РЛІ111С УКРАЇНСЬКЕ ДРУКАРСТВО

ІЇИДічміиЧсі діяльність Кін:ш>-1 Імперської лакри

мого Ставровецького, наказано було 1627 року з Москви "на кострах сжечь").

"Зерцало Богословія" було першим виданням Почаївської друкарні. З видавничої точки зору книга особлива тим, що фундувалася кількома небайдужими до української культури місцевими меценатами: Лавріном Дривинським, Іваном Ярмолинським, Олександром Пузиною. Тому й з'явилася в світ з посвятою зазначеним особам. Це чи не перша, зафіксована друкарським способом на сторінках книги, посвята в практиці українських видавців, адресована меценатам.

Однак на початку Почаївському монастиреві з друкарнею не щастило. Оскільки остання вважалася приватною власністю Кирила Ставровецього, то він і забрав її незабаром, помандрувавши до Рохманова. Залишене ним "Зерцало Богословія" не давало тамтешнім монахам спокою, і вони здійснюють неодноразові спроби придбати десь шрифти й обладнання та відновити діяльність друкарні. В історичній літературі неодноразово згадують почаївські друки періоду між 1618 і 1730 роками, хоча жоден з них до наших днів історія не зберегла.

Постійно Почаївська друкарня почала працювати з 1730 року, коли монастир прийняв унію. Відтоді починається боротьба за її виживання. Нового конкурента не хотіла передусім друкарня Львівського ставропігійного братства. Маючи вже досвід боротьби з провінційними друкарями, львів'яни затіяли проти Почаївської друкарні тривалий у часі судовий процес з метою добитися її закриття. Аргументи сторін часом були найнеймовірніші: почаївці скаржилися папському нунцію у Варшаві, що видання братської друкарні у Львові "грішать" усілякими випадами проти католицької віри. Натомість "братчики" аргументовано доводили, що друкувати українські книги Почаївский монастир не мав права, як також не мав права мати і власну друкарню. У цій боротьбі двічі Львівське братство досягало мети. Так само двічі почаївці, не без відома польського короля, відновлювали своє дітище.

Сьогодні не можна без захоплення й симпатії поціновувати спроби насельників Почаївського монастиря будь-що захистити своє друкарство, довести своє право і вміння на творення справжніх книжкових шедеврів. Так, відновлюючи діяльність своєї друкарні, але не маючи ніяких шрифтів, вони ви-

рішують 1731 року зняти зі своєї Троїцької церкви старий дах, покритий свинцем, переплавити цей матеріал і вилити з нього такі потрібні шрифти. Покриття ж церкви замінили на мідне.

Діяльність Почаївської друкарні, цього неповторного осередку освіти й духовності на західних теренах Української держави, була зупинена більшовиками 1918 року. Частину її багатого обладнання вивезено до Москви.

За складеним істориком А. Петрушевичем списком, який є далеко не повним, у період від 1618 до 1831 років у Почаєві було надруковано майже 190 книг. З них церковнослов'янською і українською мовами — 148, польською — 32, латинською — 7.

Поиск по сайту: