 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Механізм формування погоди
Причина змін погоди – рух повітряних мас (із різними властивостями).
* Примітка: Синоптична метеорологія – розділ метеорології, що присвячений вивченню великомасштабних атмосферних процесів (виникнення та переміщення циклонів та антициклонів, повітряних мас та атмосферних фронтів) та прогнозуванню погоди.
Фронт атмосфернний:
– перехідна зона між двома повітряними масами з різними фізичними властивостями;
– причина швидкої зміни погоди (за 1 добу).
Види атмосферних фронтів:
Теплий атмосферний фронт
Холодний атмосферний фронт
Погода оклюзії – результат нашарування холодного фронту на теплий, результатом якого є зникнення атмосферного фронту.
Фронтальна погода – погода, що формується в даній місцевості в момент проходження атмосферного фронту.
Погодопереніс – явища формування певних погодних умов в момент проходження над даною територією повітряної маси із певними властивостями.
Два основні синоптичні стани:
Циклон – ділянка пониженого атмосферного тиску із зниженням від перфіферії до центру
– в зоні циклону погода нестійка:
значний перепад тиску,
значний перепад температури,
підвищена вологість,
опади
Антициклон – ділянка підвищеного атмосферного тиску із підвищенням від перфіферії до центру
– в зоні циклону погода стійка:
незначний перепад тиску,
незначний перепад температури,
без опадів
Геліометеотропні реакції = фронто-синдром – реакції організму людини на швидку зміну погодних умов.
Фази геліометеотропних реакцій:
І Фаза клініко-фізіологічної адаптації – настає за 2 доби до зміни погоди
Причина: атмосферики – електричні імпульси з зони грозових розрядів.
ІІ Фаза підвищеної чутливості до погоди - настає за 6 годин до зміни погоди
Причина: атмосферики – електричні імпульси з зони грозових розрядів + зміна електромагнітного поля Землі, потенціалу “Земля-повітря”Þ зміна іонного складу повітря
ІІІ Фаза дезадаптації – в момент гострої погоди (безпосередньої зміни погоди)
Метеотропний синдром – симпотомокомплекс, що пов’язаний з певним типом погоди.
Категорії найбільш чутливих до зміни метеоумов хворих:
1. Із кардіоваскулярним синдромом
2. Із церебральним синдромом
3. Із суглобним (ревматоїдним) синдромом
4. Із катаральним синдромом
Метеопати – люди із підвищеною чутливістю до змін погодних умов.
Всі люди – метеопати, тільки ступінь чутливості до метеоумов в кожного – свій, індивідуальний.
Категорії людей за метеолабільністю:
1. Метеолабільні.
2. Віднсно метеостабільні
2.Фізичний розвиток як один з найважливіших критеріїв оцінки стану здоров’я. Методи оцінки фізичного розвитку дітей і підлітків.
Фізичний розвиток дітей та підлітків оцінюють на підставі визначення соматоскопічних (антропоскопічних), соматометричних (антропометричних) та фізіометричних показників з їх подальшим вивченням за допомогою методу сигмальних відхилень, за шкалами регресії, комплексного та центильного методів.
До соматоскопічних показників відносять стан шкіряних покривів та слизових оболонок, ступінь жировідкладання, характеристики опорно—рухового апарату (кістяк, форма грудної клітки, хребта, ніг та стоп), ознаки статевого дозрівання (оволосіння під пахвами та на лобку, розвиток молочних залоз у дівчат, оволосіння на обличчі, розвиток щитовидного хряща гортані, мутація голосу у юнаків),до соматометричних — довжину і масу тіла, обвід грудної клітки та інші обводи (обводи голови, плеча, стегна тощо), до фізіометричних — м’язову силу, життєву ємкість легень, станову силу та ін.
Метод сигмальних відхилень з графічним зображенням профілю фізичного розвитку передбачає порівняння кожної індивідуальної ознаки з середньозваженою арифметичною величиною для цієї ознаки при певному віці, що дозволяє визначити її фактичне відхилення від нормативних значень.
Далі шляхом ділення фактичного відхилення на величину середнього квадратичного відхилення знаходять сигмальне відхилення ( s ), що і надає інформацію про те, на яку величину сигм у більшу або меншу сторону відрізняються показники дитини, котра досліджується, від середніх показників, властивих даному віково—статевому періодові.
Відхилення у межах від -1s до +1s вважають середнім розвитком ознаки, що досліджується, від -1s до -2s — розвитком нижче середнього, від -2s та нижче — низьким, від +1s до +2s — вище середнього, від +2s та вище — високим.
Для побудови профілю фізичного розвитку на однаковій відстані одне від одного проводять горизонтальні лінії, кількість яких зумовлюється числом ознак, що підлягають оцінці, і на кожній з них відкладають значення отриманих відхилень, котрі з’єднують прямими лініями. Метод сигмальних відхилень дозволяє визначити ступінь розвитку кожної окремої ознаки фізичного розвитку та його пропорційність, відомості про яку надає саме профіль. Якщо величини відхилень укладаються в одну сигму — розвиток вважається пропорційним, якщо не укладаються — непропорційним.
Методу оцінки фізичного розвитку за шкалами регресії дозволяє подолати основний недолік методики сигмальних відхилень, а саме відокремлений характер оцінки кожної соматометричної ознаки. Оціночні таблиці у даному випадку ураховують кореляційну залежність між ростом, масою тіла та обводом грудної клітки і, отже, дозволяють дати більш грунтовну оцінку ступеня фізичного розвитку за сукупністю взаємопов’язаних ознак.
Перший етап проведення індивідуальної оцінки фізичного розвитку за оціночними таблицями шкал регресії спрямований на пошук групи (розвиток середній, нижче середнього, вище середнього, низький, високий), до якої слід віднести ріст дитини. Далі знаходять показники маси тіла та обводу грудної клітки, що повинні відповідати фактичному ростові і порівнюють з ними фактичні показники ознак, які досліджуються. Для цього від величини фактичного розвитку ознаки віднімають стандартне його значення та ділять на сигму регресії (sR) для досліджуваної ознаки. Критерії оцінки аналогічні попереднім.
Проведене дослідження дозволяє віднести дитину до однієї з груп фізичного розвитку: нормальний фізичний розвиток — маса тіла у межах від М —1s R до М + 2s R; дефіцит маси тіла — маса тіла менш, ніж М —1s R; надлишок маси тіла — маса тіла більш, ніж М +2s R; низькій ріст — довжина тіла менш, ніж М — 2s R.
Комплексний метод оцінки фізичного розвитку дозволяє урахувати як особливості морфофункціонального стану організма, так і відповідність рівня його біологічного розвитку календарному вікові.
Спочатку за даними довжини тіла, щорічного збільшення довжини тіла, числа постійних зубів, ступеня розвитку вторинних ознак статевого дозрівання, терміну окостеніння кисті визначають біологічний вік дитини та порівнюють його з календарним. У залежності від значень отриманих показників він може відповідати календарному вікові, випереджувати або відставати від нього.
Наступний етап комплексного методу пов’язаний з оцінкою морфофункціонального стану організму із застосуванням шкал регресії та вікових стандартів розвитку функціональних показників.
Рівень фізичного розвитку оцінюють за:
Ø ростом, визначається за допомогою шкал регресії або у випадку їх відсутності за методом сигмальних відхилень. Як і в попередньому випадку існують 5 оцінок фізичного розвитку за ростом: високий, вище середнього, середній, нижче середнього, низький. Середню зважену величину кожного показника фізичного розвитку знаходять у таблиці 4.
Ø гармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної клітки відрізняються від нормативних значень у межах від М -1s R до +1s R та функціональні показники характеризуються відхиленнями від М -1s і вище.
Ø дисгармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної клітки відстають від М -1sR до -2sRабо випереджають за рахунок жировідкладень від М +1s R до +2s R та функціональні показники знаходяться у межах від М -1s до -2s;
Ø різко дисгармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної клітки відстають від М -2s R і нижчеабо випереджають за рахунок надлишкових жировідкладень від М +2s R і більше, функціональні показники характеризуються відхиленнями від М -2s і нижче.
Коефіцієнт регресії (КR) показує, на скільки змінюється маса тіла (в кг) і обвід грудної клітки (в см) при збільшені або зменшені росту на одиницю вимірювання (см). Сигма регресії (sR) cлужить для визначення індивідуального відхилення маси тіла і грудної клітки від стандартних даних росту.
За допомогою коефіцієнта регресії та сигми регресії складають оціночні таблиці (шкали регресії за ростом), які дозволяють оцінювати гармонійність розвитку людини за морфологічними ознаками.
Отже, під час використання комплексного методу оцінки фізичного розвитку рівень біологічного розвитку визначається на підставі ступеня відповідності його основних ознак (довжини тіла, щорічного збільшення довжини тіла, числа постійних зубів, розвитку вторинних статевих ознак, терміну осифікації кісток кисті віковим стандартам (табл. 5 та 6).
Ступінь гармонійності фізичного розвитку визначається шляхом порівняння фактичної маси тіла і обводу грудної клітки зі стандартними величинами цих показників для певного віку і статі, які приведені в таблиці 7 «Оцінка фізичного розвитку школярів (шкала регресії за ростом)».
Різниця між фактичною і стандартною величинами показника фізичного розвитку ділять на сигму регресії і отримують величину сигмального відхилення, яка дозволяє визначити ступінь гармонійності фізичного розвитку школяра.
Критерії оцінки морфофункціонального стану організму з використанням шкал регресії приведені вище. Слід лише підкреслити, що діти з відхиленням ваги нижче -3sR направляються до ендокринолога.
Так якщо, наприклад, необхідно дати оцінку фізичного розвитку дівчинки, 11 років з ростом —148 см, масою тіла — 37 кг та величиною обводу грудної клітки — 71 см, яка за рік додає в рості 8 см, має 20 постійних зубів та ступінь розвитку вторинних статевих ознак: Ма1Р0,1А1, хід практичної діяльності лікаря повинен бути таким.
Спочатку з метою визначення рівня біологічного розвитку порівнюють дані дівчинки, яка була обстежена, зі стандартами рівня біологічного розвитку для дівчаток 11 років (таблиця 6). За даними таблиць стандартів біологічного розвитку дівчаток у віці 11 років ріст повинен бути 142,2 ±7,1 см, щорічне збільшеннядовжини тіла — 6—8 см, число постійнмих зубів 21±3, ступінь розвитку вторинних статевих ознак: Ма1Р0,1А0,1. Таким чином у нашому випадку показники біологічного розвитку дівчинки відповідають стандартним величинам, тобто рівень біологічного розвитку відповідає календарному віку.
Далі для оцінки фізичного розвитку використовують оціночні таблиці за шкалою регресії (табл 7). За даними таблиці ріст дівчинки відповідає середньому, тобто фізичний розвиток за ростом є середнім. Використовуючи величини сигм регресії, знаходять, яка маса і який обвід грудної клітки повинні бути у дівчинки при її рості. За таблицею шкал регресії для 11—річних дівчаток з ростом 148 см, маса тіла повинна складати 40,4 кг, а сигма регресії — 5,37 см, отже, 37—40,4 = -3,9; -3,9:5,37= -0,63sR, тобто різниця у масі тіла знаходиться в межах ±1sR, що указує на гармонійний розвиток дівчинки за масою тіла у порівняні з ростом. Аналогічно визначають відповідність обводу грудної клітки росту дівчинки. Як бачимо, і за цим показником sR=0,06 розвиток також є гармонійним.
Отже, фізичний розвиток дівчинки, 11 років середній, гармонійний, рівень біологічного віку відповідає календарному віку.
Якщо фізичний розвиток є дисгармонійним або різко дисгармонійним, тоді обов’язково слід указують причину виявлених зрушень у морфофункціональному стані (за рахунок надлишкової або недостатньої маси тіла, малого обводу грудної клітки) та обгрунтовують рекомендації щодо корекції фізичного розвитку (збільшення або зменшення калорійності харчового раціону, зміна набору харчових продуктів, запровадження активних занять фізичною культурою та спортом тощо).
Центильний метод, на відміну від традиційних, які орієнтовані на оцінку ознак фізичного розвитку, що варіюють за законом нормального розподілу, є ефективним непараметричним способом стислого опису характеру їх розподілу, котрий має право— або лівосторонню асиметрію. Сутність центильного методу полягає у зіставленні фактичної ознаки розвитку окремої характеристики фізичного розвитку з упорядкованим рядом, що включає у свою структуру весь діапазон коливань досліджуваної ознаки, розподілений на 100 інтервалів, попадання в які має рівну імовірність, але розміри цих центильних інтервалів у абсолютних одиницях вимірювань неоднакові. Для визначення ступеня фізичного розвитку використовують сім фіксованих центилів: 3—й, 10—й, 25—й, 50—й, 75—й, 90—й та 97—й і відповідно вісім центильних інтервалів:
Ø 1—й інтервал (нижче 3%) — дуже низькі показники;
Ø 2—й інтервал (від 3% до 10%) — низькі показники
Ø 3—й інтервал (від 10% до 25%) — знижені показники
Ø 4—й та 5—й інтервали (відповідно від 25 до 50% та від 50% до 75%) — середні показники;
Ø 6—й інтервал (від 75% до 90%) — підвищені показники
Ø 7—й інтервал (від 90% до 97%) — високі показники;
Ø 8—й інтервал (вище 97%) — дуже високі показники
Індивідуальну оцінку морфофункціональних показників проводять за одновимірними оціночними шкалами, що включають у свою структуру розмах коливань (максимальне та мінімальне значення), центральну тенденцію (медіану упорядкованого ряду) та 8 центильних інтервалів і дозволяють визначити як окремі характеристики розвитку соматометричних ознак, так і, ураховуючи той факт, 4—й та 5—й інтервали номограми характеризують гармонійний фізичний розвиток, 3—й та 6—й інтервали — дисгармонійний, 1—й та 2—й і 7—й та 8—й — різко дисгармонійний за рахунок дефіциту або надлишку маси тіла, ступінь гармонійності фізичного розвитку
3.Ситуаційна задача з комунальної гігієни.
CИТУАЦІЙНА ЗАДАЧА ДО БІЛЕТА № 22
Визначте необхідну кількість хлорного вапна для проведення знезараження води методом перехлорування. Резервуар з водою має розміри: довжина – 2,5 м, діаметр – 1 м, хлорне вапно містить 25% активного хлору.
Укажіть, за якими показниками слід оцінювати надійність знезараження води хлором.
Оскільки хлорне вапно вміщує більше,ніж 20% активного хлору, то воно є придатниим для знезараження води.
1л = 1м3
Об’єм водойми = 196л???
Розрахунок необхідної кількості хлорного вапна проводять після визначення вмісту активного хлору у хлорному вапні. Установлено, що вміст активного хлору у хлорному вапні становить 25%, тобто:
100 г хлорного вапна - 25 г активного хлору
1 - х
х = ---- = 0,25 або 250 мг активного хлору
Отже, в 100 мл 1% розчину хлорного вапна вміщується 250 мг СI
100 мл 1% розчину - 250 мг активного хлору
х - 10 мг
х = 4 мл 1% розчину хлорного вапна
Таким чином, для знезараження методом перехлорування 1 л води, що підлягає обробці, необхідно використати 4 мл 1% розчину хлорного вапна.
196*4 = 784 мл розчнину
Поиск по сайту: