ЗАСТОСУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ У ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

Згадаєте! Що таке ноосфера, акліматизація?

Побудова екологічно стабільного суспільства — необхідна умова запобігання екологічної кризи. У попередньому параграфі ми розглянули тільки деякі з тих проблем, які встали перед людиною після того, як він перестав відчувати себе частиною природи й почав активно неї перетворювати. Однак, незважаючи на бурхливий розвиток науки й техніки, людина не в змозі скасувати або змінити закони природи: він може тільки використати їх у своїй діяльності. Допомогти людині досягти у своїх відносинах із природою гармонії покликана екологія, що вивчає взаємини організмів із середовищем перебування.

Екологію часто ототожнюють із охороною природи, однак це не те саме. Охорона природи - це прикладна галузь знань про збереження й поліпшення стану біосфери, теоретичною базою якої є екологія. Так, при плануванні й здійсненні природоохоронних заходів на практиці ре-

ализуются результати екологічних досліджень. Тільки з розвитком екології людство поступово початок розуміти значення вивчення взаємозв'язків організмів із середовищем перебування, виявлення тих закономірностей, які управляють функціонуванням біосфери. Стало зрозумілим, що навіть незначний вплив людини на природу може привести до ланцюгових реакцій, здатним викликати непередбачені наслідки в глобальному масштабі. Тому щоб уникнути всеохоплюючої екологічної кризи необхідне об'єднання зусиль всіх країн, що дозволить виробити й втілити в життя єдину стратегію збереження й поліпшення стану навколишнього середовища. У першу чергу, необхідна побудова екологічно стабільного суспільства, заснованого на застосуванні екологічних знань у практичній діяльності людини. Таке суспільство характеризується тим, що для задоволення власних потреб воно не ставить під погрозу існування наступних поколінь, тобто відповідає за те, у якому стані залишить після себе нащадкам навколишнє середовище й природні ресурси.

Стратегічні принципи побудови такого суспільства, погоджені з урядами багатьох країн, розробили вчені різних країн під егідою Міжнародного союзу охорони природи й природних ресурсів (МСОП). Ця стратегія припускає забезпечення такого рівня розвитку суспільства людей, що реально поліпшить умови життя й одночасно буде сприяти збереженню біосфери й видової розмаїтості організмів, як основного фактора її стійкості.

Для побудови екологічно стабільного суспільства людство, по-перше, повинне взяти під контроль темпи росту населення планети. Прикладом удалого рішення цього завдання може служити Китай, у якому цей показник удалося зменшити

удвічі.

По-друге, необхідно вирішити проблему раціонального використання енергоресурсів. Рішення цієї проблеми полягає в обмеженні використання непоновлюваних ресурсів (чорне вугілля, нафта й ін.) і більше широкому використанні поновлюваних (енергія вітру, Сонця, припливів і відливів, гарячих джерел і ін.).

Захисту навколишнього середовища від промислового й побутового забруднення сприяє й економічно вигідне вторинне використання сировини. Наприклад, для виплавки алюмінію з металобрухту енерговитрати в 20 разів менше, ніж з бокситової руди; для сталі така економія становить до 60%; а при виготовленні паперу з макулатури, у порівнянні з виробництвом її з деревини, - понад 25%.

Ріст сільськогосподарської продукції неможливий без впровадження екологічно обґрунтованих технологій обробки ґрунту.

Такі технології спрямовані на захист ґрунтів від ерозії й засолення. Вони враховують: обробку ґрунту без порушення її структури; раціональне використання добрив, поливу, сівозмін (періодичних змін видів культурних рослин, вирощуваних на певній ділянці); створення полезахисних лісосмуг, що захищають ґрунт від вивітрювання й зберігають вологу на полях; зменшення рівня використання пестицидів і перехід на біологічні й іншого безпечні для навколишнього середовища методи боротьби зі шкідниками.

Біологічний метод боротьби полягає у використанні одних видів організмів для регуляції чисельності інших, шкідливих для здоров'я людини і його господарства. У цьому методі використаються паразитичні й хижі організми: віруси, бактерії, гриби, тварини (напр., комахи: наїзники, сонечка, паразитичні найпростіші) (мал. 112). Цей метод дозволяє ефективно знижувати чисельність шкідників, не забруднюючи при цьому навколишнього середовища.

Однією з головних умов побудови екологічно стабільного суспільства є збереження й збільшення лісового фонду планети. Для цього необхідно припинити вирубку первинних лісів і перейти до промислового використання вторинних і штучних лісонасаджень із наступним їхнім поновленням. Крім того, варто обмежити потреби че-

ловека в деревині завдяки використанню для виробництва паперу макулатури й широкому застосуванню в будівництві й промисловості синтетичних матеріалів.

Проблема охорони лісового фонду тісно пов'язана з охороною й раціональним використанням водних ресурсів. Для рішення цієї проблеми необхідно зменшувати обсяги стічних вод, впроваджувати ефективні способи їхнього очищення, здійснювати постійний контроль за санітарним станом водойм і якістю питної води. Зокрема, необхідно створювати замкнуті системи водопостачання промислових і енергетичних об'єктів. Існує гостра проблема розробки й впровадження програми захисту й відновлення природних водойм. Необхідний і зважений підхід до будівництва нових гідроелектростанцій, створенню водоймищ, що впливають як на стан самих водойм, так і на їхніх мешканців. Значна увага варто приділити рішенню проблеми збереження малих рік і інших дрібних водойм, що грають важливу роль у загальному водному балансі нашої планети.

Вимагає рішення й проблема великих міст. Для забезпечення нормального проживання в них необхідно дбайливе відношення до природного оточення міст і їхніх околиць. Із цією метою створюють зелені зони (лісопарки), службовці місцеперебуванням диких видів рослин і тварин. Чим більше вони будуть нагадувати природні экосистемы, тим вище буде видова розмаїтість їхніх організмів, що населяють.

Використання Екологічних 3HaHHTi"B"lTp£RT¥W\5VI\\«W^r^JA?J'itIU.-

ности людини. Екологічні знання широко застосовуються при веденні мисливських і рибних господарств, акліматизації видів і ін. діяльності людини. Так, промислові види тварин (напр., хутрові звірі), які заготовлюються людиною в більших кількостях, є також об'єктом спортивного полювання й риболовлі. Масово заготовлюються й лікарські рослини. Екологічні дослідження показують, що найбільша кількість особин промислових видів можна одержати тоді, коли рівень їхнього видобутку сприяє підтримці щільності популяцій на оптимальному рівні, що не підриває їхньої кормової бази, але й не знижуючи її нижче певного критичного рівня.

Для ефективного ведення мисливського господарства варто науково визначати й постійно контролювати норми видобутку промислових видів, установлювати строки полювання на той або інший вид. Фахівці повинні вивчати й постійно стежити за станом популяцій, їхньої кормової бази, з'ясовувати причини змін чисельності та інше. При зниженні щільності популяцій нижче критичного рівня полювання на такі види повинна бути заборонена до моменту відновлення їхньої оптимальної чисельності.

Точно також людина повинен вивчати й контролювати стан популяцій промислових риб. Раціональному рибному промислу сприяють технології, що запобігають вилов

личинок, мальків і молоди, що не досягла товарної маси; заборона вилову під час нересту й ін. міри. Поступово від вилову гідробіонтів людина переходить до їхнього штучного розведення в спеціалізованих господарствах (напр., ставкових).

Важлива роль приділяється екологічним дослідженням і в справі акліматизації видів. Перед акліматизацією певного виду людина повинен прогнозувати можливі його відносини з корінними мешканцями экосистем. Так, у певних випадках акліматизовані види можуть виявитися більше конкурентоспроможними, у порівнянні з місцевими, і витісняти останніх з экосистем. Наприклад, медоносна бджола, акліматизована в Австралії, витиснула місцевий вид, позбавлений жала. Крім того, паразити й шкідники акліматизованих тварин і рослин можуть переходити на місцеві види, викликаючи їхню масову загибель. Це пояснюється тим, що, на відміну від акліматизованих, місцеві види можуть не мати стійкості до незвичного для них збудникам захворювань.

Поиск по сайту: