ДОІІЛ ПІСЛЯ ІІРИИІІЯТТЯ ХРИСТИЯНСТВА

ИИДІШІІИ'......... <'Д<Ч!|)И

■^х' "О

і.мі,«и

•fcCU» if 6ї5іJІЖ11MIW Tf'llllllH KTUCOIUI. ИД ЛЛчїН. КТО Є ГОЛ llll H

•" *І'рагмеігти ІІересопницького Сиапгелія

"Тиї книгі чтири єуангелистове соут о^_стр_{ОЄни К}ротким смиренним і боголюбивим єромонахом Григо_Г)иєм< Архимандритом Пересопницким, силою Божією і поспіш$_ннєм святого духа, і моленієм святия Владичница нашея Богор^дици ".

Писар Євангелія Михайло Васильович "син протопопа Саноцького", походив з галицького містечк_а Сянок — відомого осередку української книжкової писемн^_ст| "Благовірною і христолюбивою" фундаторкою цього спра_{ежнього} літературного і мистецького шедевру стала, як зазначається в руко-писі, княгиня Анастасія Заславська-Гольшанська — волинська поміщиця, яка спричинилася до активно_го опору частини православних культурно-освітніх діячів Краю войовничому католицизмові.

Текст складається з чотирьох послід_овно розміщених Євангелій — від Матвія, Марка, Луки, Ьанна. Кожному з Євангелій передує детальний покажчик йог₀ основних частин. Наприкінці книги вміщено велику післямо_Ву_; а також покажчик читання за місяцями. Має вона 960 пер_{гаментних} сторінок, обкладинку склали обрамлені в зелен_ии оксамит дубові дошки.

Книга написана графічно виразним і естетично привабливим почерком, який нагадує пізній устав. Особлива художня вартість видання — мініатюри, заставки, ініціали, які по праву можна вважати гордістю українського Р&несансу. Саме на неповторне художнє оформлення рукопису звернув свого часу увагу академік В. Перетц:

"Вишуканість малюнка в стилі Відроджь_ння_ _{яка ще не} вульгаризована малодосвідченими рисувальний^ різноманітність, свіжість і міцність фарб вказують на те, іц_{0 над} художнім оздобленням рукопису трудився небуденний, майстер свого часу, до якого далеко іншим, що залишили свійс_Лщу мистецтві Євангелій та інших рукописів XVI ст".

Значе ння Пересопницького Євангелія лежить і в мовній площині. Книга є наочним свідком активно_го вживання української мови в нашій церкві вже в середи^] XVI століття, на чому з ідеологічних міркувань раніше не наголошувалося. Словникові, граматичні і синтаксичні осц5_Ливості видання дають підстави говорити про високий рівень розвиненості народної мови на ту пору і про активне використання її у книжковому стилі.

!)4

ДОІІА ПІСЛЯ ПРИЙНЯТТЯ ХРИСТИЯ і ЇСТВА

Запитання і жшдапня. Рекомендована література 95

Мова цієї книги дуже наближена до простої народної, лише з певним домішком церковнослов'янських і польських слів. Простежимо лише за вибірковим рядом суто українських слів, взятих, скажімо, з Євангелія від Луки: аби, аж поки, але, бо, болячка, будувати, ворог, врядник, глек, година, громадити, дах, докучати, досить, жадати, забороняти, засоромитися, копа, криниця, лічба, мовити, мусимо, надто, нехай, ніколи, отож, пекло, позичати, помста, рута, рядно, сором, стежка, стодола, торба, тиждень, челядь, чинити, шкода.

Це — лише частина взятих з Євангелія слів, які не властиві, скажімо, мові російській.

Надзвичайно цікава й драматична доля цієї пам'ятки. Після передачі князем Миколою Черторийським Пересоп-ницького монастиря 1630 року єзуїтам православні монахи покинули його, захопивши й цю книжкову святиню. Якимось дивом вона потрапила до рук гетьмана Івана Мазепи. 1701 року він дарує її Переяславському кафедральному собору, про що засвідчує напис на кількох початкових аркушах. Після заборони московською владою відправи богослужб українською мовою цей примірник книги було передано Переяславській семінарії, згодом — Полтавському єпархіальному музею, де він й зберігався до 1941 року. Після війни книга потрапила до музейних фондів Києво-Печерської лаври. Нині — в Центральній науковій бібліотеці ім. В. Вернадского HAH України.

У новітній українській історії започатковано традицію присягати на цій книзі новообраним президентам Української держави.

Запитання і завдання для самоконтролю

Назвіть провідні осередки рукописного книготворення в давній Україні.

Які є підстави вважати факт існування школи переписувачів книг і бібліотеки при Десятинній церкві в Києві?

Якою є доля великокняжого книжкового скриптонію, створеного за часів Ярослава Мудрого в Софії Київській?

Коли і з якого тексту починалася рукописна книжкова справа в Києво-Печерській лаврі?

Хто з ченців Києво-Печерської лаври був причетний до запо-
чаткування там видавничої справи? ■■■-■■•'

Хто були першими авторами, редакторами, переписувачами і видавцями давньоукраїнських книг у післяхристиянську добу?

Охарактеризуйте організацію праці переписувачів і творців рукописних книг.

Чим були викликані самопринизливі приписи до книг їхніх творців?

За якими складовими давньоукраїнських рукописних текстів можна визначити час і місце написання їх, а також авторів, редакторів чи каліграфів?

Якою була роль переписувачів текстів тих книг, які часто вживалися? Обгрунтуйте це на прикладі "Києво-Печерського патерика ".

За якими критеріями при аналізі давньої рукописної книги можна скласти характеристику її автора, переписувача чи редактора?

Чому про переписувачів і авторів книг у народі складалися легенди, перекази, вірші? Наведіть для прикладу одну з них.

Якій пам'ятці давньоукраїнської рукописної справи судилося стати національною святинею французького народу? За яких обставин це сталося?

Якою була доля оригіналу Лересипницького Євангелія?

Рекомендована література до теми

Вергун І. Реймська Євангелія — старовинна пам'ятка українського письменства. — Дюнкерк (Франція), 1998. — 22 с

Возняк М. Історія української літератури. У 2-х кн. — Кн. 1. — Львів: Світ, 1992. - С 59-285.

Ефремов С. Історія українського письменства. — К.: Феміна, 1995. — 688 с (Розділ 1. Письменство княжих часів).

Жаткович Ю. Нарис історії Грушевського монастиря на Угорській Русі//Науковий збірник. — Львів, 1906. — С 155—157.

Запаско Я. Ошатність української книги — Львів: Фенікс, 1998. — С. 10—43. (Розділ "З історії української рукописної справи").

Золоте слово: Хрестоматія літератури України-Русі епохи Середньовіччя (IX-XV ст.) / Упорядники Василь Яременко, Оксана Сліпушко. — К.: Аконіт, 2002. - У 2-х кн. — Кн. 1. - 800 с — Кн. 2. - 800 с.

Огієнко 1. (Митрополит Іларіон). Українське монашество / Упо-ряд., авт. іст.-біогр. нарису та коментарів М. С. Тимошик. — К.: Наша культура і наука, 2002. — 396 с

Патерик Києво-Печерський / Упорядкування, адаптація українською мовою І. Жиленко. — К.: KM Академія, 1998. — 346 с

96_______________ доил після прийняття християнства

Петрушевич А. Каталог церковно-словенских рукописей и старопечатных книг, находящихся на Археологическо-библографичес-кой выставке в Ставропигийском заведений. — Львов, 1888.

Рукописна україніка: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 20—21 вересня 1996 року. — Львів, 1999. — 652 с.

Слободяник А. Пересопницьке Євангеліє — святиня українського народу //Друкарство. — 2000. — № 1. — С 4-7.

Степовик Д. Історія Києво-Печерської лаври. — К.: Видавн. відділ УПЦ КП, 2001. - С 15-136. (Розділи 1,2).

Тимошик М. Книгописання в давньоукраїнській державі після прийняття християнства: Текст лекції для студентів Інституту журналістики. — К.: Інститут журналістики, 2002. — 30 с

Чепіга І. Пересопницьке Євангеліє // Українська література у портретах і довідках: Давня література — література XIX ст.: Довідник / Редкол. С. П. Денисюк, В. Г. Дончик, П. П. Кононенко та ін. - К.: Либідь, 2000. - С. 239-240.

Тема 4

ЗАРОДЖЕННЯ

ТА ЕТАПИ ПОШИРЕННЯ

ДРУКАРСТВА

В СВІТІ

(кінець XIIMtVH століття)

Ш Передумови запровадження у видавничу практику рухомих літер

^ Доля друкарського винаходу і винахідників

jg Ствердження друкарства як чинник кардинальних #»гін' в організації редакційпо-видавпичої справи

Поиск по сайту: