Визначення та класифікація надзвичайних ситуацій

Стихійні та соціальні лиха (війни) здавна завдавали людству не лише колосальних матеріальних збитків. а й призводили до масової загибелі і каліцтва людей. В наш час до природних та соціальних катаклізмів додається все більше і все більшої масштабності техногенних катастроф.

Всі надзвичайні ситуації такого роду становлять значну проблему для служб охорони здоров'я тому, що вони викликають раптове, короткочасне виникнення масових травм, уражень, отруєнь, захворювань, смертей, які вимагають термінової медичної допомоги, санітарних заходів.

Однією з особливостей великих катастроф, за визначенням консультантів ВООЗ - видатних вчених з різних країн є виникнення нервово-психічного напруження, стресу. Розвивається тривога, страх, паніка, які можуть перейти в «функціональний параліч» серед населення, а також серед особового складу рятувальних команд і формувань. Раціональна організація захисту і допомоги в таких умовах стає надзвичайно складною і недостатньо ефективною.

За визначенням ВООЗ, надзвичайні ситуації або катастрофи - це «будь-які події, що спричиняють руйнування, підрив економіки, загибель людей, або шкоду їхньому здоров'ю у масштабах, що вимагають надзвичайної допомоги ззовні для ураженої популяції чи району» (Арнольд В.І., 1990).

Класифікації надзвичайних ситуацій

1. За часом виникнення:

- Природні, техногенні катастрофи - виникають раптово.

- Природні, соціальні, техногенні лихоліття - розвиваються повільно.

2. За походженням:

1.1. Природні катастрофи і надзвичайні ситуації:

- землетруси, виверження вулканів;

- руйнівні вітри: тайфуни, циклони, торнадо, сірокко, смерчі;

- зливи, повені, цунамі;

- зсуви, селі, снігові лавини;

- посухи, лісові, торфяні пожежі, сильна тривала жара, морози.

1.2. Техногенні катастрофи і надзвичайні ситуації:

- промислові: аварії на електростанціях, заводах, фабриках;

- транспортні: на залізничному, автомобільному, авіаційному, водному;

- екологічні: забруднення навколишнього середовища викидами промислових підприємств, їх стічними водами, «хвостовідходами», розливами нафти та ін.,

- військові: вибухи ядерної зброї, запасів бомб, снарядів, хімічної зброї, скидання, поховання ракетного пального, відпрацьованого ядерного пального реакторів підводних човнів.

1.3. Соціальні:

- збройні конфлікти, війни, тероризм;

- неврожаї, голод;

- епідемії.

1.4. Природні - техногенно підсилені:

- руйнування землетрусом АЕС, нафтогазосховищ, запруд штучних водоймищ, промислових стоків.

3. За масштабами:

1. Незначні - постраждалих менше 25 осіб.

2. Об'єктові, місцеві - постраждалих до 100 осіб.

3. Регіональні, глобальні - постраждалих більше 1000.

Статистичні відомості з історії катастроф.

Історичні приклади різних катастроф.

За статистикою, з усіх природних катастроф займають:

- повені - 40%, тайфуни - 20%, - землетруси - 15%, засухи - 15%.

- інші види катастроф - 10%.

Для прикладу, лише в 1988 р зареєстровано 322 великі катастрофи, серед яких: - 74 повені, - 34 сильних штормів, 18 засух, - 17 землетрусів, 17 зсувів, - 162 інших великих катастроф.

Насьогодні щотижня реєструється катастрофа, в ліквідації наслідків якої змушені приймати участь міжнародні сили допомоги, а на допомогу потерпілим щорічно витрачається до 1 млрд доларів США.

В 1998 році в Україні виникло 2177 надзвичайних ситуацій, з них 17 - загальнонаціонального, 185 - регіонального і 1915 місцевого значення

Для виконання санітарно-гігієнічних заходів необхідно мати санітарно-гігієнічне забезпечення військових підрозділів.

Санітарно-гігієнічне забезпечення військ - це система організаційних, гігієнічних, санітарно-технічних, медичних, адміністративно-господарських та інших заходів, направлених на зберігання та зміцнення здоров'я військовослужбовців, покращення їх фізичного розвитку, зниження захворюваності та підвищення боєздатності. Таким чином санітарно-гігієнічні заходи в умовах сучасної війни неможливо вирішити тільки силами та засобами медичної служби. Особливо велике значення має комплексне вирішення санітарно-гігієнічного забезпечення військ у випадку застосування ворогом зброї масового знищення. В період ВВВ утворилась чітка система військово-гігієнічної організації, яка давала змогу медичній службі здійснювати систематичний санітарний нагляд за харчуванням, водопостачанням, розташуванням, лазнево-пральним обслуговуванням та ін. Завдяки цьому вдалося запобігти виникненню епідемій, аліментарних захворювань, обморожень, тобто всього того, що супроводжує війни.

Розберемо, як здійснюється санітарно-гігієнічне забезпечення у полку (слайд). Відповідальність за санітарно-гігієнічне забезпечення особового складу в полку несе командир полку. У нього багато помічників: замісник командира полка по виховній роботі, замком по тилу, замкомандира по технічнійчастині, начальник фізичної підготовки та спорту, начальник служби речового постачання, начальник інженерної служби,начальник хімічної служби,начальник постачання пальними та мастильними матеріалами, начальник медичної служби. Всі вони приймають участь в організації санітарно-гігієнічного забезпечення військ. Кожен з цих представників має свої обов'язки та задачі.

Заходи гігієнічного забезпечення військ (слайд). Їх можна розділити на 3 групи:

·адміністративно-технічні;

·фінансово-економічні;

·медичні.

Медичні заходи розподіляються на:

· загальномедичні

· лікувально-профілактичні

· протиепідемічні

· гігієнічні.

Лікувально-профілактичні - щоденний нагляд за здоров'ям особового складу, медичний огляд, направлення у профілакторій, пансіонати, будинки відпочинку та санаторії, облік та нагляд за тими, хто перехворіли, лікарсько-педагогічний контроль за фізичним вихованням.

Загальномедичні - контроль за виконанням пропозицій, зроблених представниками санітарно-епідеміологічних закладів, розробка конкретних профілактичних заходів.

Протиепідемічні заходи буде викладено на кафедрі інфекційних захворювань.

Гігієнічні - контроль за підтриманням гігієнічних норм та правил, контроль за виконанням техніки безпеки, вивчення особливостей умов військової праці та відпочинку різних військових спеціаластів, гігієнічне виховання.

Таким чином вони включають основні питання попереджувального та поточного санітарного нагляду. Виходячи з цих заходів, витікають відповідні задачі.

В осередках стихійних лих,катастроф та надзвичайних ситуацій може виникнути така гігієнічна та епідеміологічна обстановка, яка сприяє виникненню та розповсюдженню серед різних контингентів, груп масових інфекційних захворювань (епідемій). Більш того, в період стихійного лиха порушується рівновага екологічних систем, що призводить до "оживлення" природних осередків особливо небезпечних інфекцій (холери, чуми, сибірської виразки та ін.)

В таких ситуаціях медичною службою військових підрозділів та екстреною медичною допомогою необхідно проведення комплекса гігієнічних та протиепідемічних заходів, до яких слід віднести:

1. Додержання норм та правил особистої та колективної гігієни.

2. Створення оптимальних умов для тимчасового розміщення людей, які покинули постійні місця проживання.

3. Контроль за організацією харчування, водопостачання та лазнево-прального обслуговування евакуйованого населення.

4. Виключення можливості впливу на здоров'я населення таких шкідливих чинників навколишнього середовища, як радіонукліди та токсичні хімічні речовини, переохолодження, перегріви.

5.Пропаганда гігієнічних знань, норм та правил поведінки людей в екстремальних ситуаціях.

6. Обов'язкове проведення гігієнічних досліджень (санітарна експертиза) води та продуктів харчування.

7. Контроль за санітарним станом об'єктів народного господарства, які отримали внаслідок стихії пошкодження систем водопостачання та каналізації; об'єктів харчової промисловості, громадського харчування та торгівлі; дитячих дошкільних та шкільних закладів; підприємств комунального обслуговування; лікувально-профілактичних закладів; місць тимчасового розміщення евакуйованого населення та розміщення рятувальних команд, загонів та бригад екстремальної медичної допомоги промислових об'єктів, які можуть бути джерелами іонізуючого випромінювання.

8. Постійний нагляд за забезпеченням населення водою та продуктами харчування.

9. Санітарний контроль зо проведенням дезінфекційних заходів в установах харчової промисловості, які обслуговують населення в зоні стихійного лиха (тимчасові пункти харчування, торгівельні точки).

10. Здійснення контролю за санітарною обробкою (помивка) населення, дезактивацією (дегазацією, дезінфекцією) їх одягу, взуття та предметів побуту.

11. Проведення екстрених медичних та санітарно-гігієнічних заходів забезпечення населення якісними водою та харчовими продуктами, вибору джерел водопостачання, здійснення знезараження та знешкодження питної води шляхом хлорування.

12. Проведення екстрених ремонтних заходів каналізаційних споруд та станцій санітарної очистки населених місць.

13. Розміщення в місцях стихійного лиха медичних формувань екстремальної медичної допомоги та рятувальних загонів (у холодний період року неодхідно мати теплі приміщення для персоналу площею 15-18м кв. на 100 осіб та сушильну кімнату дляодягу та взуття).

Особливості організації харчування в умовах використання противником ЗМУ (табл.)

Безпека харчування особового складу у зонах радіоактивного, хімічного та бактеріального зараження забезпечується системою заходів, які здійснюються силами і засобами продовольчої служби.

Найбільш важливе з них - це створення запасів продовольства у захистній тарі та упаковці. Сюда відносяться: хліб уповільненого черствіння, у картонних ящиках з проклеєними стиками, хліб подовженого збереження у поліетиленових мішках, крупи, сухарі, макаронні вироби - у багатошарових паперових мішках, з вільними поліетиленовими вкладками, консервні банки у герметичних бляшаних банках та ін. продукти.

Другий важливий захід - укривання негерметично упакованого продовольства від зараження. Для цього використовують підземні споруди, закривають бурти продовольства брезентом, поліетиленом. перевозять у спеціалізованому транспорті та добре закритих машинах.

Не менш важливим являється вибір місця для БПП, дотримання правил приготування,роздачі та вживання їжі.

Вважається, якщо місцевістьзабруднена радіацією до рівня потужності дози, яка не перевищує 1 р/год - можна використовувати цю територію з деякими застереженнями. Якщо до 5 р/год, то їжа виготовляється в умовах, коли польова кухня розташовується під наметом,якщо більше 5 р/год, то ця ділянка, де буде кухня, дезактивується, а місцевість навкруги зволожується з тим, щоб не знімати пилу, який вміщує РР.

Вживати їжу можна на територіі, де потужність дози не вище 0,5 р/год, а взимку, якщо грунт покритий снігом,або в мокру погоду, коли грунт вологий - Їжу можна вживати і на території, де потужність дози до 5 р/год.

Рівні радіоактивного зараження продовольства і води, які не приводять до променевого зараження.

(витяжка з Директиви Д-16-71) (табл.)

· Вода, варена їжа, рідкі продукти (у казанку)--до 14 мр/год,

· Хліб (буханка) ----до 14 мр/год

· Риба (1 кг) ------до 14 мр/год

· консерви у банках (концентрати)----2,5 мр/год

· м'ясо (сире)---------2,5 мр/год

· сипучі продукти, сухофрукти-----8 мр/год

Це дані для першої доби після ядерного вибуху, якщо більше 30 діб - зменшується у 10 разів.

Медична служба повинна давати висновки про можливість розташування БПП, вона несе відповідальність за визначення ступеня зараження продуктів, визначення методу дезактивації, її якість і порядок використання продуктів у залежності від ступеня їх зараження.

Дезактивація заражених харчових продуктів у випадку, якщо є запаси незаражених продуктів, иможе бути проведена часом - затриманням на складах до зниження активності результатом природнього розпаду короткоживучих ізотопів.

В залежності від умов обстановки деколи можна провести змішування заражених і незаражених продуктів до такого стану, щоб рівень радіоактивного забруднення при цьому не перевищував допустимий.

У таких же випадках, коли немає у наявності незараженого продовольства, а бойова обстановка не дозволяє замінити заражені продукти, на складі з'єднань проводиться дезактивація слідуючим методом:

1.Видалення зараженого зовнішнього шару продукту (тверді жири, масло, сир) ножом - товщиною 2,5 - 3 мм, а м'яса - 6-8мм, а потім миють проточною водою.

2.Заміна зараженої тари чистою (перетарування зерна, муки, крупи, солі, цукру).Якщо сипучі продукти крім соліта цукру знаходяться у мішках, то у цих випадках заміна тари може бути проведена слідуючим чином:

а)поверхню мішків покропити водою або змочити водою за допомогою ганчір'я, після чого мішок розшивається.

б)поверхня мішків просочується або парафіном (розтопленим) або клейстером.При цьому з внутрішнього боку мішка утворюється твердий шар продукту завтовшки 7-10 мм.

в)може бути використаний полий циліндр без дна і покришки (він вставляється, мішок розшивається і відкидається заражений шар).

3.Обмивання окремих видів продовольства чистою водою (картопля, морква та ін.)

4.Обмивання зовнішньої поверхні тари водою, водяним розчином миючих засобів або дезактивуючим розчином. Усі види банок з консервами, бочки, у яких зберігається продовольство дезактивується шляхом 2-х та 3-х кратного обмивання водою за допомогою брандспойту або витирання ганчір'ям, змоченим водою, або дезактивуючим розчином.

Хліб, готова їжа,якщо вони підпали під радіаційне зараження - знищуються.

2. Гігієнічні основи профілактики внутрішньолікарняних інфекцій (поняття про внутрішньолікарняні інфекції, основні шляхи їх передачі та заходи щодо профілактики).

Внутрішньолікарняні інфекції (ВЛІ) це:

— інфекційний стан, який дістав хворий у лікувальній установі;

— інфекційні захворювання, набуті хворими у лікувальних закладах;

— будь-яке клінічно виражене захворювання мікробного походження, що уражає пацієнта внаслідок його госпіталізації або відвідування лікувальної установи з метою лікування, а також медичний персонал під час виконання ним роботи.

Симптоми ВЛІ можуть проявитись як у лікарні так і за її межами у залежності від інкубаційного періоду.

Чому ВЛІ заслуговують на увагу? В першу чергу через чисельні негативні наслідки, серед яких необхідно в першу чергу відзначити:

— додаткове негативне навантаження на здоров’я пацієнта і персоналу;

— збільшення витрат на лікування та економічні витрати (лікарняні бюлетені);

— збільшення термінів госпіталізації;

— ускладнення проявів та перебігу основної хвороби;

— зниження ефективності лікування основної хвороби;

— небажана можливість залишитись носієм збудників хвороб на тривалий термін;

— небезпека для оточуючих, сім’ї та ін. у випадку появи ознак захворювання після закінчення госпіталізації та лікування, адже інкубаційний період хвороб є доволі різний (Додаток 1).

Нині ще немає можливості викласти у суворій послідовності першорядні та другорядні джерела, збудники та шляхи передачі ВЛІ, адже для них характерна поліетіологічність, неповний облік, і відповідно недостатній аналіз таких станів. Однак, аналізуючи наукові публікації, відповідні матеріали санітарно-епідеміологічної служби та інші джерела доцільно вважати, що основними джерелами ВЛІ є:

а) хворі, медичний персонал, відвідувачі;

б) хірургічні інструменти та ін’єкційні матеріали (кров та її препарати);

в) зонди та катетери;

г) білизна, посуд, їжа, предмети догляду за хворими та прибирання приміщень;

д) іграшки, телефонні апарати, сходові поручні, дверні ручки тощо.

Причин, що зумовлюють появу ВЛІ дуже багато, однак провідними серед них є:

— зростання чисельності дитячого та дорослого населення із хронічними захворюваннями:

— втрата (зниження) природного імунітету;

— велика концентрація хворих та персоналу, і особливо в лікарнях з централізованим типом забудови;

— ускладнення оперативних втручань, збільшення терміну тривалості операцій та госпіталізації;

— надлишкова, і доволі часто необґрунтоване вживання антибіотиків;

— старіння лікарняних споруд, приміщень, комунікаційних мереж, обладнання, меблів, інвентарю тощо;

— дефіцит мийних та дезінфікуючих матеріалів, разових шприців, матеріалів для забезпечення дотримання стерильності та ін.

— недостатній рівень санітарно-гігієнічних та медичних знань серед населення.

10. Найбільш ймовірними шляхами передачі ВЛІ слід вважати:

11. — аерозольний шлях (повітряно-крапельний та повітряно-пиловий);

12. — контактний та фекально-оральний шлях, де найбільшим ризиком є оперативні втручання, пологи, ін’єкції та ендоскопічні дослідження;

13. — трансмісійний (через кровосмокчущих комах: воші, комарі);

14. — зоонозний шлях (антропозоонози);

15. — аліментарний (вірусні гепатити, харчові отруєння і ін.).

16. Навіть приймаючи до уваги, що ВЛІ характеризуються поліетіологічністю та асоціацією мікроорганізмів слід знати, що частими винуватцями є одні і ті ж самі мікроорганізми (Додаток 2).

17. Профілактика ВЛІ об’єднує великий комплекс заходів та засобів, а їх узагальнена схема відтінена на малюнку 2.

Як видно із наданої схеми тут значне місце з профілактики ВЛІ займають:

Адміністративні заходи, які, насамперед, передбачають, що

— головний лікар, керуючись відповідними законодавчими, нормативними та інструктивними положеннями:

а) несе відповідальність за організацію роботи лікувально-профілактичного закладу (ЛПЗ), в тому числі і за профілактику ВЛІ;

б) визначає функціональні обов’язки заступників та керівників структурних підрозділів ЛПЗ з питань профілактики, обліку та аналізу причин ВЛІ (Додаток 3);

в) контролює обов’язкове проходження лікарняним персоналом попередніх (при оформленні на роботу) та періодичних (за окремим графіком) медичних оглядів (Додаток 4);

г) турбується про належні умови перебування пацієнтів, охорону та гігієну праці персоналу ЛПЗ.

Інженерно-технічні заходи в першу чергу передбачають суворе дотримання будівельних норм та правил, а також забезпечення правильної експлуатації споруд та інженерних мереж, створює надійну основу та умови для профілактики ВЛІ. У стислому виді такі заходи передбачають:

— експертизу та погодження проектів будівництва (реконструкції або капітального ремонту) ЛПЗ;

— суворий контроль (технічний нагляд) за реалізацією проекту;

— принциповий підхід до прийняття об’єкту до експлуатації;

— інженерне забезпечення експлуатації та функціонування споруд (своєчасний ремонт), вентиляції та енергопостачання мереж опалення, питного та гарячого водопостачання, водовідведення та ін. (Додаток 5).

Санітарно-гігієнічні заходи базуються на здійсненні як попереджувального, так і поточного санітарного наглядів.

В епідеміологічному плані профілактика ВЛІ передбачає: попередження та знищення носіїв, розрив шляхів передачі збудників та зміцнення резистентності організму як пацієнтів, так і лікарів, допоміжного медичного та технічного персоналу. У найбільш стислій формі санітарно-гігієнічні заходи з профілактики ВЛІ доцільно розглянути в контексті запровадження повсякденного санітарно-протиепідемічного режиму ЛПЗ (табл. 2).

Таблиця 2

Поиск по сайту: