Гігієнічні вимоги до улаштування, обладнання та експлуатації акушерсько–гінекологічного відділення і пологового будинку. Санітарно–протиепідемічний режим

Кожне лікарняне відділення призначене для хворих з однаковими захворю-

ваннями. Відділення повинне включати: палатні секції на 25-30 ліжок, з 6-8 палатами на 2-4 ліжка площею 7 м"7 на одне ліжко, не менше двох одноліжкових палат

площею 9-12 м" для важких соматичних та інфекційних хворих, кубатурою на

одного хворого 20-25 м З, об'ємом вентиляції 40-50 м з/ годину. Крім палат в палат-

ній секції передбачається кімната для денного перебування хворих площею 25 м"2,

засклена веранда (ЗО м), лікувально-допоміжні приміщення: кабінет лікаря (8-9

м 2), процедурна-маніпуляційна (12-15м 2), пост медичної сестри (4 м 2), а в секціях

відділень хірургічного профілю - перев'язні (чиста і гнійна). Крім цього, повинні

бути: буфетна з їдальнею (на дві палатні секції площею 18 м), кімната для чистої

та брудної білизни (по 4 м 2), санітарний вузол з ванною (10 м2), туалетом для хво-

рих і персоналу, санітарна кімната (6-8 м~), коридор. Коридор може бути боковим,

з вікнами на північні румби або центральним, з світловими розривами (холами).

Оптимальною орієнтацією вікон палат у північній півкулі є південно-східна

та південна. Проте повинно бути передбачено 1 -2 палати з орієнтацією на північні

румби для важких хворих та хворих з гарячкою. Розміщення ліжок повинно бути

паралельне світлонесучій стіні для того, щоб хворий мав можливість відвернутись

від засліплюючої дії прямої сонячної радіації. Показники природного освітлення

(біля внутрішньої стіни) повинні бути: коефіцієнт природної освітленості - 1,3-

1,5%, світловий коефіцієнт - 1:4 - 1:6, кут падіння - не менше 27°, кут отвору - не

менше 5°, коефіцієнт заглиблення - не більше 2. Штучне освітлення повинне бути

загальне, 30-60 лк, та нічне чергове - 10-15 лк з світильниками в нижній частині

стін.

Вентиляція палат повинна забезпечуватись витяжними вентиляційними ка-

налами, наявністю кватирок та вікон, що відкриваються, а в сучасних лікарнях, і

кондиціонуванням повітря.

В відділеннях інфекційного профілю обладнуються: боксовані палати (з

ізоляцією кожного ліжка), напівбокси (ізольовані палати з загальним туалетом і

ванною), повні бокси (ізольовані палати з ванною та туалетом).

Операційний блок відділень хірургічного профілю розміщують в тупиково-

му виступі або окремому крилі лікарняної будівлі. В операційному блоці повинні

бути передбачені: операційна - ЗО м" (з розрахунку на 30-50 хірургічних ліжок у

відділенні; для складних операцій - площа 45-50 м 2), передопераці•й на - 10-20 м"2,

стерилізаційна (одна на дві операційні), наркозна-15 м", інструментальна, кабінет

хірурга (протокольна), лабораторія екстрених аналізів, гіпсова перев'язна, кабінет

пересувної діагностичної та реанімаційної апаратури, анестезіологічного облад-

нання, приміщення для чистої і брудної операційної білизни, мийна і душова для

операційної бригади, післяопераційні реанімаційні палати, туалети для персоналу,

кімната операційної сестри та інші у залежності від профілю хірургічного відді-

лення.

У відділеннях хірургічного профілю повинні бути передбачені чиста та

гнійна перев'язні.

Існують певні особливості планування дитячих відділень та лікарень, тубер-

кульозних, психіатричних та інших специфічних лікувально-профілактичних за-

кладів, які розглядаються в нормативних документах і можуть бути вивчені при

необхідності.

2.Харчова і біологічна цінність продуктів переробки зерна. Показники якості та псування борошна. Особливості організації та проведення медичної експертизи продовольства у польових умовах.

Зернові продукти

Зернові продукти об'єднують численну групу компонентів раціону, одержуваних у результаті технологічної переробки злакових рослин: пшениці, жита, вівса, гречки, рису, кукурудзи, ячменю, проса, сорго. У історичному плані зернові продукти завжди становили основу харчування більшості населення планети, крім жителів Крайньої Півночі.

Зерно більшості продовольчих культур складається з трьох часток:ендосперма (85% загальної маси), зародка (1,5% загальної маси) і оболонки (13,5 % загальної маси).Эндосперм складається з крохмалю й білків. Білок міститься й у зародку. У оболонках і зародку сконцентрований жир, харчові волокна, переважна більшість вітамінів і мінеральних речовин.

>Нутриентний склад зернових культур загалом характеризується наявністю 10... 12 % білка, 2...4 % жиру, 60...70 % вуглеводів. Зернові продукти основні джерелами складних вуглеводів (крохмалю) в харчуванні людини, забезпечуючи 70...90% надходження цьогомакронутриента з їжею. Білок зерна (особливоендосперма)дефицитен полизину ітреонину і має невисоку біологічну цінність. У цьому, проте, у складі змішаного раціону харчування зернові забезпечують близько сорока % потреби у білці.

Невелика кількість жиру, що у зародку і оболонках, має високий харчову цінність, оскільки містить незамінніПНЖК (>линолевую ілиноленовую), фосфоліпіди,токофероли. У зародковій частини зерна містяться також фітоестрогени іфитостероли, які мають відомої біологічну активність.

Традиційні продукти переробки зерна борошно і крупи є джерелом рослинного білка, вуглеводів (полісахаридів), вітамінів У,, У₆,РР, фолієвої кислоти, магнію, калію.

У процесі виробництва борошна та крупи з збіжжя у різного рівня видаляються оболонки, та зародкова частина — звані висівки. Чим більший висівок віддалене з млива, тим її сорт вище. У борошні вищого і 1-го сортів висівок в багато разів менше, ніж у борошні 2-го сорти іобойной. Отже, технологія виробництва борошна та крупи обумовлює значні втрати харчових волокон, вітамінів (групи У та О), мінеральних речовин. Для компенсації технологічних втрат зазначених нутрієнтів розробити й подати використовуються прийоми збагачення борошно і крупи вітамінами (У₁, У₂,РР) і мінеральними речовинами (залізом).

>Крупи. Виробництво крупи з зерна пов'язані з видаленням зовнішніх оболонок, зародка (масштабування, шліфовка) і подрібненням (роздрібнення). Нині підвищення ступеня готовності крупи до використання (залишається лише мінімальне кулінарне вплив) використовують додаткові технології переробки круп (>гипербарические, температурні). За виробництва крупи з зерна вихід готового продукту становить 50... 75 % залежно від рівня переробки нафти і очищення. У разі спостерігаються самі закономірності, що й за виробництві борошна: чим глибше рівень її переробки, тим меншемикронутриентов і харчових волокон залишається у кінцевому продукті.

Найпоширеніші крупи в харчуванні населення можна використовувати або щодня невеликих кількостях (наприклад, 4...5 їдалень ложок готового «Геркулеса»), або двічі-тричі на тиждень тому у вигляді порції каші чи круп'яного гарніру. До поширеним ставляться такі крупи:

• манна, «Артек» — пшениця;

• вівсяна, «>Геркулес», толокно — овес;

• рисова — рис;

•ядрица, продів — гречка;

• пшоно — просо;

•перловая, ячна — ячмінь;

• кукурудзяна — кукурудза.

Найбільша харчова цінність відзначається у гречаною і вівсяної круп. Найнижча навантаження на шлунково-кишкового тракту при перетравленні надають манна крупа і рис.Крупи ставляться до продуктам тривалого зберігання ЕВР у силу те, що їх вологість має перевищувати 15 %. У крупах, як й у зерні, суворо регламентується наявність різних домішок (>металлопримесей, насіння бур'янистих рослин, комах).

Нині широку поширеність отримали високотехнологічні продукти переробки зерна — пластівці, використовувані як готових компонентів раціону, у складі різноманітних страв: пластівці з молоком, мюслі (суміш пластівців з горіхами, насінням, сухофруктами тощо.). Перевагою зернових пластівців є технологічна простота їх збагачення вітамінами й мінеральними речовинами, високі смакові якості і швидкість приготування за домашніх умов. Борошно зернових культур є основою рецептури таких найпоширеніших продуктів, як хлібобулочні вироби і макарони.

Хліб

Хліб належить до основним щоденним продуктам раціону, має високі показники харчової цінності й забезпечує організм складними вуглеводами (крохмалем і харчовими волокнами), білками, вітамінами (У,, У₂, У₆,РР,фолацином, Є), на магній, залізом. При енерговитратах 2 800 Ккалне-обходимо щодня включати у раціон хліб різних сортів у кількості 360 р (дев'яти стандартних шматків).

Виробництво хліба пов'язані з різними технологіями, обумовленими історичними і національними особливостями. У його основі лежать процеси приготування тіста й випічка. Сучасні способи приготування тесту містять у собі як традиційні (дріжджові)бродильние процеси, і використання різних харчових добавок (розпушувачів, ферментних препаратів тощо.). Основні перетворення при дозріванні тіста й випіканні хліба відбуваються у білкових колоїдах (>клейковине) і вуглеводневих композиціях борошна: першому етапі у цих колегіях ферментації і набрякання внаслідок поглинання вологи, але в заключному — внаслідокклейстеризации крохмалю і коагуляції білків. Якість хліба безпосередньо залежить від характеристик борошна та інших компонентів рецептури, виконання технологічного регламенту і умов зберігання. Збільшення вологості, підвищення кислотності і зниженняпористости погіршують як органолептичні показники хліба, але й йогоперевариваемость і рівень засвоюваності нутрієнтів.Очерствение хліба пов'язане із втратою крохмальним колоїдом здібності утримувати воду, що у умовах перетворюється на клейковину. При підвищенні температури (у гарячій духовці чи печі) вода переходить знову на крохмальний колоїд, надаючи, в такий спосіб, процесуочерствения оборотність.

Хліб, зазвичай, не служить середовищем у розвиток і розмноження мікроорганізмів, здатних викликати харчові отруєння. Разом про те є кілька форм мікробіологічної псування хліба, є підставою виключити його використання у харчуванні:плесневение, картопляна хвороба, поразкапигментообразующими бактеріями.

Розвиток цвілевих грибів відбувається за підвищеної вологості хліба і низки супроводжується як погіршенням зовнішнього вигляду продукту, а й появою неприємного запаху та подальшим накопиченням токсичних сполук.

>Картофельная (тягуча) хвороба виникає й унаслідок розвитку намякишеспороноснихсапрофитних бактерій родуMesentericus, найпоширеніших у довкіллі,Картофельной хворобою уражається лише пшеничний хліб, що б підвищеної вологістю і невисокою кислотністю, за його неправильному зберіганні (висока температура, погана вентиляція) в літній час року.Мякиш враженого хліба є липку, тягучу,грязно-коричневую масу із ароматом гниючих фруктів.

При порушення регламенту зберігання пшеничного хліба (високі вологість і температура) лежить на поверхні виробів можуть інтенсивно розмножуватисяпигментообразующие мікроорганізми У.prodigiosus (чудесна паличка) із заснуванням слизових плям яскраво-червоного кольору.

Профілактика поразок хліба мікроорганізмами псування залежить від суворе дотримання технологічних регламентів виробництва та санітарних умов зберігання хліба.

>Макаронние вироби

До них належать різноманітний асортимент продуктів, виготовлених із пшеничного борошна вищої якості, ми інколи з додаванням яєць і молока: вермішель, спагеті, ріжки, локшина тощо. п.Макаронние вироби характеризуються високої харчової цінністю і калорійністю. Вони підлягають тривалого збереження й швидко доводяться до кулінарній готовності.Макаронние вироби лежать у основі численних комбінованих страв, наприклад паст. Проте доцільність їх щоденного використання їх у харчуванні залежить від рівня енерговитрат: при малорухливому способі життя рекомендується включати у раціон трохи більше одного-двох макаронних страв на тиждень.

>Сдобние макарони

До даному виду виробів ставляться продукти з додаванням в тісто олії, цукру, яєць.Сдобние хлібобулочні вироби умовно можна розділити на дві групи: борошняні кондитерські (печиво, пряники, солодкі булочки тощо.) і кремові кондитерські (торти, тістечка). Основне відмінність харчової цінності кондитерських виробів від цього показника у хліба у тому, що калорійність останнього визначається крохмалем, тоді як в здобних і кремових виробів — цукром і жиром. Через це вживання здобних кондитерських виробів має бути максимально обмежена, особливо в на осіб із низькими енерговитратами. Ступінь такого обмеження цілком відповідає формулі: «Чим менший — краще». При виборі харчового продукту, виробленого з урахуванням зернових, перевагу варто віддавати продукції із незбираного зерна, борошна з максимальним збереженням висівок (2-го сорти іобойной), і навіть збагаченим продуктам. Зернові продукти, містять понад 50 відсотків % компонентів незбираного зерна, ставляться до так званим продуктам здорового харчування і рекомендуються до щоденної включенню до раціону у кількості однієї —трьох порцій.

Для збільшення харчової (насамперед біологічної) цінності продуктів з урахуванням зернових оптимальними вважатимуться поєднання круп, тесту, макаронних виробів з молоком і молочними продуктами, м'ясом, яйцями: каші з молоком, пироги з відповідними начинками, піци, пасти (комбіновані макаронні вироби), пельмені, вареники, макарони із сиром тощо. п.

Контроль якості зерна за його вирощуванні й одержанні здійснює відповідна служба Міністерства сільського господарства Російської Федерації (Мінсільгосп Росії). Державний санітарно-епідеміологічний нагляд проводиться щодо виробництва й обороту харчова продукція з урахуванням зернових.

>Бобовие

До бобовим ставляться різноманітні продукти, використовувані повсюдно в харчуванні. Історично склалося так отже якнайширше їх у раціон в азіатському регіоні хоч і меншою мірою представлені у середньоєвропейський харчуванні. До групи бобових ставляться власне боби (різні види), горох, квасоля, сочевиця, соя, нут,маш, чину, і навіть арахіс, але з традицій він у споживчому рівні розглядається як горіха.

>Нутриентний склад бобових рослин (крім сої) характеризується загалом наявністю, %: білка — 20...24; жиру — 2...4; крохмалю — 38...44; харчових волокон — 6... 12; заліза — 3... 11 мг %.

У сої зміст білка сягає 35 %, жиру —17%, харчових волокон — 10,5 %, заліза — 15 мг%, за нижчого рівня крохмалю — 3,5 %.

Бєлки бобових мають найбільшої біологічної цінністю серед рослинних продуктів, поступаючись тваринам білкам по збалансованості незамінних амінокислот (переважносерасодержащих) і засвоюваності.Жировой компонент вирізняється високим вмістомПНЖК та незначною сумоютокоферолов.Бобовие також можна розглядати як хороших харчових джерел фолатів, заліза, калію, магнію.

Найчастіше в середньоєвропейський раціон в натуральному вигляді включаються горох і квасоля. Використання бобових в харчуванні утруднено через їхньої низькоїперевариваемости і засвоюваності, які можна підвищено внаслідок попередньої кулінарній обробки (наприклад, гороху і квасолі), і навіть тривалої ферментації чи глибокої технологічної переробки (для сої).

Соя нині використовується після високотехнологічної промислової переробки на вигляді білкових продуктів (соєве борошно і йоготекстурированние форми, ізолят ігидролизат соєвого білка) як компонента комбінованих рецептур, як-от ковбасні вироби, м'ясні і рибні напівфабрикати, печиво. У харчуванні застосовуються також всі інші продукти переробки сої: соєву олію, ферментовані соєві продукти, соєва молоко і продукти його основі (>мисо, тофу, морозиво, майонез), соєві прорості. З сої отримують такожвисокоценние харчові компоненти:лецитин і фруктозу, використовувані під час виробництва широкого асортименту продуктів.

Разом із цим у соєвих продуктах, наприклад, у соєвої борошні, містяться біологічні активні сполуки,антиалиментарние чинники (інгібіторитрипсина) інеперевариваемие компоненти (олігосахариди), що знижує харчову цінність продукту, що міститьсоевую борошно, й у деяких тих категорій населення єлимитирующими чинниками включення до раціону.

Останніми роками особливу увагу приваблює його присутність серед бобових продуктах (зокрема, в сої) біологічно активних сполук, які стосуються групі профитоестрогенов:изофлавонов ілигнанов.

Соєвіизофлавони (>генистин,диадзин,глицитин) маютьестрогенной активністю, взаємодіючи безпосередньо з специфічними рецепторами різних тканин.

>Лигнани (>ентеродиол іентеролактон) мають аналогічноїбиологйческой активністю, та на відміну відизофлавонов вони й у зернових, насінні, деяких ягодах (клуб ніку, журавлині), плодах (ківі), овочах (спаржі), чаї, каву й це є головнимифитоестрогенами середньоєвропейській дієти.

Поиск по сайту: