елімінація - загибель особини на якому-небудь етапі онтогенезу, у результаті якої вона не залишає потомства. Елімінація змінює частоти зустрічальності організмів з певними генотипами. Її варто відрізняти від природної смерті як завершення процесу старіння після розмноження, що не впливає на генофонд популяції.

Термін «добір» має на увазі певний свідомий акт, тому він у різних формах проявляється тільки в поводженні тварин з розвитий вищою нервовою діяльністю, наприклад підлоговий добір, вибір тих або інших видів їжі по доступності або смакових якостях.

Найважливіший показник біологічного процвітання виду -це оптимальна щільність просторового розміщення особин у кожній з його популяцій, обумовлена збалансованістю народжуваності й смертності (сума елімінації й природної смертності).

Внутрішньовидові й міжвидові фактори еволюції розглядають щодо популяції як елементарної одиниці еволюції.

Внутрішньовидові фактори еволюції - це взаємодії між особинами усередині популяції - міграції, хвилі життя, поло-

виття добір, ієрархічні (чільні -підлеглі) або інші взаємини в зграях, чередах, родинах, розподіл гнездовий або мисливських угідь між особинами або їхніми групами та інше. У сукупності дія цих факторів спричиняється саморегуляцію щільності популяцій. Така саморегуляція носить обмежений характер, тому що щільність будь-якої популяції, у першу чергу, залежить від стану популяцій інших видів даної экосистемы, які взаємно зв'язані ланцюгами харчування й(або)територіально.

Міжвидові фактори еволюції - це вже відомі вам типи міжвидових зв'язків - різні форми симбіозу, конкуренція, выедание та інше. У різних умовах кожний з них характеризується певною інтенсивністю, прямо пропорційної плотностям популяцій взаємодіючих видів. Так, кількість хижаків і паразитів зростає при підвищенні щільності популяції жертви (хазяїна) і навпаки. Антропогенний фактор, крім відомих негативних впливів на навколишнє середовище, виступає як стимул еволюції паразитів і кровососів людини й свійських тварин, шкідників культурних рослин, а також синантропних видів, що живуть у житлах людини або біля них. Кліматичні фактори значно впливають на формування адаптації окремих особин і популяцій, а також на стан біогеоценозів.

Поиск по сайту: