 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 44
1.Основи психогігієни. Критерії психічного здоров’я людини. Психогігієнічні принципи оптимізації повсякденної діяльності людини.
Психогігієна як наукова галузь сучасної гігієни вивчає стан нервово-психічного здоров’я населення, його динаміку у зв’язку з впливом на організм людини природних, виробничих і соціально-побутових факторів та розробляє на підставі цих досліджень науково обґрунтовані заходи щодо активного впливу на людський організм та середовище його перебування з метою створення найбільш сприятливих умов для збереження та зміцнення психічного та соматичного здоров’я.
До числа основних завдань психогігієни відносять:
· аналіз нервово-психічного здоров’я;
· розробку вікових стандартів розвитку психофізіологічних функцій та особливостей особистості;
· вивчення характеру впливу чинників середовища на організм та їх нормування з урахуванням динамічних зрушень нейрофізіологічних та психофізіологічних показників організму.
Психічне здоров’я людини характеризується відсутністю виражених нервово–психічних розладів, певним резервом сил, що дозволяє подолати несподівані стреси або утруднення, а також стійкою рівновагою між організмом та навколишнім світом. Отже, визначальними рисами психічного здоров’я є не лише відсутність психічних захворювань, але й нервово–психічний розвиток, що відповідає вікові, та сприятливий функціональний стан організму і, передусім, центральної нервової системи.
Тому, до числа найважливіших критеріїв психічного здоров’я слід віднести:
· відсутність або наявність виражених форм психічних захворювань та граничних нервово-психічних розладів
· гармонійність психічного розвитку та його відповідність вікові
· показники стану провідних соціально та професійно-значущих психофізіологічних функцій (властивості нервових процесів, уваги, пам’яті, темпераменту і характеру, розумова працездатність тощо), які зумовлюють ефективне виконання різноманітних навчальних, професійних або побутових завдань у повсякденній діяльності.
Таким чином, найбільш важливі психофізіологічні та особистісні характеристики організму людини є:
♦ властивості темпераменту (екстравертованість, нейротизм, ситуативна та особистісна тривожність);
♦ властивості характеру (невротичність, депресивність, роздратованість, спонтанна та реактивна агресивність, емоційна лабільність та ін.);
♦ характеристики мотиваційної структури особистості (рівень суб'єктивного контролю, ступінь розвитку внутрішнього, пізнавального, змагального мотивів та ін.);
♦ показники нервово-психічних станів організму (психічна активація, емоційний тонус, інтерес, комфортність, напруженість та ін.).
♦ показники функціонального стану центральної нервової системи (швидкість простої і диференційованої зорово-моторної реакції, сила, рухомість, врівноваженість і лабільність нервових процесів та ін.),
♦ показники функцій уваги (стійкість і переключення уваги та ін.);
♦ показники функціональних можливостей зорового аналізатора (критична частота злиття світлових миготінь, лінійний окомір та ін.);
♦ показники функціонального стану рухового аналізатора (координація рухів, точність кінестезії, м'язова сила і витривалість та ін.);
♦ Методологія вивчення психічного здоров’я
♦ 
♦ Атрибутивно–категорійний
♦ підхід
♦
 |
♦ 
♦ Нормативний П С И Х І Ч Н Е Прогностичний
♦ 
підхід з д о р о в’Я підхід
♦ 
♦ 
♦ Інтегративний
♦ підхід
♦
♦
До провідних психогігієнічних принципів оптимізації повсякденної діяльності людини слід віднести:
· проведення гігієнічного нормування виробничої (навчальної) діяльності людини;
· визначення чинників, які сприяють ломці адаптаційних механізмів і, насамперед, урахування кризових періодів у житті людини, в основі яких знаходяться перебудова структурної організації особистості, психофізіологічні та поведінкові зрушення, зміни психосоціальної орієнтації;
· раціональну організації позаробочої (позанавчальної) діяльності людини, що передбачає вивчення індивідуальних особливостей темпераменту, характеру, мотиваційної спрямованості та нервово-психічних станів людини, урахування вікових закономірностей їх змін, використання активних методів психофізіологічного впливу на процеси формування критеріальних показників особистості.
· обґрунтування та диференційоване запровадження заходів психогігієнічної корекції та реабілітації.
2. Інфрачервона радіація як виробнича шкідливість (характеристика фізичних властивостей і біологічної дії, прилади та одиниці вимірювання, патологія). Профілактика захворювань при роботі, що пов’язана з впливом інфрачервоної радіації.
Інфрачерво́не випромі́нювання (від лат. infra — нижче, скорочено ІЧ) — оптичне випромінювання з довжиною хвилі більшою, ніж у видимого випромінювання, що відповідає довжині хвилі, більшій від приблизно 750 нм.
Людське око не бачить інфрачервоного випромінювання, органи чуття деяких інших тварин, наприклад, змій та кажанів, сприймають інфрачервоне випромінювання, що допомагає їм добре орієнтуватися в темряві.
Інфрачервоні промені випромінюються всіма тілами, що мають температуру вищу за абсолютний нуль, максимум інтенсивності випромінювання залежить від температури. При підвищенні температури максимум зміщується в бік коротших хвиль, тобто в напрямку видимого діапазону. У зв'язку із залежністю спектру та інтенсивності інфрачервоного випромінювання від температури його часто називають тепловим випромінюванням.
Приблизно 52% загальної інтенсивності випромінювання Сонця над поверхнею моря в сонячний день припадає В електромагнітному спектрі інфрачервоне випромінювання обмежене з короткохвильового боку видимим світлом, а з довгохвильового боку — мікрохвильовим випромінюванням, яке належить до радіочастотного діапазону. Границі діапазонів не є строго визначеними.
Існує кілька стандартів класифікації інфра-червоного випромінювання.
За визначенням Міжнародної комісії з освітленості за довжиною хвилі інфрачервоне випромінювання підрозділяється на три діапазони[1]:
- IR-A — від 700 до 1400 нм,
- IR-B — від 1400 до 3000 нм,
- IR-C — від 3000 нм до 1 мм.
Перший із цих діапазонів, IR-A називають також ближніми інфрачервоними хвилями. Він визначається вікном у спектрі поглинання води і здебільшого використовується для оптоволоконних телекомунікацій, бо електромагнітні хвилі цього діапазону слабо поглинаються склом.
За стандартом ISO 20473[2] інфрачервоне випромінювання поділяється на три діапазони
- ближнє інфрачервоне випромінювання — від 780 до 3000 нм
- середнє інфрачервоне випромінювання — від 3000 до 50 000 нм
- далеке інфрачервоне випромінювання — від 50 до 1000 мкм
В астрономії використовується наступна класифікація[3]:
- ближнє інфрачервоне випромінювання — від 700 до 5000 нм
- середнє інфрачервоне випромінювання — від 5000 до (25-40) мкм
- далеке інфрачервоне випромінювання — від (25-40) мкм до (200-350) мкм
Ще одна схема класифікація основана на чутливості певного типу детекторів[4]
- Ближнє інфрачервоне випромінювання — це область від 700 до 1000 нм, тобто від приблизної границі людського зору до діапазону кремнієвих детекторів.
- Короткохвильове інфрачервоне випромінювання — область довжин хвиль від 1 до 3 мікрон, тобто від границі чутливості кремнієвих детекторів до вікна прозорості атмосфери. Детектори на основі InGaAs покривають область до 1,8 мікрон, всю цю область покривають менш чутливі детектори на основі солей свинцю.
- Середньохвильове інфрачервоне випромінювання — область, що відповідає атмосферному вікну, від 3 до 5 мікрон. В цій області працють детектори на основі антимоніду індію InSb, HgCdTe і почасти на основі PbSe).
- довгохвильове інфрачервоне випромінювання — за різними визначеннями область довжин хвиль від 8 до 12 мкм, або від 7 до 14 мкм. Це область атмосефрного вікна, в якій працюють детектори на основі HgCdTe та мікроболометри.
- Дуже довгохвильове червоне випромінювання — область довжин хвиль від 12 до 30 мкм, де працюють детектори на основі легованого кремнію
Інфрачервоне:
За фізичною природою ІЧВ являє собою потік часток матерії, що мають хвильові і квантові властивості.
Вплив ІЧВ на організм людини має в основному теплову дію.
Інфрачервона радіація відіграє важливу роль у теплообмінних процесах людини із зовнішнім середовищем.
Ефект дії ІЧВ залежить від довжини хвиль, які обумовлюють глибину їх проникнення. Поглинання і розсіювання променевої енергії залежить як від довжини хвиль, так і від тканин організму.
Шкіряний покрив, завдяки своїм оптичним властивостям, володіє вибірковою характеристикою відбивання й пропускання різних ділянок спектру інфрачервоної радіації. Вплив ІЧВ на організм проявляється як у формі загальних, так і місцевих реакцій.
Інфрачервона радіація (760-4000 пм) залежно від довжини хвилі проникає в товщу шкіри на глибину від 0,1 до 30-40 мм, і, отже, створює поверхневу теплову дію, посилює шкірне дихання, розширює судини, збільшує інтенсивність кровообігу та всмоктування, стимулює продукцію речовин, зменшує пошкоджувальну дію продуктів розпаду. Лікувальні дози інфрачервоного випромінювання широко використовують у фізіотерапії різних захворювань і травматичних ушкоджень. Внаслідок дії інфрачервоного випромінювання інтенсивністю понад 3,77 МДж/(м2 *год) у виробничих та інших умовах можливі несприятливі патологічні зрушення у стані здоров’я (катаракта кришталика, місцеві ураження шкіри, загальний перегрів, сонячний удар та ін.). Видима радіація (760-400 нм) може сприйматися зоровим аналізатором (специфічний зоровий вплив видимого світла) і поверхнею шкіри. В останньому випадку вона здатна створювати тепловий і фотохімічний ефекти, які можливі лише за наявності так званих фотосенсибілізаторів (речовин, здатних поглинати випромінювання). Під дією видимого світла з енергією понад 5 еВ відбувається збудження молекул фотосенсибілізатора з передачею їх енергії іншим молекулам та утворенням біологічно активних речовин. Фотосенсибілізаторами можуть бути деякі природні речовини, лікарські засоби, продукти нафтопереробки тощо. Особливої уваги потребує запобігання фотосенсибілізувальній дії сонячної радіації у виробничих умовах, а саме під час роботи з речовинами, що мають властивості фотосенсибілізаторів, внаслідок чого можуть виникати дерматити, екзема, пухлини.
Матеріали взяті з: http://bookdn.com/book_354_glava_7_Tema_%E2%84%965_Prirodnijjvpliv_na.html
3.Ситуаційна задача з гігієни дітей і підлітків.
CИТУАЦІЙНА ЗАДАЧА ДО БІЛЕТА № 44
Визначте номер парти, укажіть найбільш оптимальне місце в класі для трьох учнів сьомого класу. Перший з них має довжина тіла 170 см і страждає на міопію середнього ступеня важкості, другий – 168 см і відноситься до категорії осіб, які часто і тривало хворіють, третій – 172 см і має зниження слуху в діапазоні середніх і високих частот.
Висновок: учня №1потрібно посадити на 2у парту того що він сліпий,категорію дітей з меншим ростом потрібно оприділити на парші парти,разом з учнем№3 (глухий),Учня №2(Чахоточного)потрібно відсадити самого за окрему парту,якщо є можливість,якщо ні то з таким самим як він на задню парту,або туда де він буде мати менший контакт з оточуючими)
Поиск по сайту: