ІСТОРИЧНІ ВИТОКИ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ У СВІТІ

§1.1 Іопередникії сучасних видань

Створення перших рукописних книг на нашій планеті, що розпочалося слідом за винайденням кожним народом свого письма, сягає сивої давнини й оповите захоплюючими легендами. Навряд чи вдасться комусь з нинішніх чи майбутніх учених об'єктивно дослідити питання про те, який з народів, чи котра з особистостей були першопроходцями у цій справі. Адже такий дивовижний набуток людської культури як книга утворився не відразу і не завдяки чиємусь генію, а став результатом довготривалого поступу цілих народів трудним шляхом виживання й пізнання сутності дарованого Богом людського буття.

Виникнення Спроби якимось чином залишити на землі

письма слід своїх думок, переживань, заповітів ро-

й алфавіту били наші предки багато тисячоліть тому.

як предтеча Так виникло письмо — система умовних

кнпгописання знаків і символів, які закріплювалися на певному матеріалі (глиняній чи дерев'яній дошці, камені, папірусі, тканині тощо) з метою передачі їх змісту тим землянам, які житимуть у відмінному часовому і географічному вимірах.

Отож, витоки книги слід шукати саме в часах виникнення письма й алфавіту того чи іншого народу. Найдавнішими і найпростішими писемними знаками були різноманітні познач-ки-рахівнички, поява яких спонукалася потребами повсякденного життя, — необхідністю фіксації, скажімо, кількості забитих звірів, обміняних шкір. Наступним попередником простих форм символів-знаків — літер, ієрогліфів, слів — стало так зване картинне або малюнкове письмо, яке ще називають піктографічним (назва походить від латинського слова піктус — "писаний фарбами" і грецького графо — "пишу").

Про предмет, а то й цілу подію, розповідалося цими ма-люнковими зображеннями. Найпоширенішими сюжетами раннього картинного письма були сцени полювання, міжплемінних сутичок, а то й цілих військових баталій, повідомлення про кількість загарбаних міст, доставлених рабів чи забитих учасників загарбницьких походів. Серед вервиці земних подій,

які прагнули увічнити творці перших текстів, була й праця в ремісничих майстернях, на полях, відпочинок довкола домашнього вогнища. Особливістю піктографічних текстів була їхня простота і зрозумілість не лише співплемінникам, а й тим, хто не знав їхньої мови.

Пізніше певні малюнки, значки стали символізувати окремі слова і поняття. Так виникло ідеографічне письмо (від грецьких слів idea — "поняття", графо — "пишу"). Згодом, у результаті тривалого еволюційного розвитку первинних суспільств, ідеографічне письмо

видозмінювалося — окремий значок став характеризувати окремі літери, а ті, відповідно, — окремі звуки мови. Це поклало початок фонетичному письму, а відтак і початок азбук, які для кожного народу набували своїх специфічних особливостей.

Таким чином, виникнення письма й алфавіту стало передумовою становлення і розвитку такої випробуваної століттями форми закріплення та передачі інформації, якою виявилася спочатку рукописна, а згодом і друкована книга.

Первинний Як виглядали перші рукописні книги, яки-

видакпичий ми були первинні матеріали для їх створен-

матеріал ня, як і чому ці матеріали змінювалися?

Прообразом перших рукописних книг можна вважати ті тексти, що писалися на кам'яних скелях у пустелях, у печерах, на стінах палаців, окремих великих плитах і спеціально підготовлених для цього стелах. Першокниги народжувалися також на плоских табличках, виготовлених з випаленої глини, бамбукових дощечках, висушених пальмових листях, черепаших панцирах, папірусі, пергаменті, кольорових плетінках чи шнурках і навіть на кістках тварин, що приносилися в жертву. (Саме на та-

22_____________ ІСТОРИЧНІ ВИТОКИ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ У (ВІТІ

ких кістках були створені перші ієрогліфічні пам'ятки китайської писемності в XIV—XII ст. до н. е.).

У стародавні часи, висловлюючись сучасними термінами, дуже поширеним матеріалом для фіксування і поширення інформації була м'яка глина. Цей первинний "книжковий" матеріал був чи не найголовнішим упродовж IV—III століттях до н. є. у країнах Передньої і Середньої Азії, на острові Крит. Розрізані на однакові пластинки відповідної товщини форми з добре вимішеної глини ретельно випалювали на вогні, а перед тим до них бралися каліграфи — спеціально підготовлені для цього перші творці книг.

Згодом (III століття до н. е.), переконавшись у ненадійності глини, творці книг все активніше почали використовувати папірус. Папірус (у перекладі з єгипетського означає дослівно "річкове дерево") — це тростинова рослина, товщиною від десяти сантиметрів, якої було достатньо вздовж берегів повноводного Нілу. Технологія виготовлення папірусних аркушів була такою: стовбур рослини, що виростала прямо з води, зрізували на глибині більш ніж пів метра, розтинали вздовж на тонкі пластинки, складаючи їх рівно одну побіля одної. З кожної зрізаної рослини виходило до десяти таких пластинок. їх потім замочували на добу у воді, звільняючи таким чином деревину від крохмалів, солей, смол. Ця процедура повторювалася доти, поки розрізані пластинки не ставали прозорими. Затим їх розкладали тісно одна біля одної на спеціально підготовлених столах. Наступний шар таких же пластин клали на попередній упоперек, потім — знову поздовжній шар. Таку своєрідну конструкцію змащували спеціальним клейким розчином (ним слугував сік, видавлений

,!„„,.р₍;д .... лі сучасних иіідяііі, _____________ 23

з папірусу) і вкладали під масивний кам'яний прес до двох діб. Після матеріал висушували на сонці, розгладжували за допомогою черепашників і полірували спеціальним розчином. У результаті цих операцій папірус ставав придатним для нанесення на нього текстів — як писаних, так і мальованих. Цей матеріал мав колір світло-сірого піску.

Виробництво і використання папірусу для створення різноманітних текстів продовжувалося аж до XII століття н. е., поки його остаточно не витіснив дешевший і ефективніший спосіб виготовлення звичайного паперу.

Цікаво, що ідеєю вивчення досвіду стародавніх єгиптян у виготовленні довговічного папірусу загорівся у 60-х роках минулого століття єгипетський учений Хасан Рогаб. На берегах Нілу він створив незабаром оригінальну плантацію і побудував у Каїрі спеціальну фабрику для виготовлення папірусу за стародавніми рецептами. Таким чином, цей знаменитий папірусолог заснував своєрідний, єдиний у світі, інститут папірусу та поставив на перенасичений паперовий ринок світу перші партії цього давнього книжкового матеріалу. На ньому вручну виготовляють картини, в основі яких — стародавні єгипетські сюжети. Охочих придбати такі мистецькі витвори не зменшується.

Напередодні винайдення паперу у книготворчій справі тривалий час панувала ера пергаменту (з II ст. до н. е.). Це спеціально вичинені шкіри тварин (овець, кіз, ослів, телят, свиней), які розрізували рівними прямокутними шматками і скріплювали вздовж складеними навпіл сторінками-части-нами або скручували у вигляді сувоїв і використовували для написання текстів. На відміну від папірусу, добре вичинені шкіри давали можливість відтворювати тексти й малюнки кращої якості, до того ж, з обох боків. Ще одна перевага такого матеріалу — його довговічність. В історії давньої книги можна зустріти немало сюжетів, коли переписувачі використовували для створення нових книг вже вживані пергаментні зшитки. Для цього вони ретельно змивали попередні тексти, нерідко писані іншими мовами, і після просушування творили на таких сторінках нові книги. Це був дорогий спосіб виготовлення книг, тому й ціна на них була значно вищою. Свою назву пергамент отримав від середньоазійського міста Пергам (нині Бергам у Туреччині), де був винайдений і вперше

^т

24________ _____ [СТОРИЧНІ ВИТОКИ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ У СВІТІ

I іцііпх'Діііікм сучасних видані.

застосований. Після широкого впровадження паперу пергамент почали застосовувати для оправи книжок.

Форми Зовнішній вигляд книги, якою ми її тра-

і;ииі и диційно уявляємо (певна кількість скріп-

лених воєдино аркушів певного матеріалу, заповнених текстом чи ілюстративним матеріалом і "вдягнутих", ніби для захисту чи схову, у відповідно оформлену оправу), не завжди був таким.

Форми книги постійно змінювалися залежно від досягнутою рівня матеріальної й духовної культури. Перші книги дійшли до нас у вигляді чи то різноманітних малюнків на кам'яних стінах печер, чи то помережених витіюватими позначками глиняних виробів, чи то в грубих шкіряних або витончених шовкових сувоях, чи зв'язаних шкіряними нитками сторінок-дощечок з бамбуку, сосни чи берестової кори. Відомі також книги, виготовлені з пальмових листків, скріплених у вигляді віяла, писані на тонких пластинках із бронзи, свинцю, міді. Нерідко такі дощечки прибивалися на стінах будинків у людних місцях (якшо тексти подавалися там з одного боку), або прикріплювалися на ланцюжку, коли текст був з двох боків.

З перелічених вище форм попередників сучасної книги не всі витримали перевірку часом. Скажімо, сторінки, висічені на кам'яних брилах чи в печерах, виявилися незручними в користуванні — їх не можна було перенести до спеціальних сховищ чи передавати на певні відстані іншим. А оскільки тексти писалися не лише з метою їхнього довічного збереження, а передусім для передачі зафіксованої в них інформації якомога більшій кількості людей, на передній план висувалася зручність і простота не лише у виготовленні, а й користуванні. Найбільше цим вимогам відповідали дві форми стародавньої книги — сувої та кодекси.

Сувій — згорнутий довкола круглої основи матеріал, який використовувався для написання текстів. За такий книжковий матеріал у старовину слугували: розрізані вузькими смугами і зшиті між собою в довжину шкіри тварин, шовк, папірус, пергамент, а пізніше — папір. У цілому середня довжина сувоїв не перевищувала 10 метрів. З найві-

доміших в історії книг у вигляді сувоїв можна назвати Сувої з Мертвого моря, так звані Кумранські сувої (про них ітиметься нижче) та Сувій Гарріса, створений у XII ст. до н. е., а віднайдений наприкінці XIX століття у Фівах. Останній має довжину понад 40 метрів і ширину понад 42 сантиметри. Зберігається, як один з найцінніших експонатів, у Британському національному музеї. Відомі також сувої, віднайдені на руїнах античної Помпеї, час написання яких —

І ст. н. є. Щодо наших земель, то тексти у вигляді сувоїв створювали київські князі та запорозькі козаки, відправляючи в такій формі різноманітні послання до своїх союзників і супротивників. Тексти на таких сувоях писалися, як правило, лише з одного боку.

Кодекс — форма стародавньої книги із скріплених разом папірусних (пергаментних, паперових тощо) аркушів чи тоненьких дощечок у вигляді цільного блоку, різного за розміром і товщиною. Така форма книги виникла у II ст. до н. є. На початку це були всього лиш своєрідні зошити — покриті воском і з'єднані разом дощечки, на яких писали текст, що згодом можна було витирати. Поширенню кодек-сного варіанту книги й активній заміні ним сувоїв значною мірою сприяло винайдення нового матеріалу для писання — пергаменту.

Донедавна вважалося, що най
давнішою книгою на землі в її ко-
дексному варіанті, що збереглася
донині, є так званий Сінайський
кодекс. Він являє собою один з рід
кісних варіантів книг Святого
Письма. Час написання відносить
ся до 4 ст. н. є. Однак у середині
80-х років минулого століття мо
лодий Єгипетський археОЛОГ у ре- Книга
зультаті своїх тривалих пошуків у формі кодексу

2Є_____________ ІСТОРИЧНІ ВИТОКИ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ У СВІТІ

натрапив на ще один книжковий шедевр, написаний у ту ж пору. Незабаром провідні учені-книгознавці Заходу оголосили знахідку чи не найдавнішою книгою в світі з-поміж досі відомих стародавніх рукописів, що мають форму кодексу. Вона одержала назву Копський біблійний текст.

Книга має 493 пергаментних сторінки, скріплена шкіряним шнуром, "вдягнена" в добре відполіровану і тому збережену до наших часів дерев'яну оправу. Ця книга відразу привернула до себе увагу з кількох причин. Передусім тому, що в ній уперше вміщено повну книгу Псалмів, які будь-коли і будь-де віднаходилися. Подібна книга займала особливе місце в літургії Копської церкви, яка, за переданням, бере свій початок від апостола Марка. По-друге, її було віднайдено в незвичайному місці — у маленькій домовині, під голівкою дівчинки, яка невідомо з яких причин рано померла. Прибиті горем молоді батьки вирішили, очевидно, покласти своїй доньці цю дивовижну подушку мудрості, яка була б їй розрадою в її майбутній безконечній ночі. Віднайдений у такому місці, цей книжковий шедевр підтверджує гіпотезу дослідників про те, що поховання мертвих з покладанням у могилу рукописних книг релігійного змісту ввійшло у практику ще за тисячу років до пришестя Христа.

і § 2. Ранні осередки рукониеної книги

Поиск по сайту: