 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Інфекційне відділення
| № п\п | Назва приміщень (основний перелік) | Площа та інші відомості |
| 1. | Приймально-оглядові бокси для відділень: – до 60 ліжок – до 100 ліжок – понад 100 ліжок | 2 бокси 3 бокси на кожні 50 ліжок – 1 бокс |
| 2. | Бокси: – на 1 ліжко – на 2 ліжка | 22 м2 27 м2 |
| 3. | Напівбокси: – на 1 ліжко – на 2 ліжка | 22 м2 27 м2 |
| 4. | Палати із шлюзом, туалетом та умивальником: – на 1 ліжко – на 2 ліжка | 14 м2 21 м2 |
| 5. | Лікувально-допоміжні та господарчі кабінети (кімнати): – кабінет зав. відділенням – кабінет лікарів – кімната старшої сестри – кімната для персоналу – кімната для сестри-господарки – приміщення прибирального інвентаря – сестринський пост – буфетна та приміщення для миття і стерилізації кухонного посуду – кімната для чистої білизни – кімната для брудної білизни | 12 м2 10-12 м2 10 м2 10-12 м2 10 м2 8 м2 4 м2 14-22 м2 8 м2 8 м2 |
| 6. | Санітарний пропускник для персоналу: – кімната для домашнього одягу – душова – кімната для робочого одягу | 8 м2 12 м2 8 м2 |
| 7. | Рентгенкабінет | згідно з будівельними нормами |
Примітка: Інфекційне відділення повинно мати 2 входи: один для хворих, другий – для персоналу, доставки їжі та чистих речей. При недостатній кількості палат-напівбоксів або палат-боксів слід розташувати хворих у 1-2 ліжкових палатах з шлюзами та умивальниками. Доцільно в кожній окремій палаті на 2 та більше місць розміщувати хворих за однотипним діагнозом. Крім того, необхідно здійснювати і групування палат:
– палати для хворих з вірусними збудниками;
– палати для хворих з харчовими отруєннями;
– палати для хворих на вірусний гепатит та ін.
Внутрішньолікарняні інфекції (ВЛІ) це:
— інфекційний стан, який дістав хворий у лікувальній установі;
— інфекційні захворювання, набуті хворими у лікувальних закладах;
— будь-яке клінічно виражене захворювання мікробного походження, що уражає пацієнта внаслідок його госпіталізації або відвідування лікувальної установи з метою лікування, а також медичний персонал під час виконання ним роботи.
Симптоми ВЛІ можуть проявитись як у лікарні так і за її межами у залежності від інкубаційного періоду.
Чому ВЛІ заслуговують на увагу? В першу чергу через чисельні негативні наслідки, серед яких необхідно в першу чергу відзначити:
— додаткове негативне навантаження на здоров’я пацієнта і персоналу;
— збільшення витрат на лікування та економічні витрати (лікарняні бюлетені);
— збільшення термінів госпіталізації;
— ускладнення проявів та перебігу основної хвороби;
— зниження ефективності лікування основної хвороби;
— небажана можливість залишитись носієм збудників хвороб на тривалий термін;
— небезпека для оточуючих, сім’ї та ін. у випадку появи ознак захворювання після закінчення госпіталізації та лікування, адже інкубаційний період хвороб є доволі різний (Додаток 1).
Нині ще немає можливості викласти у суворій послідовності першорядні та другорядні джерела, збудники та шляхи передачі ВЛІ, адже для них характерна поліетіологічність, неповний облік, і відповідно недостатній аналіз таких станів. Однак, аналізуючи наукові публікації, відповідні матеріали санітарно-епідеміологічної служби та інші джерела доцільно вважати, що основними джерелами ВЛІ є:
а) хворі, медичний персонал, відвідувачі;
б) хірургічні інструменти та ін’єкційні матеріали (кров та її препарати);
в) зонди та катетери;
г) білизна, посуд, їжа, предмети догляду за хворими та прибирання приміщень;
д) іграшки, телефонні апарати, сходові поручні, дверні ручки тощо.
Причин, що зумовлюють появу ВЛІ дуже багато, однак провідними серед них є:
— зростання чисельності дитячого та дорослого населення із хронічними захворюваннями:
— втрата (зниження) природного імунітету;
— велика концентрація хворих та персоналу, і особливо в лікарнях з централізованим типом забудови;
— ускладнення оперативних втручань, збільшення терміну тривалості операцій та госпіталізації;
— надлишкова, і доволі часто необґрунтоване вживання антибіотиків;
— старіння лікарняних споруд, приміщень, комунікаційних мереж, обладнання, меблів, інвентарю тощо;
— дефіцит мийних та дезінфікуючих матеріалів, разових шприців, матеріалів для забезпечення дотримання стерильності та ін.
— недостатній рівень санітарно-гігієнічних та медичних знань серед населення.
2. Найбільш ймовірними шляхами передачі ВЛІ слід вважати:
3. — аерозольний шлях (повітряно-крапельний та повітряно-пиловий);
4. — контактний та фекально-оральний шлях, де найбільшим ризиком є оперативні втручання, пологи, ін’єкції та ендоскопічні дослідження;
5. — трансмісійний (через кровосмокчущих комах: воші, комарі);
6. — зоонозний шлях (антропозоонози);
7. — аліментарний (вірусні гепатити, харчові отруєння і ін.).
8. Навіть приймаючи до уваги, що ВЛІ характеризуються поліетіологічністю та асоціацією мікроорганізмів слід знати, що частими винуватцями є одні і ті ж самі мікроорганізми (Додаток 2).
9. Профілактика ВЛІ об’єднує великий комплекс заходів та засобів, а їх узагальнена схема відтінена на малюнку 2.
Як видно із наданої схеми тут значне місце з профілактики ВЛІ займають:
Адміністративні заходи, які, насамперед, передбачають, що
— головний лікар, керуючись відповідними законодавчими, нормативними та інструктивними положеннями:
а) несе відповідальність за організацію роботи лікувально-профілактичного закладу (ЛПЗ), в тому числі і за профілактику ВЛІ;
б) визначає функціональні обов’язки заступників та керівників структурних підрозділів ЛПЗ з питань профілактики, обліку та аналізу причин ВЛІ (Додаток 3);
в) контролює обов’язкове проходження лікарняним персоналом попередніх (при оформленні на роботу) та періодичних (за окремим графіком) медичних оглядів (Додаток 4);
г) турбується про належні умови перебування пацієнтів, охорону та гігієну праці персоналу ЛПЗ.
Інженерно-технічні заходи в першу чергу передбачають суворе дотримання будівельних норм та правил, а також забезпечення правильної експлуатації споруд та інженерних мереж, створює надійну основу та умови для профілактики ВЛІ. У стислому виді такі заходи передбачають:
— експертизу та погодження проектів будівництва (реконструкції або капітального ремонту) ЛПЗ;
— суворий контроль (технічний нагляд) за реалізацією проекту;
— принциповий підхід до прийняття об’єкту до експлуатації;
— інженерне забезпечення експлуатації та функціонування споруд (своєчасний ремонт), вентиляції та енергопостачання мереж опалення, питного та гарячого водопостачання, водовідведення та ін. (Додаток 5).
Санітарно-гігієнічні заходи базуються на здійсненні як попереджувального, так і поточного санітарного наглядів.
В епідеміологічному плані профілактика ВЛІ передбачає: попередження та знищення носіїв, розрив шляхів передачі збудників та зміцнення резистентності організму як пацієнтів, так і лікарів, допоміжного медичного та технічного персоналу. У найбільш стислій формі санітарно-гігієнічні заходи з профілактики ВЛІ доцільно розглянути в контексті запровадження повсякденного санітарно-протиепідемічного режиму ЛПЗ (табл. 2).
Таблиця 2
Поиск по сайту: