 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 46
1. Гігієна праці сільських механізаторів (умови праці, професійні шкідливості, можливі зрушення у стані здоров’я та захворювання, заходи щодо профілактики).
Енергетичні витрати тракториста і комбайнера та умови їх праці залежать від конструкції машини, виду виконуваної ними сільськогосподарської роботи, геолого-географічних особливостей місцевості і складають близько 12560 до Д ж / су г (3000 ккал / добу).
Основними несприятливими професійними факторами при роботі на тракторах і комбайнах є: підвищена або знижена температура повітря, забруднення повітря робочої зони пилом, шкідливими газами і парами, наявність шуму і вібрації.
При роботі на тракторах (особливо не обладнаних кабінами) ранньою весною і пізньою осінню у тракториста може через мірно охолоджуватися тіло. Забруднення-пилом повітря робочої зони при роботі на тракторах і комбайнах може коливатися в дуже великому діапазоні-від 7 до 1300 мг/м3. При цьому 90% пилових частинок мають розмір менше 5 мкм, тобто здатні проникати разом з повітрям в альвеоли легенів.
Повітря робочої зони може забруднюватися вихлопними газами двигунів внутрішнього згоряння, у складі яких містяться значні концентрації чадно го і вуглекислого газу, вуглеводнів, альдегідів. Концентрація чадного газу може досягати 180-500 мг/м3.
Велике значення при гігієнічній оцінці умов праці тракториста і комбайнера мають шум і вібрація. Вібрація на сільськогосподарських машинах має складний характер і викликається роботою двигуна і ходових систем.
Основними джерелами шуму служать двигун, вихлопні пристрої та пере даточние механізми. У спектрі шуму пре володіють високі частоти (3000 Гц і вище), причому рівень гучності шуму перевищує встановлені нормативи на 20 - 25 дБ.
Профілактичні заходи Згідно з цими правилами на тракторах всіх типів і сільськогосподарських машинах повинна обладнуватися кабіна. Робоче місце необхідно обладнати м'яким сидінням з напівм'якої рухомий спинкою і підлокітниками. Температура повітря в кабіні не повинна перевищувати зовнішню температуру більше ніж на 2-3 ° С, а рухливість повітря на робочому місці - більше 1,5 м / с.
Для обігрівання кабіни обладнується опалення, що підтримує температуру повітря в холодну погоду не нижче 16 ° С.
Боротьба з запиленістю повітря в кабінах при експлуатації машин здійснюється шляхом їх герметизації. Високоефективним засобом для боротьби з пилом є пристрій припливної вентиляції, що забезпечує подачу очищеного повітря і підпір його в кабіні.
Для усунення забруднення повітря вихлопними газами гирлі вихлопної труби на двигунах тракторів і комбайнів слід виводити на 400 мм вище даху кабіни
2.Гігієнічні основи водопостачання населених місць. Гігієнічні вимоги до улаштування шахтних криниць та основні етапи їх санації. Загальна схема санітарного обстеження джерел місцевого водопостачання.
Проблеми гiгiєни водопостачання зачiпають iнтереси дуже великого кола людей. Ця її особливiсть визначається, передусім, тiєю роллю, що вода відіграє як незаперечний чинник оптимального перебігу фізіологічних процесів.
Дійсно, вода в людському органiзмi необхідна:
— для забезпечення адекватного перебігу процесiв асимiляцiї, дисимiляцiї, резорбцiї, елiмiнацiї, терморегуляцiї тощо;
— як універсальний розчинник поживних речовин;
— як пластичний матерiал.
Слід підкреслити, що вода в органiзмi людини вода може знаходитися:
· у вільному стані (вода, що знаходиться у судинному руслi; вода судинного сектору). Кров та лiмфа фактично являють собою водні розчини складного хiмiчного складу;
· у з’язаному стані (вода, що знаходиться в iнтерстицiальному просторi; вода позаклiтинного сектроу);
· у вигляді так званоi конституційної води (вода, що використовується як структурний матерiал (вода внутриклiтинного сектору).
В середньому тiло людини на 65% складається з води. При цьому встановлено, що чим бiльш зрiлий органiзм, тим менше у ньому води.
Вміст води в організму дорослої людини знаходиться у межах 60%: судинний сектор складає — 5%, позаклiтинний — 40%, внутриклiтинний — 15%.
Натомість вміст води в тiлi новонародженого досягае 80%: судинний сектор складає — 10%, позаклiтинний — 40%, внутрiклiтинний — 30%.
Зрештою, внутрiшньоутробний плiд на 90% складається з води.
Втім, вже порiвняно невеликий дефiцит води в органiзмi може призвести до виникнення достатньо серйозних зрушень у стані здоров’я.
Так, при втратi до 10% води вiдмiчаються рiзка слабкість, підвищена тривожнiсть, тремор кiнцiвок та цiлий ряд iнших патологiчних явищ.
Втрата 20—22% води несумiсна з життям, насамперед тому, що процесi травлення, обмiну та синтезу речовин можуть відбуватися лише у водному середовищi.
В той же час, не зважаючи на винятково велику фiзiологiчну роль води, її витрати для задоволення питних потреб порiвняно незначні.
Зокрема, в умовах помiрного клiмату, при вiдсутностi фiзичних навантажень, людина втрачає, а отже, повинна споживати 1,5 л води на добу.
Hа рiвень споживання води впливають природні (температура, вологiсть і швiдкiсть руху повiтря, рівень iнсоляцiї та ін.) та соціальні (умови працi та ін.) фактори.
Так, при фiзичнiй роботi середнього ступеня важкості в умовах помiрного клiмату людині на добу потрібно 4 л води, а під час виконання аналогічної роботи в умовах жаркого клiмату — вже 5 л води на добу.
Проте гiгiєнiчне значення води не вичерпується лише її фiзiологiчною роллю. Вода необхiдна для забезпечення санiтарних та господарсько—побутових потреб (приготування їжi, прання бiлизни, робота каналiзацiї тощо).
Велика кількість води необхiдна для органiзацiї промислового виробництва. Крiм того, вода дуже широко використовується для організації та проведення оздоровчих і фiзкультурних заходiв (плавальнi басейни, загартовування, гiдротерапiя тощо).
Отже, серед основних функцiй, якi виконує вода, слiд видiлити наступні:
· фізіологічну;
· санітарну;
· господарсько—побутову;
· промислову;
· фізкультурно—оздоровчу.
Якi ж нормативи водопостачання?
Пiдраховано, що в населених пунктах задоволення гігієнічних та культурно—побутових потреб необхiдно вiд 30 до 500 л води на добу на 1 людину.
В тому числi:
· у житлових районах з водопроводом або з вуличними водорозбірними колонками — 30—50 л в добу на 1 людину;
· в будинках з внутрішньою каналізацією та водопроводом, але без ванн — 125—160 л в добу на 1 людину;
· в будинках з централізованим гарячим водопостачанням (житловi будинки) — 250—350 л в добу на 1 людину.
Разом з тим, в екстремальних ситуаціях для задоволення своїх фiзiологiчних потреб людині необхідне лише 3—5 лiтрів води.
Розглядаючи питання, пов’язанi з органiзацiєю водопостачання, слід виділити ще одну проблему — проблему неекономного використання водних ресурсів як в побутовому, так i у промисловому розумiннi (вiдсутнiсть технiчних водопроводiв тощо), як у мiсцевому, так і в глобальному масштабi.
Дійсно, не зважаючи на достатньо великi воднi ресурси планети (вода океанiв — 1460 млн км3; вода льодовикiв — 30 млн км3; водяний пар — 14 млн км3; прiсна вода — 10 млн км3) не дивлячись на постiйний кругообiг води в бiосферi, у зв’язку з безперервним зростанням масштабів як централізованого, так і місцевого водопостачання, людство знаходиться перед реальною загрозою виникнення водяного голоду.
Адже недарма протягом останнi роки в центрi уваги свiтової науки та свiтової громадськостi знаходяться грандiознi і, на жаль, поки що нездійсненні) проекти розтоплення крижин Арктики та Антарктиди, великих айсбергiв, опрiснення морської води. (наприклад, Гренландський проект, Антарктичний проект тощо).
Стан настiльки серйозний, що на початку 80—х рокiв була під егідою ЮHЕСКО створена спецiальна органiзацiя, яка займається виключно цiєю проблемою и в роботi якої приймають участь представники понад 100 країн.
Забезпечення населення планети водними ресурсами — в центрi уваги роботи і Постiйного комiтету з природних ресурсів Економiчної та Соцiальної Ради ООH.
Зрештою, слід відзначити, що протягом 1981—1990 та 1991—2000 років ВООЗ проводить Всесвiтню програму питного водозабеспечення та санiтарii, яка була розроблена на конференцii ООH з проблем населених пунктыв у 1976 р. у Ванкуверi (Канада) та отримала назву «Десятирiччя питноi води».
Вибiр вододжерела, безсумнівно, є одним з головних принципових питань сучасної гiгiєни водопостачання.
До найбiльш важливих факторів, що визначають оптимальний вибiр вододжерела відносять:
· доступнiсть джерела;
· його водоемнiсть (у спiввiднощеннi з потребою у водi);
· схил ьнiсть джерела до впливу рiзних природних та соцiальних (в першу чергу, техногених факторiв) чинників;
· ступiнь надiйностi джерела у гiгiєнiчному вiдношеннi (висока якiсть води i можливiсть органiзацiї зон санiтарної охорони);
Джерелами води для для забезпечення господарсько—питних потреб можуть бути:
· запаси пiдземних вод;
· поверхневi воднi об’єкти;
· атмосфернi води.
Підземні прісні води знаходяться на глибинi не бiльш, ніж 250—300 м.
За умовами залягання розрiзняють:
· верховодку;
· грунтовi води;
· мiжпластови пiдземнi води.
Верховодкою називають пiдземнi води, що залягають найбiльш близько зо земної поверхнi. Причина iх появи — наянiсть пiд грунтом мiнеральних вiдкладень у виглядi лiнз, що створюють своєрiдний мiсцевий водоупор, на якому накопiчуються атмосфернi води. Тому верховодка, фактично, являє собою резервуар атмосферної води.
У санiтарному вiдношеннi верховодка ненадiйна i не може вважатися оптимальним джерелом водопостачання.
Грунтові води — це води першого вiд поверхнi землi вононосного горизонту, що постійно існує.
Розглядаючи їх санітарно—гігієнічні особливості, необхідно відмітити, що грунтові води:
· не мають захисту з водоупорних шарiв;
· характеризуються вельми непостiйним режимом iснування i функцiонування, якiй залежить вiд гiдрометеорологiчних факторiв, в першу чергу, вiд частоти випадання осадкiв та iх кiлькостi;
· мають значнi сезоннi коливання рiвня стояння, дебету, хiмiчного та бактерiологiчного складу;
· мають певнi обмеження щодо застосування під час організації централiзованного водопостачання і, лише як виняток, можуть використовуватися у сiльский мiсцевостi при органiзацiї місцевого водопостачання.
Міжпластові підземні води залягають мiж двома водонапiрними шарами i у залежностi вiд умов залягання можуть бути: напiрними та безнапiрними.
В кожному мiжпластовому водоносному горизонтi визначають такі областi:
· харчування (частина горизонту, що виходить на поверхню);
· напору (частина горизонту, що найбiльш глибоко розташована);
· розвантаження (частина горизонту, де вода виходить на поверхню грунту або дно рiчки як вируюче джерело).
Добування мiжпластових вод проводиться за допомогою улаштування бурових свердловин або шахтних криниць, а їх якiсть, у більшості випадків, визначаеться відстаню останніх від областi харчування.
У санітарному вiдношеннi мiжпластовi води є найбiльш сприятливими у порівнянні з іншими видами вододжерел. Практично єдиним недоліком є їх висока мiнералiзацiя.
До поверхневих вододжерел відносять, насамперед, рiчки, озера та водосховища.
Загальнi властивостi поверхневих джерел води такi:
· низька мiнералiзацiя води;
· велика кiлькiсть зважених речовин;
· високий рiвень мiкробного забруднення;
· значнi сезоннi коливання кiлькостi води;
· суттєва залежнiсть вiд метеорогiчних факторiв i умов.
Саме тому провідними характеристиками атмосферних або метеорних вод є:
— слабка мiнералiзацiя;
— м’ягкiсть;
— незначний рiвень мiкробного забруднення (необхідно відмітити, що на їх якiсть, передусім, впливає спосiб збирання та зберiгання води).
Використовуються атмосферi води в обмеженому обсязі, практично лише у пiвденних районах (пустелi) та в районах Крайньої Півночі.
Однiєю з основних проблем використовування води рiзних вододжерел є проблема визначення ступеня їх побутового, природнього та, особливо, промислового забруднення.
У зв’язку з цим, прийнято видiляти такі провідні показники забруднення води:
ХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ
· амiак
· нiтрати
· нiтрити
· хлориди;
· сульфати;
· окислюваність, яка є показником наявностi органiчних речовин у водi та являє собою кiлькiсть О2 (у мг), що витрачається на окислення органiчних речовин, котрі знаходяться в 1 л води (в нормі — 4 мг/л);
· БПК 5 та БПК 20 (бiохiмiчна потреба кисня), що являє собою кiлькiсть О2, яке необхiдне для повного бiохiмiчного окислення всiх речовин, котрі знаходяться в 1 л води при температурi 20°С протягом 5 або 20 діб (в нормі = до 2 мг/л).
Необхідно відмітити і той факт, що показниками забруднення води залишками речовин органічного походження є такі показники як вміст аміаку, нітратів та нітрітів.
Поиск по сайту: