ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 1. 1. Структура та основні завдання Державної санітарно-епідеміологічної служби України

1. Структура та основні завдання Державної санітарно-епідеміологічної служби України.

Зміст попереджувального і поточного санітарного нагляду та його особливості у Збройних Силах України.

Структура санітарно-епідемічної служби представлена стрункою системою організацій та закладів, котрими керує головний державний санітарний лікар країни - замісник Міністра охорони здоровя України через ДСЕУ Мінздраву України. В складі Міністерства охорони здоровя України є санітарно-епідеміологічні управління, котрі керуються діяльністю сан-епід. служби на території республіки. В кожному обласному центрі, місті, районі функціонує СЕС, котрі проводять в повному обємі попереджувальний та поточний сан.-нагляд за всіма обєктами розповсюдженими в даній адміністративній території, а також здійснюють організацію протиепідемічних заходів.

В адміністративно-фінансовому відношенні сан-епід. станції підчиняються визначеному відділу охорони здоровя. Організаційно-методичне керівництво здійснюється крізь вищестоящу організацію сан. - епід. служби.

Керівництво наглядовими, правовими функціями СЕС здійснюється вищестоящою ланкою сан.-епід. служби.

В останні роки відбувається процес централізації управління та фінансування сан.- епід.служби. на рівні області. При цьому районні, міські СЕС виведені з підкорення місцевих органів охорони здоровя, знаходяться лише під владою облСЕС та фінансуються централізовано за рахунок обласного бюджету.

СЕС є самостійним медичним закладом, їх штатно-організаційна структура визначається Наказом Міністра охорони здоровя України. Введено нове, зараз існуюче положення про СЕС, згідно якого визначені типи (республіканська, обласна, міська, районна СЕС та категорії СЕС). 3 категорії для міст з районними та без районного поділу і 3 категорії для сільських районів.

Очолює СЕС лікар, котрий є головним сан. Лікарем відповідного району діяльності (республіка, місто, район) і замісником керівника відповідного органу охорони здоровя по сан.-епід. питанням.

Категорійність СЕС залежить від чисельності населення, яке обслуговується адміністративною територією.

В останні роки змінилась структура СЕС. Для більш широкого і ефективного використання лабораторних методів використання сан.-хімічні і біологічні лабораторії обєднанні з відповідними оперативними відділами і робота їх організована по принципу єдиної ланки. При цьому здійснюється єдине керівництво оперативними підрозділами і лабораторією, сумісне планування роботи, взаємне або перехресне засвоєння робітниками методів один одного.

В структуру республіканських, краєвих, обласних СЕС з 1969 року введені організаційні відділи, основним завданням котрих є централізація організаційного методичного керівництва сан.-епід. служби області (або краю).

Структура СЕС (на прикладі міської) сан.-епід. станції складається з таких основних відділів (сан. - гігієнічного, епідеміологічного, дезінфекційного) і управління на чолі з головним лікарем.

Санітарно-гігієнічний відділ ділиться на 5 відділень:

комунальної гігієни;

гігієни праці;

гігієни харчування;

гігієни дітей та підлітків;

санітарно - хімічних лабораторій.

Епідеміологічний відділ - з 3 відділень:

протиепідемічного;

паразитологічного;

баклабораторій.

Дезинфекційний відділ - з 3 відділень:

евакуації та дезинфекції;

комунальної дезинфекції та санітарної обробки;

профілактика дезинфекції, дезинсекції та дезгатизації.

В тих містах, де є самостійна дезстанція, дез. відділ в місті відсутній.

Серед ряду проблем удосконалення сан.-епід. служби найбільш актуальними є кількісне визначення реальної потреби в посадах спеціалістів сан.-гіг. та епідеміологічного профілю.

Основними завданнями сил і засобів санітарно-епідеміологічної служби при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного і природного характера є:

1. аналіз епідемічної ситуації, оцінка та прогнозування її розвитку;

2. своєчасна інформація про санітарно-епідеміологічний стан;

3. забезпечення готовності системи управління, сил та засобів державної санітарно-епідеміологічної служби до дій у надзвичайних ситуаціях;

4. організація матеріально-технічного постачання установ та закладів санітарно-епідеміологічної служби, їх формувань – для розв'язання завдань в надзвичайних ситуаціях, спричинених епідеміями;

5. підготовка спеціалістів санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України, санепідслужб міністерств та відомств до роботи в надзвичайних ситуаціях;

6. участь у розробці та здійснення заходів щодо запобігання виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних з епідеміями, зменшення втрат та збитків від них.

На санітарно-епідеміологічні формування Державної служби медицини катастроф покладені наступні функції.

1. В режимі повсякденного функціонування:

2. організація та проведення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів, що спрямовані на попередження виникнення епідемічних осередків;

3. підтримка високої організаційної та фахової готовності служби, що включає проведення планової підготовки та удосканалення спеціалістів, проведення тренувальних занять та навчань, навчання населення методом захисту від інфекційних захворювань, створення та підтримка спеціальних фінансових фондів, необхідного резерва лабораторного обладнання, засобів індивідуального захисту, запасів діагностичних та інших імунобіологічних препаратів, поживних середовищ, дезінфекційних засобів та іншого майна, забезпечення їх своєчасної заміни та поповнення.

4. В режимі підвищеної готовності:

5. посилення спостереження за епідемічною ситуацією;

6. направлення при необхідності груп експертів для проведення оцінки епідемічної ситуації та вироблення пропозицій щодо обсягу та характеру необхідних санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів;

7. вироблення пропозицій з нормалізації епідемічної ситуації;

8. посилення чергово-диспетчерської служби;

9. прогнозування можливості виникнення епідемії;

10. прийняття заходів із захисту населення;

11. підвищення готовності сил та засобів санітарно-епідеміологічної служби для ліквідації епідемічного осередку;

12. уточнення планів;

13. висунення при необхідності сил та засобів в райони передбаченої діяльності.

3. В режимі надзвичайної ситуації:

• організація захисту населення;
• висунення сил та засобів в райони надзвичайних ситуацій для виконання робіт;
• проведення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів.

Санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи у районах катастроф повинні бути спрямовані на:

• джерело збудника інфекційного захворювання;
• механізм передавання збудника;
• сприйнятливість організму людини (табл. 1)

Таблиця 1

Упорядкований перелік санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів

Надання санітарно-гігієнічної та протиепідемічної допомоги в осередках надзвичайних ситуацій, на шляхах і в районах евакуації населення із осередків-катастроф є провідною складовою діяльності ДСМК, основним змістом роботи санітарно-епідеміологічної служби. При цьому слід сформувати основні принципи організації та виконання заходів у разі надзвичайної ситуації:

• єдиний підхід до організації санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів;
• відповідність змісту та обсягу заходів санітарно-епідемічному стану у районі (осередку) надзвичайної ситуації;
• участь всіх складових галузі охорони здоров'я в організації та проведенні заходів щодо ліквідації епідемічних осередків;
• постійна взаємодія служби медицини катастроф з іншими службами міністерств та відомств під час ліквідації санітарно-гігієнічних та епідемічних наслідків надзвичайних ситуацій.

Попереджувальний санітарний нагляд проводиться по всім галузям санітарної справи за виконанням санітарно-гігієнічних норм і правил під час проектування і будівництва, реконструкції житлово-комунальних, побутових, театрально-культурних суспільних закладів, курортів, навчальних закладів, дитячих закладів, функціонально-спортивних споруд, промислових підприємств, виробничих цехів, переобладнання агрегатів, змінах технології виробництва або впровадженні нових виробничих процесів, станків і ін., а також при плануванні, забудові і благоустрої населених районів враховуючи необхідність правильного стану трьох основних зон: житлової, суспільних споруд, промислової (промислових, сільськогосподарських обєктів).

Попереджувальний санітарний нагляд здійснюється по охороні атмосферного повітря, водойм, водопостачання і ґрунту. Попереджувальний санітарний нагляд встановлює санітарно-гігієнічні норми і правила, вимоги Держстана всі промислові товари, продукти харчування, тканини, мило, шкільні парти, дитячі меблі, іграшки, барвники і т. ін., порушення котрих може негативно відбитися на здоровї населення.

Попереджувальному санітарному нагляду (держконтролю) підлягають всі медичні, біологічні препарати. Загальний державний нагляд за всіма медичними, біологічними препаратами, котрі випускаються в Україні, обумовлюється Держ. контролем.

Поточний санітарний нагляд сан-епід. служби відбувається також по всім галузям санітарної справи.

В зміст поточного санітарного нагляду в основному входить:

вивчення сан-гігієнічних умов праці і гігієнічна оцінка виробничого середовища;

виконання систематичного лабораторного контролю і поденне спостереження за санітарним станом підприємства, комунальних споруд, учбових закладів, державних дитячих закладів, виробничих, житлових і суспільно-культурно-побутових споруд, дотримання в них санітарних норм і правил;

пошук санітарних шкідливостей, забезпечення заходів щодо їх зменшення;

вивчення захворюваності і травматизму у робітників, службовців, підлітків і дітей, проведення заходів по їх профілактиці;

організація і контроль за проведенням оглядів;

вивчення санітарного стану дитячого населення;

контроль за дотримуванням гігієнічних умов навчання в школах і інших дитячих закладах;

гігієнічне вивчення і контроль за станом повітряного середовища, водойм, ґрунту;

санітарна охорона-кордонів;

забезпечення дотримання санітарно-гігієнічних норм при виробництві харчових продуктів і продуктів харчування, під час їх транспортування і зберігання, а також їх реалізації;

розробка і впровадження заходів по організації раціонального харчування населення;

організація і проведення заходів по підвищенню санітарної культури підприємств;

контроль за виконанням оздоровчих заходів передбачених комплексним планом і вивчення ефективності цих заходів.

Поточний санітарний нагляд повинен бути плановим, комплексним, цілеспрямованим.

Плановість поточного санітарного нагляду - вся сукупність раніше передбачених, складених на основі реального вивчення конкретної обстановки санітарно-протиепідемічних закладів, які складають санітарне обслуговування населення і санітарно-протиепідемічних закладів, які складають санітарне обслуговування населення і санітарно-оздоровчих закладів.

Комплексність поточного санітарного нагляду означає виконання всіма спеціалістами санітарно-епідеміологічних закладів роботи разом з робітниками лікувально-профілактичних закладів, з участю профспілкових, господарчих органів, з широким залученням суспільно-санітарного активу.

Цілеспрямованість поточного санітарного нагляду ґрунтується пред(являємими вимогами на основі санітарно-гігієнічних норм, правил (а також сан.законодавством, підтвердженим лабораторними та іншими обєктивними методами дослідження).

2.Гігієнічні аспекти організації праці лікарів. Профілактика професійно-зумовлених захворювань лікарів різних спеціальностей.

Поиск по сайту: