ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ АВТОРІВ ДЕРЖАВНОГО ВИДАВНИЦТВА

1. Рукопис має бути чітко переписаний чорнилом (не червоним) чи на машинці з одного боку аркуша із залишеними чистими полями; рукопис із навчальної тематики має подаватися в двох примірниках.

2. До рукопису має бути доданий зміст із детальним переліком усіх наявних у ньому заголовків та підзаголовків і складений у такій формі, аби цілком зрозумілим був загальний план, зв'язок, супідрядність та логічна структура книги.

3. Усі місця в тексті рукопису, які підлягають виділенню, повинні бути по-різному підкреслені, в залежності від ступеня їх важливості, причому всі умовні знаки повинні бути автором пояснені на особливому аркуші, доданому до рукопису.

4. Усі наявні в рукописі іноземні імена та терміни мають бути подані в російській транскрипції, причому при першому згадуванні власного імені в дужках може бути приведена й оригінальна транскрипція.

5. Усі скорочення повинні бути однорідними, причому позначення метричних мір мають відповідати прийнятим метричною комісією. Всі ж загальні розрахунки повинні бути приведені в метричних мірах.

6. Усі математичні позначення і формули повинні бути
підкреслені хвилястою лінією, за винятком знака логариф
му, тригонометричних функцій і знаку обмеження.

7. Хімічні позначення і формули, що виражають хімічні реакції, не повинні підкреслюватися.

8. В рукописі повинні бути посилання на малюнки; місця рисунків — вказані на полях рукопису або повинні бути залишені пробіли з позначенням номера і підпису під рисунком [...]

11. а) Зовсім не допускається внесення авторами будь-яких вставок, додатків та змін до коректури зверстаних аркушів; б) Вставки і правки до коректури гранок визнаються допустимими лише з дозволу відповідного відділу після погодження з виробничим відділом; в) Авторам надається право тримати коректуру із розрахунку не більше одного дня на друкований аркуш і одного зайвого дня на всю прислану й відіслану коректуру за винятком термінових і періодичних видань, коректура яких, незалежно від кількості аркушів, переданих автору для читання, повертається через 24 години після одержання її автором...; є) У випадку неповернення авторської коректури в обумовлений термін Відділ робить коректуру своїми силами, не затримуючи роботу через неакуратність автора.

У таких додатках часто подавалися й інші рекомендації для авторів і редакторів. Зокрема, найважливіші перейменування населених пунктів, що набуло на той час масового явища; деякі техніко-орфографічні правила, прийняті в державних видавництвах; найголовніші способи рубрикації тощо.

Започатковану Держвидавом традицію видання методичних матеріалів для видавців, поліграфістів і книгорозповсюд-жувачів продовжило згодом засноване 1964 року в Москві спеціалізоване видавництво "Книга".

Спроби регламентувати роботу редактора над рукописом робилися і в післявоєнний період. Зокрема, Комітет про пресі при Раді Міністрів СРСР 1967 року розробляє нове "Типове положення про підготовку рукопису до видання", яке складалося з таких розділів:

• попередня робота видавництва з автором;

• вимоги до оформлення поданого до видавництва рукопису;

• приймання рукопису від автора;

• оцінка рукопису видавництвом, рецензування;

• редакційна робота на рукописом, прийняття до видання;

• робота у видавництві над оформленням видання;

34В ____________ ВИДАВНИЧА СПРАВА ПЕРІОДУ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ

• робота видавництва над коректурними відбитками і сигнальними примірниками;

• особливості організації редакційно-видавничого процесу при випуску видань за оригінал-макетами;

• облік рукописів, що надходять у видавництво і контроль за підготовкою їх у видавництві та на виробництві.

Окремі інструкції присвячувалися впорядкуванню оплати праці видавничих працівників. Безумовно, суто з пізнавальної точки зору цікаво буде ознайомитися з видавничими розцінками (в розрахунку за один авторський аркуш), що діяли для радянських видавництва у 40—50-ті роки XX століття: редагування і спецредагування — відповідно 50 і 75 рублів, рецензування — 100, технічне редагування — 20, коректура — 30. У розрахунковому кошторисі були такі статті, які тепер можуть викликати лише подивовану посмішку: переписування рукописів — 15 рублів; розпилювання і укладення дров, догляд за печами — (на рік) 500 рублів.

Як бачимо з наведених вище сум, у блоці робіт з підготовки рукописів до виробництва найвище оцінювалося рецензування. У цьому проглядаються наслідки тієї репресивної сталінської політики щодо української науки, яка і в післявоєнну пору тримала на суворому контролі будь-який прояв наукової думки в друкованому слові. Тому й передбачалися такі високі грошові винагороди вибраним рецензентам, які ще на етапі зародження книги мали б вихолостити з неї все те, що не вкладалося в жорсткі ідеологічні рамки. Найприс-кіпливіше рецензувалися, звичайно ж, праці суспільствознавців, істориків та філологів.

Формування Детальна регламентація редакторської

радянської праці сприяла незабаром формуванню ра-

іііколіі дянської школи редагування. В її основу

редагування було покладене суворе дотримання наяв-

них для видавничих працівників інструкцій, принципу однаковості в редагуванні текстів, мовних правил, радянських стандартів, які все активніше стали запроваджуватися у видавничу практику, ряснота цитат з творів класиків марксизму-ленінізму до видань буквально будь-якої тематики.

Редактор і тоталітарне гугіїілмтко

„Почерк" цієї школи найкраще можна простежити за тодішніми науковими виданнями. Візьмемо для прикладу україномовні наукові збірники відновленого у 20-ті роки видавництва Київського університету за 1935—1936 роки. На всіх випусках подавалися двомовні титули — українською і французькою мовами. Зміст і назви статей у тексті з прізвищами авторів також подавалися цими двома мовами. Резюме до кожної статті друкувалося російською і знову ж французькою. Ця наукова ретельність і, можна сказати, інтелігентна акуратність робилися на фоні такої розрухи і, здавалося б, загальної розхристаності й неорганізованості.

Ще одна цікава деталь: у вклеєних майже до кожного випуску аркушах під заголовком "Друкарські помилки" фіксувалася допущена при складанні чи друці бодай найменша неточність. З позицій уже сьогоднішнього дня можуть викликати лише глибоку повагу прагнення тодішніх друкарів і редакторів подати своєму поважному читачеві до кінця вивірений і грамотно оформлений з мовного та змістового боку текст. Звернімо увагу ось хоча б на такий приклад поправки до першого випуску п'ятого тому "Наукових записок": "На стор. 122 у 28-му рядку зверху серед знаків МФА треба додати пропущений дзвінкий варіант попереднього звука, а на стор. 123 у 10-му рядку знизу треба виправити неясно надруковане "і".

Чи не є це прекрасним прикладом для багатьох нинішніх новоспечених "знавців" видавничої справи, які зневажливо нехтують у своїх численних, зроблених на догоду дня, виданнях, цими неписаними, але сформованими століттями нашими мудрими попередниками складовими своєрідного кодексу видавничої честі. Як тут не згадати слова одного з найбільших уболівальників за долю українського друкованого слова, вченого і видавця Івана Огієнка, який із щемом у серці говорив про таких rope-видавців:

"Українське широке громадянство уже давно пробудилося й сильно тягнеться до книжки. Доброї, корисної, милозвучною мовою написаної книжки. Книжки, що чогось би навчила, або розраду подала.

Деякі видавництва наші добре це помітили й повним до вінців кошем несуть свої видання спрагненому читачеві. Тільки... Змилуйся, Боже, що вони часом подають!.. Мусимо тут голосно й рішуче закричати від болю, — аж надто часто

348___________ ІЇИДЛШІИЧЛ СІІРЛІЇЛ ПЕРІОДУ РАДЯНСЬКОЇ П.Г1ЛДИ

Рсдиктор і тоталітарно еуеііі.іі.гпю ■'-■::■■;■■■- ^jj

Українські журнали періоду індустріалізації радянської економіки

дають йому камінь замість хліба, змію замість риби... Мова видань — жахлива, видаються переклади непідписані, тобто, їх робить хто-будь, робить похапцем, "на коліні", не знаючи мови. Часом, прикриваючись оборонним плащиком патріотизму чи єлейності, виставляючи звучні гасла корисної книжки, видання такі тисячами вриваються до наших... родин і роблять там хаос та руїну літературної мови. Цьому вже не раз належить покласти край".

Адміністративно- 3 роками вироблялися для редакторів не-
ідеологічне писані правила, які визначали зміст і харак-

втручання тер їхньої щоденної роботи. Переконливе

в редакторський документальне свідчення про те, в яких
процес умовах доводилося працювати радянським

редакторам, залишив нащадкам Сергій Єфремов в одному із записів свого "Щоденника" за 1928 рік.

В записі від 9 жовтня йдеться про підготовку до друку у видавництві "Книгоспілка" кількатомного видання творів Михайла Коцюбинського. Цей видавничий проект, здавалося б, не міг викликати підозри в ідеологічних контролерів. Од-

нак, сталося навпаки. Коли видавничий редактор А. Лебедь уже розробив план роботи над багатотомником, відредагував текст перших трьох томів та підготовлені до них упорядниками примітки, керівництво видавництва раптом постало перед необхідністю запросити до редакції когось із комуністів. На здивоване запитання редактора: "Для чого?", — йому відповіли: — "Це вимагає загальна політика. Всюди треба комуніста для духу". А. Лебедь, який за кілька місяців копіткої праці виконав увесь масив творчої і чорнової роботи, мусив погодитися на запрошення фіктивного редактора. Таким став... секретар Київського парткому Демченко. Він протримав у себе кілька місяців рукопис, а далі, признавшись, що не має часу навіть переглянути матеріал, повернув рукопис до видавництва. Тоді запросили ще одного редактора-комуніста — О. Лакизу.

Далі — цитата з "Щоденника":

"Коли Лебідь поглянув на повернений од нього матеріял, то побачив, що редактором значиться вже Лакиза, а його, Лебедя, ім'я просто викреслено, хоча всю роботу зробив він, а не Лакиза. Спочатку здавалася справа дуже простою: Лакиза продає себе — бере гроші і дає ім'я; але він так вже розіпсів, що вирішив просто одтіснити справжнього редактора, на себе надіти його личину. Лебідь запротестував, видавництво почало викручуватись: "Хіба вам не все одно. Адже гроші за редакцію ви одержите... А Лакиза — він же тільки політичний наглядач". — "Ну, то напишіть: під редакцією Лебедя і під політичним наглядом Лаки-зи", — запропонував Лебідь. — "Ну, ви говорите дурницю!" — образилися видавці".

На редактора чатувало й багато інших несподіванок. Тематичні плани для кожного видавництва мусили починатися з тих видань, які орієнтувалися винятково на ідеологічне обслуговування партійних цілей. Це були твори, присвячені, скажімо, виконанню чергових рішень чергового партійного з'їзду, чергової річниці від дня народження вождя світового пролетаріату, від дня утворення компартії України чи СРСР. Для редагування таких рукописів призначалися ті редактори, які мали не лише багатий практичний досвід, а й високу "ідеологічну підкованість".

Зрозуміло, що подібні твори у директивному порядку не просто включалися до тематичних видавничих планів, а й посилено контролювалися на всіх етапах їх проходження

350 ВИДЛШІИЧЛ СПРАВА ПЕРІОДУ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ

Книги українських

ЕІІІТОрІІІ,

відзначені нпішиіцоіо і: СРСІ» премією — Ленінською

ж-.-■."»^r.

могутнім партійним, ідеологічним апаратом поза межами видавництв. "Політичну пильність" й "ідеологічну чистоту" мали забезпечувати не лише рецензенти тих навчальних закладів, де виконувалися ці роботи, а й так звані зовнішні рецензенти, імена яких заборонялося розголошувати.

Великого значення надавалося попередньому висновкові фахового редактора. Ще однією грізною інстанцією ставала відповідна редакційна колегія Держкомвидаву УРСР (на кінець 70-х років у такому контролюючому всю видавничу справу республіки підрозділі цього Комітету — Головвидаві — були три тематичні головні редколегії: суспільно-політичної літератури; навчальної, художньої й дитячої літератури; літератури з питань мистецтва, музики, туризму). Як правило, сюди на розгляд бралися верстки чи рукописи найбільш значущих в ідеологічному плані робіт. Такі ж роботи нерідко проходили ще одне "чистилище" — у відповідному відділі ЦК Компартії України. І це за умови, що практично всі без винятку майбутні книги піддавалися не менш грізній цензурній

Редактор і тоталітарне еусіп.тьетво

експертизі в державному підрозділі з чудернацьки завуальованою, як на сьогодні, назвою — Головліт.

Так, згідно з доповідною запискою Держкомвидаву України, надісланою ЦК компартії України, лише протягом 1965 року Головвидавом було прочитано, в порядку контролю, 618 сигнальні примірники (обсягом 3794 аркуші), 88 версток (обсягом 743 аркуші), прорецензовано 342 рукописи. До 88 версток внесено серйозні зміни, а чотири книги зовсім забраковано.

У цій же записці йдеться про те, що кардинально переглянуто плани випуску книг практично по всіх видавництвах. В основу змін, зазначається в документі, покладено тематику, що випливає з історичних рішень XXII з'їзду КПРС, постанов пленумів ЦК КПРС і ЦК КПУ та відповідає завданням, поставленим партією й урядом перед видавництвами на сучасному етапі комуністичного будівництва.

Заходи влади Дух епохи, суспільну атмосферу тоталітар-
щодо виявлених ного режиму з його повсюдною фальшю,
редакторських справжньою ціною партійно-ідеологічного
помилок багатослів'я, страхом кожної людини — від

рядового працівника до керівника — за свою роботу на цій воістину небезпечній для самої людини ділянці, її майбутній службовій кар'єрі в кращому розумінні цього слова можна відчути, бодай певною мірою, з кількох наведених нижче прикладів.

1977 року на розгляд Головної редколегії суспільно-політичної літератури Держкомвидаву УРСР була подана верстка монографії В. Лося "КПРС — організатор культурного співробітництва народів СРСР у період будівництва комунізму". Як і мало бути, контрольне читання в такій високій інстанції виявило "ряд серйозних недоліків і упущень". Здебільшого, ці "недоліки і упущення" стосувалися цитат вождя революції і творця держави чи документів останніх партійних пленумів, інших ідеологічних заходів, за якими видавці, на відміну від газетярів, об'єктивно не встигали, але які обов'язково мали бути присутніми практично чи не в кожному розділі кожної книги. На виконання таких зауважень видавництвом обов'язково мали розроблятися заходи, каратися винні, писатися в

ИИДЛІИІИЧЛ СІІІ'ЛНЛ ІІГСІЧОДУ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ

Редактор і тоталітарно суспільство

УКРАЇНСЬКИЙ РАДЯНСЬКИЙ ЕНЦИКЛОПЕДИЧНИЙ СЛОВНИК

В ТРЬОХ ТОМАХ галони г-илакіям «ojitna-

I. 0 ГЇРЖ1Я. О. 3. ЖМУДСЬкИЙ. t

t. Д ОВЧЛРЕНКО 4 ПЕРШНН. Г. С ПИС»«НК^а І. ^г ПГДОПЛІЧ-Л. Н. РЕВУЦЫМЙ. К *- СТЛРОДУВ08 Ч ІСРЛЕЦЬКМЙ.

київ

А РЕДАКЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКО! Р-НЦИКЛОПЕД!! iHuf М. Л БАЖАНА

АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНСЬКО) КГ

Енциклопедичні ііидаппя радянської доби

усі інстанції різноманітні пояснення. Щодо конкретної книги пояснення було таке:

"Одержавши "Зауваження", у видавництві при Київському університеті оперативно були вжиті наступні заходи до їх реалізації: організовано повторне читання верстки автором, рецензентом, контрольне перехресне читання редакторами видавництва, контрольне читання в головній редакції. За погодженням з автором і рецензентом у верстку монографії внесені такі доповнення і виправлення:

1. Висвітлені найновіші партійні і державні документи, зокрема, рішення жовтневого (1977 року) Пленуму ЦК КПРС, положення з доповіді Генерального секретаря ЦК КПРС, Голови Президії Верховної Ради СРСР товариша Л. І. Брежнєва на сьомій позачерговій сесії Верховної Ради СРСР, окремі положення з нової Конституції СРСР;

2. Параграф перший розділу II доповнений положеннями з Постанови ЦК КПРС і РМ СРСР "Про завершення переходу до загальної середньої освіти молоді і подальший розвиток загальноосвітньої школи" (1972);

3. Використані матеріали Всесоюзної науково-практичної конференції про соціалістичний спосіб життя і формування нової людини (травень, 1977)..."

... Взагалі, директивно спушені згори і повсякчасно контрольовані вказівки щодо цитат класиків марксизму-ленінізму

й партійних документів були, кажучи словами колишнього видавця і письменника С. Черкасенка, "сушим прокляттям" для радянських видавців усіх часів. До якого абсурду це нерідко доходило, переконливо засвідчує ось така цитата з наказу по видавничому об'єднанню "Вища школа" від 20 вересня 1977 року:

"В сигнальному примірнику колективної монографії вчених Львівського держуніверситету "Розвинутий соціалізм — торжество ідей Великого Жовтня" (видавництво при Львівському університеті) було виявлено серйозне упущення: в розділі "Радянський спосіб життя — велике завоювання соціалізму" цієї книги не було висвітлено таку важливу подію, як Всесоюзна науково-практична конференція "Соціалістичний спосіб життя і питання ідеологічної роботи" (Київ, 18-20 травня, 1977 p.), хоч опрацювання версток відбувалося після завершення роботи конференції (виділення авт. — М. Т.). Працівники видавництва (редактор тов. Юрченко В. І., в. о. зав. редакцією тов. Сорох-тей X. Й.) не звернули увагу авторів на необхідність внесення доповнень по матеріалах конференції і працю було підписано до друку без змін.

Невимогливе ставлення до підлеглих проявили директор видавництва тов. Ковальов О. Г. і головний редактор тов. Верем-чук T. А...."

Абсурдність появи самого наказу полягає не лише в тому, що таке "серйозне упущення" як "ігнорування" видавництвом звичайної, як на сьогоднішній день, партійної наради призвело до не згадування її в тексті, а сама вказівка переробляти вже готовий віддрукований наклад книги заради... згадки на окремій сторінці, одним реченням цієї зловісної для видавництва наради. Неважко уявити, як жорстоко й несправедливо були покарані "винні" — від доган і "зменшення прогресивної оплати за ПІ кв. 1977 р.", до "відшкодування збитків, завданих видавництву при виправленні недоліків за рахунок винних". Віднаходимо в цьому наказі директивні пункти і про "поліпшення фахового і політичного навчання редакторів", і про необхідність головній редакції головного видавництва об'єднання "посилити контроль за високоякісною підготовкою видань у видавництвах об'єднання".

Того ж і 977 року це видавництво знову "попалося" в наказі по видавничому об'єднанню. Цього разу — "за недостатнє використання останніх авторитетних джерел та архівних даних у підготовці до видання книги П. Бурака "Партийное строи-

23 — 7-1165

354 ВИДА ВНИЧА СПРАВА ПЕРІОДУ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ

тельство в условиях развитого социализма (1959—1970)". У довгому переліку пунктів наказу щодо "вжиття заходів" з'являється вказівка для всіх видавництв об'єднання "надалі рукописи з партійного будівництва надсилати на рецензування до Інституту історії партії при ЦК КП України та на кафедру партійного будівництва ВПШ при ЦК КП України".

Неважко здогадатися як "збагачувалися" і "вдосконалювалися" згодом після такого рецензування наступні наукові книги.

Видавництво при Харківському університеті мало багато прикрих клопотів через таке ідеологічно важливе видання як науковий збірник "Питання історії СРСР". Двадцять друге число його (1977 рік) було "розгромлене" на нараді у видавничому об'єднанні за "ряд серйозних недоліків: низький науковий рівень статей, які дібрані були випадково...".

Результатом цього розгляду стало зобов'язання видавництва додатково рецензувати матеріали подібних збірників "на одній з опорних кафедр вузів республіки".

Не вдалося уникнути подібних "розносів" та "розбірок" і видавництву при Київському університеті. Скажімо, весь наклад книги М. Козицького "В. 1. Ленін про єдність дій лівих сил у першій російській революції" був передрукований через... "виявлену буквенну помилку". Передруковувався також з подібної причини один аркуш монографії "Партійне керівництво розвитком промисловості України". А от виявлена "серйозна помилка" в монографії В. Копейчикова "Конституция развитого социализма: теоретические основы, сущность, функции" хоч і не призвела до передруку накладу, але добре позначилася на матеріальному становищі тих, з чиєї вини вона була допущена.

Особливо великі неприємності доводилося переживати науковим видавництвам, коли випущений ними у результаті такого посиленого звідусіль нагляду і контролю якийсь соціально важливий ідеологічний продукт згадувався десь доскіпливими "ідеологічними бійцями партії" для негативного прикладу на якійсь високій нараді чи в передовій статті котрогось центрального чи республіканського друкованого органу. Так було, зокрема, у випадку з тридцять другим випуском республіканського міжвідомчого наукового збірника "Питання наукового комунізму", який готувався до друку у видавництві

І'одмктор і т<>тіі.'іітіі|>ііі: сусш.п.стио

при Київському університеті. Лише однієї згадки про якийсь не однозначний факт, висмикнутий автором опублікованої в "Радянській Україні" передової статті "Політична книга", а не доведи Боже, ще й журналу "Комуніст України", було достатньо, аби до розгляду цього питання було залучено не лише все видавниче об'єднання, а й міністерство освіти. В листі директора генерального об'єднання "Вища школа" В. Борисенка на ім'я начальника управління викладання суспільних дисциплін міністерства вищої і середньої спеціальної освіти України зокрема зазначалося:

"У зв'язку з виступом журналу "Комуніст України" (1977, № 6, с 79) та газети "Радянська Україна" (передова стаття "Політична книга" від 22 липня 1977 р.) із зауваженнями на адресу 32-го випуску республіканського міжвідомчого збірника "Питання наукового комунізму" видавниче об'єднання "Вища школа" просить Вас зобов'язати головні вузи вжити заходів щодо підвищення рівня роботи редколегій усіх республіканських міжвідомчих наукових збірників із суспільствознавчої проблематики та підвищення науково-теоретичної й ідейно-політичної якості вміщуваних у них статей".

В умовах безкінечно відзначуваних у масштабах цілої країни ленінських ювілейних дат видавці ставилися перед необхідністю включати до своїх планів літературу відповідної тематики. Ще 1967 року в усі видавництва республіки з грифом "для службового користування" було надіслано ґрунтовну записку, підписану першим заступником голови Комітету по пресі при Раді міністрів УРСР В. Костенком з таким заголовком: "Про якість літератури, присвяченої життю і діяльності В. 1. Леніна". У цій записці не без задоволення констатувалося, що "за останні шість років у Радянській країні опубліковано понад 1500 літературно-художніх творів про В. І. Леніна, видано художні альбоми, ілюстровані календарі, виготовлені з особливою відповідальністю за вірне і художньо яскраве відтворення образу Володимира Ілліча".

Водночас, зверталася увага керівників видавництв на необхідність "посилити контроль за підготовкою і виданням літератури про В. 1. Леніна", а також "звернути особливу увагу на забезпечення високої якості художнього оформлення та поліграфічного виконання кожного видання, присвяченого В. 1. Леніну". Не випадково, починаючи з кінця шістдеся-

23*

356____________ ВИДАВНИЧА СПРАВА ПЕРІОДУ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ

тих років, річний тематичний план кожного видавництва став відкриватися спеціальним розділом, присвяченим творам про вождя і про виконання в життя рішень чергового з'їзду ленінської партії.

Знаючи про таку посилену увагу партії і держави до творів "ленінської тематики" і будучи переконаними в забезпеченні директивними органами "зеленої вулиці" подібним рукописам, багато авторів з числа як науковців, так і ама-торів-графоманів на місцях активно бралися за розробку саме таких тем.

За свідченням бувалих редакторів, яким довелося пережити, працюючи на видавничому поприщі, добу розвинутого соціалізму, появи таких рукописів у видавництвах просто боялися. Бо знали, які митарства доведеться пройти з ними багатьом людям, починаючи від редактора і закінчуючи директором. Красномовним доказом цьому може слугувати архівна справа на рукопис одного такого ідеологічного бійця, колишнього секретаря одного з райкомів партії Хмельниччини М. Бабишина "В. І. Ленін і діяльність більшовицьких організацій на Поділлі". Справа дуже типова для того часу і показова у контексті долі українського наукового друкарства зазначеного періоду.

Після одержання видавництвом рукопису, як годиться, він був відправлений на рецензування. Рецензент у досить делікатній, але аргументованій формі вказав на ряд суттєвих недоліків рукопису: необхідності чіткішого визначення жанру, в якому заплутався сам автор, називаючи свій твір то нарисом, то документальною книгою; кращого опрацювання стилю викладу; перевірки ряду фактів, статистичних даних, назв документів, на які відсутні посилання.

Зовсім не підозрюючи про ймовірність виникнення "бурі", видавництво ознайомило з цією рецензією автора. Через якийсь час на більш ніж двадцяти сторінках друкованого машинописного тексту з копіями на кілька адрес, починаючи від ЦК партії і Держкомвидаву, видавництво отримало цілий трактат обуреного автора.

Варто процитувати кілька "перлин" з цього трактату, які сьогодні видаються просто смішними, але через які тоді можна було легко загриміти з роботи тим, на кого була спрямована огульна й безпідставна критика цього "вірного ленінця":

Редактор і тоти.'іітирнс cyruL-ibfTBO '" ■ ' 357

Довідково видання

для редакторів, укладене колишнім

директором "Вищої школи"

Арсеном Кривошесю

"Рецензент, на мою думку, забув, що виконує важливе доручення ЦК Компартії України, куди я звернувся із своїм рукописом за консультацією і допомогою"; "критика рецензента побудована без будь-якого зв'язку з матеріалом, який вміщено в рукопис. Так "критикувати" все, що зв'язане з Леніним, це означає слабо орієнтуватися в історії КПРС"; "рецензент допустив у своїх висновках нетактовність про видатних керівників ленінської партії і держави, про яких я писав у рукописі"; "невже рецензенту важко зрозуміти, що В. І. Ленін і сьогодні серед нас, що справа Леніна безсмертна?"; "рецензенту важко зрозуміти, що сьогодні члени КПРС, як і всі трудящі, наполегливо працюють над виконанням заповітів Леніна, що В. 1. Ленін живе серед нас, а його ідеї розвиваються не тільки в СРСР, але й в зарубіжних країнах світу..."

Від таких цитат віє тривожним духом недавніх "славних" часів, за яких процвітало доносництво й висЛужництво, невігластво й примітивізм думки, зодягнені у "правильну" ідеологічну обгортку. Ту "правильність", з якою навіть звичайний інструктор райкому в ті часи міг безпощадно громити учених, редакторів і видавців, звинувачуючи їх у нерозумінні "справи Леніна".

І ще одна думка напрошується при читанні таких документів недавньої доби. За вище цитованими, безумовно щиро написаними автором словами — трагедія мільйонів обманутих, знедолених, ніби політично зомбованих радянських людей, які і в бідності не хотіли поступатися принципами, які так само, як і в молодості, вірили в ті обіцювані вже більше сімдесяти років комуністичні ідеали, проповідувані безроз-

358____________ ИИДАІЯІИЧА СІ І РАКА ІШРІ ОДУ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ

дільно правлячою в СРСР партією комуністів. Ось уривок із розглядуваної скарги на видавничого рецензента:

"Мені як автору рукопису, перебуваючи на заслуженому відпо-
^: чинку з поганим станом здоров'я, було дуже важко, щоб за кош-

■ ти своєї пенсії знайти друкарку і віддрукувати цей рукопис на

І 743 сторінках. Але я зробив усе, що було в моїх силах, хоч прожи-

ті ваю в ненормальних квартирних умовах. Виплатив друкаркам

і фотографам за ілюстрацію до рукописної книги із своєї пенсії
• біля 400 карбованців. Були випадки, коли навіть не вистачало

і пенсії дожити до кінця місяця. Але я комуніст і зобов'язаний

і працювати до останнього подиху, щоб залишити опис про слав-

і ний шлях радянського народу за 60 років Радянської влади".

В Україні загальна об'єктивна необхідність "коригування" видавничої структури диктувалася ще й суб'єктивним чинником. У травні 1972 року з посади був усунутий найвищий партійний керівник республіки Петро Шелест, на зміну якому прийшов його політичний супротивник Володимир Щер-бицький. Симптоматичним у цій зміні на керівному українському олімпі є те, що незабаром була заборонена й повністю вилучена з усіх бібліотек випущена 1970 року Політвидавом України книга колишнього першого секретаря ЦК Компартії України П. Шелеста "Україно наша радянська".

Хтось із пильних політичних цензорів, інкримінуючи згодом авторові занадто палкий захист не лише принципу паритету в економічній співпраці радянських республік-сестер, а

й мовних та культурних прав українців, прочитав у перших літерах заголовку цієї книги абревіатуру "УНР", констатувавши при цьому прихильність автора до "ворожої" усьо-

Книіа колишнього

першого секретаря ЦК КІІУ

Петра Шелеста, іякшаиа Кремлем

як ідеологічно і юм ил копа

і.'ііііпцепа відразу після виходу її

її ґніт. Дише окремі її 111 > і і м і | > м 11 кн

потрапили у "спсцсхови"... МК

Редактор і тоталітарне суспільство ' ••'■ 3J59

му радянському народові буржуазно-націоналістичної держави 1918-1920 років — Української Народної Республіки. Хтось відчув у цій книзі загрозу "місцевого патріотизму", бо автор акцентував увагу на історично виокремленій автономності України, прогресивній ролі козацтва тощо. Справді-бо, в ті роки вигаданий у Москві "український націоналізм" можна було легко приписати хоча б за такі фрази, висловлені будь-ким, а тим більше найвищим партійним посадовцем республіки:

„На Дніпрі, за порогами, в першій половині XVI століття українське козацтво створило славнозвісну Запорізьку Січ, яка прославилась не лише своєю військовою силою і майстерністю, своїми перемогами, а й демократичним устроєм та освітою. Протягом тривалого часу Січ була центром військової сили українського народу. Тут порядкувала громада, товариство. Всі справи — військові, господарські, покарання і помилування винних, вибори січової старшини, зовнішні зносини і т. д. — вирішувала Січова рада, на якій козаки користувалися рівним правом... У Січі при оцінці людей брались до уваги хоробрість, розум, кмітливість і безмежна відданість Батьківщині — Україні..." (с. 20).

Русифікація Саме на цей період припадає зініційована

видавничої радянським керівництвом русифікаторсь-

емрави ^ка політика в Україні, яка відразу ж позна-

чилася на видавничій справі. Як справедливо зазначає відомий історик України О. Суб-тельний, у боротьбі між радянським керівництвом, що плекало ідею створення нового радянського народу, та українцями, котрі виступали за збереження власної національної тотожності, основна "лінія фронту" проходила через питання мови. За Брежнєва Кремль проводив систематичну кампанію розширення вживання російської мови та обмеження української. Власті мали в своєму розпорядженні цілий ряд прямих і непрямих засобів, щоб змусити людей користуватися російською мовою. Швидко зростало використання її в українських школах, а успішність у навчанні ставилася в залежність від доброго оволодіння російською мовою. Те ж стосувалося можливостей зробити кар'єру. Найцікавіші й найважливіші

300 ____________ ВИДАВНИЧА СПРАВА ПЕРІОДУ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ

публікації в Україні виходили російською мовою... З падінням тиражу українських видань власті отримували зручний привід для їх закриття. Так, між 1969 і 1980 роками частка журналів, що виходили українською мовою, знизилася з 46 до 19 відсотків; між 1958 та 1980 роками відсоток книжок, що публікувалися українською мовою, впав з 60 до 24.

Така цілеспрямована політика не могла не відбитися передусім на наукових виданнях, що виходили тоді переважно при університетських видавництвах. Рішенням міністерства вищої та середньої спеціальної освіти переважна більшість міжвідомчих наукових збірників, починаючи з кінця 70-х років, стала видаватися російською мовою. Так, з україномовного в російськомовний статус були переведені, скажімо, наукові збірники Київського університету ім. Т. Г. Шевченка: "Питання наукового комунізму", "Філософські проблеми сучасного природознавства", "Питання політичної економії", "Економічна географія", "Фізична географія", "Охорона, вивчення та збагачення рослинного світу" та ряд інших.

Подібна тенденція простежувалася і в питанні підготовки нових підручників, а також монографій із суспільних, філологічних, не кажучи вже про природничі, технічні науки.

Таким було політичне, ідеологічне, соціальне й організаційне тло, на фоні якого продовжувало свій невпинний поступ українське наукове книговидання у 70-80-х роках минулого віку. Згодом цю непросту добу вітчизняної історії політично незаангажовані науковці назвуть періодом застою і стагнації з усіма його негативними наслідками в економічній і особливо в духовній сферах.

І все ж, у контексті вітчизняної видавничої справи навіть фрагментарна ретроспектива цього періоду дає підстави стверджувати, що дух просвітництва і знань, дух демократизму й незалежного від чиєїсь волі інтелекту ніколи не покидав видавництва, в яких і чиїх би стінах вони не знаходилися. Свідченням цьому — десятки солідних за змістом, різних за обсягом і художнім оформленням видань, які все ж попри неминучий ідеологічний наліт у передмовах чи примітках, ніяк не можна віднести до розряду "прохідної", написаної на догоду дня, пропагандистської літератури.

Запитання і лакданпл. Рекомендована література

Запитання і завдання для самоконтролю

Які причини розбалансування у 20-х роках налагодженої в період УНР видавничої справи?

Що таке Головліт і якими були його функції?

Твори яких українських авторів вилучалися з бібліотек та книгарень протягом 20—30-х років?

Імена і твори яких діячів українського національного відродження заборонялося не лише включати до видавничих планів на перевидання, а й згадувати в будь-якому контексті у засобах масової інформації?

Які форми боротьби з іменами "ворогів народу " застосовував Головліт у контексті користування радянськими читачами виданими раніше творами?

Назвіть і прокоментуйте типові інструкції, які видавалися на допомогу редакторам у перші роки радянської влади.

Які принципи були покладені на початку в основу формування радянської школи редагування?

В чому полягало адміністративно-ідеологічне втручання в редакторський процес?Наведіть конкретні приклади.

Які заходи вживали владні структури щодо виявлених редакторських помилок?

Які причини русифікації видавничої справи в Україні в 70-80-х роках XX століття?

Рекомендована літератури до теми

Гессен Л. Книжка для автора: Об изготовлении рукописи. — М.: Госиздат, 1928. — 140с.

Горчева А. Главлит: становление советской тотальной цензуры // Вестник Московского университета. Сер. 10. Журналистика. — 1992. - № 2. - С. 32-40.

Баран В. Цензура в системі тоталітаризму// Сучасність — 1994. -№6. - С. 104-117.

Довідник працівника видавничого об'єднання "Вища школа" / Укладач А. С. Кривошея. — К.: Вища школа, 1977. — 430 с

Ефремов С. Щоденники. 1923-1929. - К.: Рада, 1997. - 840 с.

Ільєнко І. За сценарієм Кагановича // Літературна Україна. — 1989. -30 березня.

Лазебник Ю. Щербицький і українська мова //Літературна Україна. - 1990. — 23 серпня.

Лизанчук В. Навічно кайдани кували: Факти, документи, коментарі про русифікацію України. — Львів: Ін-т народознавства НАН України, 1995. - 415 с

3H2 ____________ ВИДАВНИЧА СПРАВА ПЕРІОДУ РАДЯНСЬКО! ВЛАДИ

Низовий М. Українська статистика друку: між двома світовими війнами // Друкарство. — 2002. — № 4. — С. 80-83.

Преса Української РСР. Статистичний збірник. — Харків: Книжкова палата УРСР, 1986. — 174 с

Тимошик М. її величність — книга. — К.: Наша культура і наука, 1999. (Розділи "Між двома світовими війнами", "Шляхом "переможного" поступу соціалізму", "В ідеологічних шорах і під партійним диктатом").

Чепцов В. Табу — на думку, заборона — на слово // 3 архівів ВУЧК, ГПУ, НКВД, КГБ. - 1994.-№ 1.-С. 12-22.

Шевельов Ю. Українська мова в першій половині двадцятого століття: стан і статус (1900—1941). — Нью-Йорк: Сучасність, 1987. - 360 с

Тема 14

УКРАЇНСЬКА

ВИДАВНИЧА СПРАВА

У ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ: на прикладі Німеччини

Ijp Початки

україномовних друків

^ Між двома світовими війнами

JP Післявоєнний період

364___________ УКРАЇНСЬКА ВИДАВНИЧА СПРАВА В НІМЕЧЧИНІ

Історія українського друкованого слова на німецьких землях заслуговує окремої розмови з кількох причин. Передусім тому, що тема ця досі ні вітчизняними, ні зарубіжними дослідниками не розглядалася. По-друге, першу друковану книгу українською мовою поза етнічними українськими землями створив саме німець — Швайпольт Фіоль. І, нарешті, за тривалістю і за результативністю друкування української видавничої продукції поза етнічними українськими землями німецькі терени виявилися тут найсприятливішими.

Показовою є й географія українських видавничих осередків у Німеччині — Берлін, Лейпциг, Галле, Ульм, Аусбург, Регенсбург, Мюнхен. А якщо мати на увазі тематичний спектр видань, кількість авторів, які тут друкувалися, і кількість самих українських видавців, то варто бодай згадати отой справжній сплеск українського друку в таборах для переміщених українських осіб після Першої та Другої світових воєн. Цей сплеск найбільше був відчутним саме в Німеччині. Що вже казати про видавничу діяльність такого помітного центру українського наукового книговидання, яким ось уже майже шістдесят літ вважається Український вільний університету Мюнхені.

¹ § It¹ Початки україномовних друків

Німецький Першим друкарем українських книг поза

почерк етнічними українськими землями був ні-

Швайпольта мець. Звали його Швайпольт Фіоль.

Фіоля Точний час і місце народження друкаря

у Кракові ^ще й Д°^с' ^є суперечливими. Йдеться про

період близько 1460 року, а місце — поселення Нойштадту Баварії. Окремі дослідники батьківщиною Фіоля вважають також німецький Айшем та польський Люблін. З юних літ, мандруючи німецькими землями, майбутній друкар оволодів різними ремеслами, зокрема гаптуванням по шовку та друкарством. Історично доведеним є факт прибуття його до Кракова 1479 року.

На той час у цій першій польській столиці мешкала значна за кількістю колонія українців. Були це передусім представники української знаті, що служили при королівському дворі,

Іочаткп уіфиїїіомошшх друків 305

іайстри та маляри, які широко й постійно залучалися до оз-іоблення Вавелського королівського замку, а також молоді шіяхтичі й міщани, яких немало навчалося в Краківському університеті, заснованому ще 1364 року. Вже на той час чи іе найчисельніша серед чужинців українська громада мала і Кракові свою православну церкву.

Очевидно, що підприємливий Фіоль на новому для ньо-о місці поселення тісно зблизився з українцями і саме від шх одержав замовлення на друк книг богословської тема-ики тогочасною українською мовою. Унікальність цього ракту полягає в тому, що німець за походженням вирішує іаснувати друкарню, де б складалися і друкувалися книги не-іідомою йому досі мовою. У такім разі, помічниками друкаря si складання черенків мусили бути українці, а сам керівник мав >и розуміти бодай початки цієї мови. Оскільки книги перед-Зачалося поширювати на західноукраїнських землях, то й меценатами такої благородної справи виступили українці. За)дними даними, замовниками друків стали православні литовські вельможі, за іншими (скажімо, І. Франко в нарисі 'Історія українсько-руської мови") — книги Фіоля друкува-іися заходами й накладом князя Костянтина Острозького.

Початок існування української друкарні у Кракові при-іадає на 1485 рік. Для історії збережено ім'я ще одного німця, ікий має безпосереднє відношення до поширення і стверд-кення в західному світі українського друкованого слова — 'удольфа Борсдорфа з Брауншвейгу. Саме він виготовив для сраківської друкарні кириличні шрифти. Збереглася навіть іисьмова угода, укладена на вимогу Швайпольта Фіоля, за ікою словолитник Борсдорф зобов'язувався більше нікому ге відливати і не продавати таких літер.

Перші українські книги з друкарні Швайпольта Фіоля юбачили світ 1491 року. Мали вони назву Осьмигласник (Ок-поїх) і Часослов. За ними виходять Тріодь Пісна і Тріодь Цвітна.

хоча, на противагу двом попереднім виданням, тут рік і місце їипуску не зазначені, їх також приписують Швайпольту Фіолю.

не безпідставно, адже стилістика оформлення і шрифтовий)яд цих видань такий же, яків Осьмигласника та Часослова. Найкращим з друкарського і художнього боку є Осьми-•ласник, обсяг якого — 338 сторінок. Надрукований він у двоколірному варіанті (червоний і чорний) на якісному папері,

366 УКРАЇНСЬКА ВИДЛШІГІЧА СПРАВА В НІМЕЧЧИНІ

позначеному складним за формою водяним знаком — хрест на фоні квітки, обвитий змією, ягня, дві голови бика і глиняний глечик. Перша сторінка книги увінчується словами: "З Богом починаємо Осьмигласник. Творіння преподобного нашого Іоанна Дамаскина". Видання це знамените своєю витонченою гравюрою, вміщеною на звороті першої сторінки: у центрі — розп'ятий на дерев'яному хресті Ісус Христос; ліворуч — огорнуті печаллю чотири жінки, одна з яких (із сяє-вом над головою) — Свята Марія; праворуч — два чоловіки з ликами святих.

Є в українських друках Швайпольта Фіоля цікаве нововведення, яке вирізняє їх від шедеврів Йогана Гутенберга: заставкові літери тут вже не вписуються вручну, як раніше, а відтискуються зі спеціально виготовлених черенків. Така деталь засвідчує високий професійний рівень друкаря.

Тривалий час українська приналежність Фіолевих друків піддавалася сумніву передусім російськими вченими. Але в наукових дискусіях політично не заангажованими вченими, і не лише українськими, а й польськими, чеськими, було наведено ряд беззаперечних доказів українськості цих книг.

За якими ж ознаками сьогодні ми маємо повне право зараховувати ці книги до вагомих набутків вітчизняної видавничої справи?

1. За мовними особливостями. У тих місцях, де текст віддалявся від церковнослов'янської мови, його словниковий ряд мав явні ознаки живої української мови. Скажімо, у розділі Часослову, присвяченому православним святим, називаються імена саме тих, які походили з України, — Феодосій Печер-ський, Володимир Великий, Борис і Глібтошо.

2. За формою шрифту. Шрифтові лінії черенків максимально наближені до обрисів літер кращих каліграфів українських рукописних книг.

3. За художнім оформленням. Тут переважають такі ж художні елементи, як і в рукописних книгах, що творилися в Грушівському монастирі (Закарпаття), звідки вони й були взяті для передруку.

Доля Швайпольтових україномовних друків, як і самого їхнього творця, виявилася драматичною.

Неприємності почалися відразу після вивезення книг з друкарні. У листопаді 1491 року підпорядкована Папі Рим-

ііочіітіііі україномовних друків

ському краківська духовна інквізиція, яка була створена ще в XIII столітті для "виявлення, покарання й запобігання єресі", якраз і звинуватила друкаря в єретицтві за кириличні українські друки. Сам друкар був арештований і незабаром кинутий до в'язниці. Щоправда, за нього відразу заступилися два поважні краківські міщани. Сплативши 1000 гульденів штрафу, вони мусили письмово поручитися за підсудного, що той не полишить Кракова до початку судових засідань. Справа затягувалася, і на початку 1492 року Фіоля знову саджають за грати, де він пробув майже півроку. І хоч пізніше суд не знайшов у вчинкові друкаря складу злочину, цей випадок різко змінив подальшу долю Фіоля.

Умовою виходу на волю Швайполта Фіоля керівники краківської церковної влади поставили публічне покаяння (на колінах) друкаря перед ними й відречення від сподіяного. Причина такого покарання полягала в граничній нетерпимості провідників католицизму до іншої віри. Вони не могли простити того, що католик за віровизнанням Фіоль відважився друкувати книги для іновірців, у даному випадку — для православних українців.

Швайпольт Фіоль, вийшовши на волю, полишає напризволяще свою "українську" друкарню, яку незабаром розгромлює дощенту інквізиція. Існують перекази, на які посилаються Є. Сабо, А. Петрушевич, О. Орос, що німецький друкар незабаром опинився в закарпатському селі Грушів — давньому осередку українського рукописання при тамтешньому монастирі, де й засновує друкарню. За іншими даними, Фіоль залишився вірним даній клятві й подався спочатку на польські, а згодом — на словацькі вугільні копальні. Та помирати повернувся до Кракова.

Не набувши за своє трудне життя статків і переживши на кілька років свою дружину Маргариту, він заповів своє нехитре хатнє майно куховарці Катерині за її вірну службу...

Незважаючи на те, що більшість надрукованих у Кракові українських книг було спалено, немало примірників все ж потрапило за кордон. Відомий церковний діяч, друкар і вчений 3. Копистенський згадує у своїй "Палидонії", що друки Швайпольта Фіоля були особливо популярними на українських землях.

Нині в Україні зберігається лише кілька примірників цих друків. Один з них — Часослов — у колекції стародруків Одесь-

308 _______________ УКРАЇНСЬКА ВИДАВНИЧА С ИРА НА Іі НІМЕЧЧИНІ

кої державної наукової бібліотеки. Цікавою є доля цього неповного, але безцінного сьогодні примірника. Тривалий час він зберігався в колекції стародруків одеського бібліофіла А. Тихоцького. Переживаючи матеріальну скруту, той запропонував придбати цю книгу Новоросійському університетові за 70000 рублів. Сума була справді зависока, тому бібліофіл погоджувався її виплату розтягнути в часі на окремі частини. Професура історико-філологічного факультету, розуміючи цінність видання, настійно рекомендувала Раді університету придбати книгу. Однак Рада відмовила в клопотанні, мотивуючи це відсутністю коштів. І тоді стався рідкісний випадок в історії видавничої справи: український Часослов зарубіжного видання 1491 року через десять літ купує... селянин Данило Підлітаїв і за значно меншу суму перепродає його тому ж таки Новоросійському університетові.

Протягом підрадянських років факт заснування українського друкарства 1491 року тривалий час з ідеологічних міркувань офіційною владою не визнавався. І лише в перші роки української незалежності, з поверненням на Батьківщину заборонених раніше наукових праць цілого ряду вітчизняних дослідників, відкриттям колишніх радянських спецфондів, ця подія не лише визнана, нарешті, на урядовому рівні, а й достойно пошанована — 1991 року в Києві була випущена цікава поштова марка, присвячена першому українському друкареві поза етнічними українськими землями — німцеві Швайпольту Фіолю і його першим українським друкам — Осьмигласнику та Часослову.

Український Наступна сторінка українсько-німецько-

елід у Галле го друку відноситься до першої половини

XVIII століття і пов'язана з містечком Галле, що неподалік Лейпцига. Саме там 1735 року в перекладі тогочасною українською літературною мовою вийшов друком твір відомого в Європі протестантського проповідника Йогана Андта "Чотири книги про правдиве християнство ".

Ця книга була дуже популярною і в Східній Європі, бо незабаром після друку німецькою мовою її переклали чехи (1617), поляки (1717), дещо пізніше — серби. Саме на пору

Почіпки уи|шїномоіниіх друиів

захоплення у Європі твором Йогана Андта до Галле приїхав здобувати освіту в тамтешньому університеті українець Симон Тодорський. Це був відомий уже на той час проповідник, знавець багатьох мов, у тім числі й східних. Тож не випадково, що саме йому галльські пієтисти запропонували для перекладу цю книгу з метою "поширення царства Божого" у слов'янському світі".

Книга лісля її опублікування в Галле непросто торувала дорогу в Росію. І все ж певна частина її накладу розповсюджувалася в Петербурзі й Астрахані. Є свідчення, що в Києві цей твір придбала Києво-Печерська лавра. Він мав неабиякий вплив на тогочасних українських учених, просвітителів, зокрема й на Григорія Сковороду та Паїсія Величковського.

Мова перекладу Симона Тодорського, за твердженням Дмитра Чижевського, є не російською, як досі вважалося, а церковнослов'янською в українській редакції, на що вказують значні домішки українських народних елементів, передусім лексичних.

Лейпцизька Вагомою сторінкою в історії українського

шевченкіана книговидання за кордоном можна заслу-

жено вважати Лейпциг. У різні періоди історії там друкували свої твори немало українських авторів, надто ж після повалення більшовиками уряду Української Народної Республіки. Свого часу у Лейпцигу навіть існувала потужна філія Катеринославського українського видавництва. З 1919 по 1932 роки працювало перенесене з Коломиї цікаве видавництво "Українська накладня", власником якого був Яків Оренштайн. З маркою цього видавництва вийшло понад 200 назв творів українських класиків і сучасних письменників. Саме тут 1921 року заходами Євгена Вирового вийшло перше повне "народне видання " Шевченко-вого "Кобзаря "за редакцією Василя Сімовича без будь-якого цензурного втручання.

Однак німецька шевченкіана має значно глибше коріння.

Середина XIX століття. Знаковою подією в історії української видавничої справи в Німеччині став вихід у світ 1859 року однієї з реліквій зарубіжного книгодруку — "Новых стихотворений Пушкина и Шавченки ".

24--7-1165

370 УКРАЇНСЬКА ВИДАВНИЧА СПРАВА В НІМЕЧЧИНІ

Лейпцизьке киданим 1859 р. "Новых стихотворений Пушкина її Шапчонки"

Саме про виняткову роль цієї книги в національному пробудженні зокрема Західної України так захоплено писала свого часу Наталя Кобринська:

"В тім самім часі заворушились у нас і інші сили. Роздались інші голоси, в тім же 1859 році вийшла невеличка книжечка "Стихотворения Пушкина и Шавченки", де перший раз побачили світ Божий такі огнисті твори Кобзаря як "Кавказ", "Посланіє", "Заповіт". Книжечка ся електричною іскрою упала в серця нашої молодіжі, котрих не могла вдовольнити мертвеччина університетських викладів Головацького".

Книгу цю без перебільшення можна вважати безцінною. І не лише тому, що через невеликий наклад вона нині є вкрай рідкісною, а передусім через те, що це було перше прижиттєве безцензурне видання творів Великого Кобзаря — най-сильніших і наиразючіших за своїм змістом, які в тяжку пору національного гноблення піднімали дух народу, будили його думку. Поява цієї невеликої збірки невдовзі після відбуття Тарасом Шевченком десятирічного ув'язнення в далеких закаспійських степах має свою драматичну історію, до якої варто привернути увагу читача.

Добре розуміючи неможливість видання гострих політичних і глибоко патріотичних творів Кобзаря в Російській імперії в умовах жорстокої царської цензури, друзі Шевченка виношували наміри опублікувати такі твори за кордоном.

За цю вкрай складну і небезпечну справу взявся Пантелеймон Куліш. Відбувши, як і Шевченко, заслання за участь у Кирило-Мефодіївському братстві і повернувшись в Україну, він став збирати розпорошені повсюди численні списки рукописних творів поета. І в 1858 році, їдучи до Брюсселя, Кулішеві вдається непомітно переправити ці твори через кордон.

Ночитки україномовних друкиї

У Лейпцигу письменник знайомиться з німецьким видавцем і книгарем Вольфгангом Гергардом, який незадовго до цього започаткував випуск книжкової серії "Русская библиотека". Редагував цю серію російський політичний емігрант, письменник Іван Головін. Це була цікава постать тодішнього громадсько-політичного і літературного життя, яка у контексті нашої розмови заслуговує теплої згадки.

Будучи за походженням з дворян Тверської губернії, І. Головін мав можливість здобувати освіту у Дерптському університеті, після закінчення якого був прийнятий на службу в міністерство закордонних справ Росії і в 1842 році виїхав до Німеччини. Там перейнявся вільнолюбними ідеями. Після випуску французькою мовою своєї праці "Дух політичної економії" вступив у конфлікт з Третім поліційним відділом. Відтак прізвище Головіна заноситься до списку неблагонадійних. Згодом його заочно було позбавлено дворянства й засуджено на каторжні роботи із засланням до Сибіру. Після безуспішного клопотання про скасування присуду Іван Головін назавжди вирішує залишитися в Німеччині. 1858 року він приймає запрошення видавця "Русской библиотеки" працювати у видавництві Вольфганга Гергарта.

Тому й не дивно, що Іван Головін так гаряче зацікавився переданими від Куліша Шевченковими поезіями й вирішив негайно їх опублікувати в одній збірці з такими ж вільнолюбними поезіями О. Пушкіна.

Книга, що склала восьмий том "Русской библиотеки", побачила світ 1859 року і відразу потрапила до списку заборонених для ввезення і поширення в межах Російської імперії. Та незважаючи на це, немало її примірників знайшли свого читача саме в Росії і Україні.

І ось цікавий поворот у долі цієї книги. Майже через 140 років вона повернулася в Україну. Цього разу вже не таємно, не через цензурні рогатки, а вільно і гласно. А сталося це так.

Тривалий час зачитаний примірник цієї книги був однією з небагатьох реліквій у сім'ї настоятеля Макаріївської церкви в Києві Анатолія Затовського. Одержав він її у спадок від батька, протоієрея Леоніда Затовського. Довідавшись, що такого видання немає навіть у найголовнішому музеї Кобзаря, отець Анатолій мав намір подарувати його Каневу. Та згодом, коли весь світ облетіла тривожна звістка про ван-

24*

372 _______________ УКРАЇНСЬКА ВИДАВНИЧА СПРАВА В НІМЕЧЧИНІ

дальський акт спалення музею Т. Г. Шевченка в одному з містечок Канади, священик Затовський, будучи членом правління Київського міського відділення Українського фонду культури, виступив з пропозицією перевидати її.

Книга ця готувалася до репринтного відтворення у видавництві "Либідь" при Київському університеті 1990 року. Але під час роботи з оригіналом видавців і упорядників чекала справжня несподіванка. Як з'ясувалося, запропонований примірник "Новых стихотворений Пушкина и Шавченки" не був оригінальним. Це фототипне перевидання, здійснене у 1937 році в Харкові до 100-річчя від дня смерті Пушкіна Державним літературним видавництвом. При докладному вивченні виявилося, що книга "грішила" рядом технічних недоглядів і неточностей. Отож видавати її факсимільним способом було неможливо.

Відтак зусилля спрямувалися на пошуки оригінального примірника. І пошуки ці увінчалися успіхом. Лейпцизький оригінал 1859 року було знайдено в колекції Ю. Меженка, що зберігається в архіві Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Тепер вочевидь було зрозуміло, що харківський "двійник" відрізнявся від оригіналу не лише технічними, а й змістовими даними: там бракувало кількох творів, не було відтворено оригінальної обкладинки.

З настанням незалежності в Україну повернулося не лише це видання, а й ґрунтовне монографічне дослідження про нього видатного діяча українського відродження Івана Огієнка (митрополита Іларіона), що має назву "Перше видання революційних віршів Тараса Шевченка". Майже півстоліття рукопис цієї монографії пролежав в архівах автора в далекому канадському місті Вінніпег, і лише наприкінці 2002 року заходами Фундації імені митрополита Іларіона (Огієнка) та видавництва "Наша культура і наука" твір цей побачив світ у збірці недрукованих досі творів Огієнка "Тарас Шевченко". Про роль і місце в історії вітчизняної видавничої справи лейпцизького видання "Новых стихотворений Пушкина и Шавченки" Іван Огієнко зазначає так:

"...У великій події повалення панщини революційні вірші Т. Шевченка відіграли величезну агітаційну роль: вони ходили в рукописах тисячами по всій Росії, по всій Україні. І зробили своє діло — панщина впала. Це діло — славне діло

Між двома світовими шинами

повалення рабства-панщини — робило й лейпцизьке видання революційних віршів Т. Шевченка 1859 року. І в цьому його історичне значення".

Ось як багато можуть розповісти про будь-яку поважну в історії нашої культури книгу пожовтілі від часу архівні матеріали, якщо їх вчасно віднайти, вивчити і спонукати "заговорити"

Поиск по сайту: