ПОЧАТИЙ ДРУКАРСТВА 15 СВІТІ

§ 1. Передумови запровадження у видавничу практику рухомих літер

Незважаючи на те, що історія друкарської справи, здається, є найбільше і найретельніше задокументована, і досі серед учених світу точаться наукові дискусії з приводу кількох важливих у цьому питанні моментів:

• чи можна вважати давні способи відбивки текстів (ри
сунків) з допомогою штампів, гравіювальних дерев'
яних дощечок або трафарету такими, що є передумо
вою появи друкарської техніки?

• ■■ • якщо так, тоді де й коли зародилося друкарство?

• кому з першодрукарів світу все ж слід віддати пальму
першості — китайцеві Бі Шену, голландцеві Лауренсу
Костеру, німцеві Йогану Гутенбергу чи французу чесь
кого походження Прокопію Вальдфогелю?

Тут, як і з витоками стародавньої рукописної книги та її попередниками, однозначної відповіді, очевидно, годі шукати. Бо друкарство, як узагальнене поняття кількох складних і взаємно пов'язаних між собою процесів, за допомогою яких текст та ілюстрації до нього відтворюються оперативно і в будь-якій кількості на папері чи іншому придатному для цього матеріалі, не виникло раптово у вигляді хрестоматійного верстата з пресом. До цього винаходу людський розум наближався поступово, переходячи через нові й складніші відкриття. Тому безумовно, що його предтечею й ставали різноманітні способи швидшого створення і множення зображень чи тексту без участі пера, яким раніше так ретельно й довго водила людська рука.

Процес удосконалення друкарської справи від простих
відбитків до перепущення паперових стосів через спеціальні
пристрої-верстати відбувався, скоріш за все, автономно в
різний час і в різних частинах земної кулі. Хоча можливе й
запозичення таких винаходів, "мандрування" їх поміж кор
донів держав, населених народами з різним рівнем цивілі
зації, а відтак і культури. *...„

Іі.-рклУМ "»" і>міі|Н)Шіджі'іпія рухомих.птср ______________________________ 99

Печатки У національних музеях багатьох країн світу

і штампи одними з найцікавіших експонатів світанку

як предтечі людської цивілізації є виготовлені з різно-

ірукаретва манітного матеріалу (глини, дерева, каме-

ню, кісток, бронзи, свинцю) своєрідні печатки, штампи. З вирізаних чи вишкрябаних на них опуклих зображеннях "прочитуються" або ініціали імен та прізвищ, або якась закодована знаками релігійна чи світська символіка. Такі вироби нерідко оправлені в персні. Отже, їх постійно носили з собою багаті вельможі, купці, просто ділові люди. Ці своєрідні печатки виготовлялися з різною метою, в тім числі й для засвідчення підписів власників на всіляких договірних зобов'язаннях. Випукле зображення такого персня змочувалося якимось кольоровим розчином і прикладалося до гладкої поверхні, надовго залишаючи у дзеркальному відображенні свій відбиток.

Найбільша колекція таких експонатів зберігається в паризькому Луврі. Це й марковані штампами або клинописом різноманітні глиняні пластинки, обпалені вавілонянами (X століття до н. е.), і скорочені імена двох власників крупного родовища цінних металів у Іспанії, нанесені тогочасними майстрами на грудку сріблястого свинцю (І століття до н. е.), і витіюваті випуклі букви-компостери, якими позначалися виготовлені в стародавній Греції вази...

Таким чином, нанесення на поверхню якогось плоского матеріалу методом тиснення спеціально виготовлених рельєфним способом певних знаків, фрагментів картинного чи текстового зображення (штамп, печатка) можна вважати однією з передумов виникнення друкарства.

Метод Наступним кроком до відкриття друкар-

иабиття ського верстата стало запровадження в ре-

візсруиків місничу практику опорядження тканин

на тканині, методом накладання (набиття) на шовк чи інший матеріал різноманітних візерунків чи елементів піктографічного (картинного) письма. Вирізаний на тонкій дерев'яній дошці-заготовці узор притискували до шматка однотонної світлої тканини й наносили на нього фарбу. Після зняття дошки на

7*

ІІОЧЛТКИ ДРУКАРСТВА В СВІТІ

,.'1\'М(>ічі.нііфоіиіджсшія рухомих;втор

тканині залишався позначений фарбою певної форми візерунок.

Чи не першими стали набивати тканини китайці. Згодом, імовірно після хрестових походів, процес набиття тканин активно ширився в Європі. Починаючи з XII століття, таким способом, скажімо, італійці стали наносити на тканини не лише візерунки, а й картини.

Ксилографічний І ще однією передумовою появи на земній
метод множення кулі друкарства вважається ксилографія.
текстів ^у перекладі з грецької цей термін дослів-

та і іюстрацій ^но означає: пишу (малюю) на зрубаному
на папері' дереві. Йдеться про спосіб виготовлення

на дерев'яній дошці методом вирізування пробільних елементів спеціальної форми із дзеркальним рельєфним зображенням.

Так

народжуваної папір і! епоху Середньовіччя. Л гравюри И. Аммана

Технологія розмноження відповідних зображень ксилографічним способом приблизно така ж, як і з набиттям тканин. Різниця лише в тому, що в попередньому випадку візерунки набивалися на тканину через вирізані на дерев'яній основі отвори, а за новим способом фарба наносилася на випуклу рельєфну форму, яка затим міцно притискувалася до зволоженого чистого аркуша паперу, залишаючи відповідний слід.

Перші згадки про тексти, вирізані в дзеркальному (перевернутому) відображенні на дерев'яних дошках, за іншими даними — на кам'яних брилах, і відтиснуті на окремих аркушах, відносяться до II-VII століть н. є. Вони належать китайцям. На жаль, віддруковані з таких форм тексти не збереглися. Однак ця країна може похвалитися першою збереженою до наших днів книгою, надрукованою на папері за допомогою вирізанихдерев'яних форм-сторінок. Йдеться про "Діамантову Сутру", на сторінках якої зафіксована дата створення — 868 рік. Книга зроблена у формі паперового сувою. Відкривається вона цікавим сюжетним малюнком: молодий послідовник Будди звертається до свого вчителя з проханням розповісти йому зміст цієї Книги. Показово, що "Діамантова Сутра", як справжній стародавній книжковий шедевр, зберігається нині в Британському національному музеї в Лондоні.

Якщо до описаного вище додати, що й одна з найдавніших у світі газет, що дійшла до наших днів, — китайська "Кай Юань Цзи Бао" (перша половина VIII століття), — також розмножувалася з гравіювальних дощок, то можна уявити, якого розмаху набула ксилографія в цій країні на початку другого тисячоліття н. є.

Про майстерність китайських дереворитників, про колосальний обсяг їхньої праці з вирізьблювання на дерев'яних дощечках-заготовках текстів для множення майбутніх книг може засвідчити ще один сформований у книгу буддійський текст — "Трипітака " (надрукована 922 року). Загальна кількість сторінок цієї книги — 130 000. Отож, саме стільки було виготовлено дерев'яних заготовок.

У Європі множення писемних текстів за допомогою дере-^в яних форм-кліше почалося в епоху пізнього Середньовіччя. Здебільшого це релігійні праці, в яких текстового матеріалу

поч.лтки друкарства в світі

іумови апи]ювади«чіня рухомих літер |()3

було небагато — переважали ілюстрації на біблійні теми. Починаючи з XIII століття, найбільше книг таким способом друкувалося в Німеччині і Фландрії.

Наприкінці XIII — початку XIV століття поряд із широким використанням дереворитів все більше почали входити в практику металеві заготовки, так звані металорити. З них переважно множили портрети святих, під якими вміщувалися короткі молитовні тексти. Металеві кліше виявилися кращими від дерев'яних (не так швидко зношувалися від багаторазового використання) для друку гральних карт. Пізніше так виготовлялися і невеличкі за обсягом читанки для дітей, букварі.

Перші Вирізьблення на дереворитах текстів та

спроби ілюстрацій з метою їхнього тиражування

створення мало свої переваги й недоліки.

рухомих Виділимо переваги:

_лі_ТОр • можливість створення багатьох копій

ідентичного тексту чи ілюстрації без необхідності ретельного вивірення кожного примірника копії; ф прискорення процесу копіювання сторінок книг. Недоліки:

• надто копітка і тривала в часі робота з вирізування кожної літери тексту;

• неможливість використання конкретної дерев'яної дошки для іншої сторінки видання чи для іншої книги;

• недоцільність з економічної точки зору виготовлення текстових сторінок-кліше для малотиражних книг;

• зношуваність ксилографічних форм від тривалого використання, а відтак втрата якості відтворення в наступних копіях.

Таким чином, потребою часу ставало винайдення ново
го, досконалішого і ефективнішого, способу множення тексту,
в основі якого була б можливість комбінування одних і тих
же літер, відриву й перенесення їх з одного слова чи рядка в
інше місце. Одне слово, слід було добитися не пришвидшення
вирізування текстів на дерев'яних сторінках-кліше, а рухо
мості літер у межах таких сторінок. ••■.-,.

Як засвідчує історія, людська думка у цьому напрямку рухалася ще задовго до постання нової ери.

Неспростовним доказом такого твердження є один неповторний і загадковий експонат, своєрідна наукова сенсація початку XX століття, ім'я якому — Фестськии диск. Назва цього експонату походить від стародавнього міста Феста, що на острові Крит, де й було його знайдено 1908 року італійськими археологами на чолі з Луіджі Перньє. Наукова експертиза встановила вік безцінної знахідки — XVII століття дон. е(!).

Що являє собою Фестськии диск і яке відношення він має до друкарської справи?

Це круглий глиняний вогнетривкий виріб діаметром 16 см, помережений з обох боків витіюватими знаками, розміщеними тісно один біля одного спіралеподібним чином.

ПОЧАТКИ ДРУКАРСТВА В СВІТІ

Передумови:і;іпроіїадженпя рухомих літер

Знаки мають форму піктографічного (картинного) та ідеографічного (поняттєвого) письма. Тут і фігурки людини, яка стоїть або біжить, і звірів, і птахів, і риб, і зображення знарядь праці (молоток, лопата, соха). Між ними — немало знаків, які нагадують окремі букви або ієрогліфи. Немає сумніву в тому, шо маємо справу із якимось закодованим, динамічного змісту, писемним текстом, розшифрувати який, до речі, незважаючи на активне вивчення провідними археологами і мовознавцями світу, досі не вдалося.

Втім, для нас, у контексті історії видавничої справи, цей експонат є надзвичайно цікавим передусім не за змістом тексту, а за технікою його створення. Ретельний розгляд фігурок і знаків (а їх близько 250) проливає світло на метод нанесення їх на глиняну пластинку. Переважна більшість цих фігурок і знаків повторюється. Скажімо, голова людини — 19, фігура вояка — 13, човна — 7, риби — 6 разів. Всі фігурки і знаки, які повторюються, подаються відносно до позначених ліній спіралі по-різному — прямо, впоперек, навскіс. Однак за формою креслення вони однакові. Такої однаковості неможливо досягнути вирізуванням окремо кожної, а лише шляхом проштамповування на ще не затверділій сирій глиняній заготовці в певному місці тексту спеціально виготовленою для кожного знаку печаткою.

Поиск по сайту: