АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Видавнича діяльність Києво-Печерської лаври

Читайте также:
  1. VІІІ. Зовнішньоекономічна діяльність держави
  2. Б)Діяльність культурно-освітніх осередків
  3. Брокерська діяльність на фондовому ринку
  4. Видавнича справа і цензура
  5. Видатки на економічну діяльність.
  6. Виробнича діяльність підприємства: сутність та форми організації
  7. Виставкова та ярмаркова діяльність
  8. Вища нервова діяльність як поведінка І.П. Павлова
  9. Вища нервова діяльність.
  10. Відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність підприємства»
  11. Внесок І.Я.Франка у перекладацьку та громадську діяльність

З поступовим просуванням друкарської справи з Заходу на Схід могутнім видавничим осередком початку XVII століття став Київ, зокрема його Києво-Печерська друкарня. Не один раз за непросту й довгу історію свого розвитку вона зазнавала злетів і спадів, але незаперечним є факт: тут створювалися на віки справжні шедеври книжкового мистецтва, звідси ширилося на весь світ мудре й виважене друковане слово, створене й увічнене його талановитими творцями із вченого гуртка перших печерських друкарів — Єлисея Пле-тенецького, Захарії Копистенського, Петра Могили, Памви Беринди, Йосипа Кириловича, Іова Борецького, Лавріна Ту-становського та багатьох інших. З лаврських першодруків вчилися видавничої справи майстри з Новгород-Сіверського та Чернігова, Харкова та Полтави.

Лаврські першодруки стали першими з українських книжок, які офіційно почав забороняти царський уряд, починаючи з 1686 року, спочатку для ввезення в Москву й Петербург, а потім і для поширення по всій Росії. Саме з діяльністю друкарні Києво-Печерської лаври пов'язана поява першого антиукраїнського цензурного акта, підписаного 5 жовтня 1720 Року Петром І. Друкування книжок у Києві заборонялося передусім через те, що тут їх "печатают несогласно с велико-Россійскими печатми", тобто тогочасною українською мовою.



I'M 111С УКРАЇНСЬКЕ ДРУКАРСТВО


Впдічімії'іа діяльність Кисво-Печорської лаври



 


Спустошуючий 3 прикрістю доводиться констатувати, що
слід лихоліть не можемо ще з достеменною точністю,

вивіреною на вкрай необхідних у таких випадках архівних, матеріалах, заповнити без усіляких прогалин і здогадок усі сторінки історії Києво-Печерської друкарні. Адже маємо справу з матеріалом дуже делікатним і мало захищеним як від стихій природи, так і людського зла.

Літописці з Києво-Печерської лаври не один раз фіксували нещасливі дні своєї Богом дарованої обителі над Дніпровими кручами, пов'язані із спустошуючими все довкруж пожежами. Варто згадати лише кілька з них, які страшним смерчем прокотилися тут у XVII1-XIX століттях. Першої, найбільшої, втрати зазнала ця друкарня в ніч з 21 на 22 квітня 1718 року. Тоді її приміщення ще було дерев'яним, тому й згоріло все дотла разом з друкарськими верстатами, шрифтами, іншим обладнанням, а найстрашніше — з книгами, архівами, бібліотекою. Трохи більше ніж через п'ятдесят літ — року 1772 — вогонь у черговий раз знищив усе, що було в цій друкарні і навколо неї. Таке ж лихо спіткало цю друкарню і ще через майже вісімдесят літ — 1849 року.

А якщо до цього додати дві спустошуючі пожежі (1780 і 1811 років) на Подолі, де містилася Київська академія — знамените дітище архімандрита Києво-Печерської лаври і великого українського просвітителя Петра Могили... Скажімо, 1780 року, коли горіла академія, вогнем було повністю знищено понад 8000 книжок, зібраних до бібліотеки з різних

Збережене до наших днів кам'яне

ГфИМІЩСІІМІІ

друкарні Кікііо-

Иечерсі.кої

. і а і s | > 11.

Л і раїііори

XVIII ет.


країв, різними мовами. Основу бібліотечних сховів складали, звичайно ж, безцінні витвори києво-печерських друкарів. Навіть ці кілька прикладів засвідчують, якого масштабу були втрати матеріальної і духовної культури в багаті на лихоліття події минувшини, якої ціни історичного матеріалу ми сьогодні недораховуємо. Зосібно ж і в контексті українських першодруків.

Заснування Нині, не маючи достовірних історичних

друкарні. документів щодо витоків лаврського дру-

ІІерекази КУ, не можемо оминати дуже поширені

• і: свого часу легенди й перекази. Йдеться, зокрема, про перевезення до Києва після смерті князя Костянтина Костянтиновича Острозького заснованої ним 1576 року Острозької друкарні.

Деякі дослідники (П. Троцький, Ф. Титов) вважають, що це було до 1609 року — невдовзі після смерті князя. Інші дату заснування Києво-Печерської друкарні переносять на ще раніше — на 1531 рік, і пов'язують її появу в Києві з іменем батька князя Костянтина Костянтиновича — Костянтина Івановича Острозького, який, до речі, й похований на території Києво-Печерської лаври. Він тривалий час був щедрим жертводавцем для лаври, тому й удостоївся великої шани бути похованим на цьому святому місці — у лівому північно-західному куті Успенського собору.

Підстави для твердження на користь значно ранішого, ніж вважається нині, виникнення друкарні Києво-Печерської лаври дають деякі церковні списки, прислані з різних місць на запит самої лаври про наявність у них книг своєї друкарні. У цих списках значаться Минея 1608-го і Псалтир 1609 року. Новим підтвердженням цієї версії може слугувати нещодавно віднайдений у Центральному державному історичному архіві Львова інвентар книг Словітського монастиря, де в переліку книг, надрукованих тогочасною українською мовою, зазначений такий київський першодрук як Тріодіон 1540 року.

Навіть якщо ці твердження й надалі лишатимуться на рівні гіпотез, поки не віднайдуться переконливіші документальні дані, історія заснування Києво-Печерської друкарні все ж у черговий раз підтверджує заборонену раніше, за ра-

П— 7-1165


НІ2


рлн і іс українські: друкарство


ініпіча діяльність Киаю І Ісчсргької.шир»



 


дянських часів, наукову концепцію виникнення й поширення друкованого слова українськими землями з Заходу, а не зі Сходу. З Німеччини, а не з Росії, як вважалося досі.

Документальні Переконливе документальне свідчення про
свідчення. заснування Києво-Печерської друкарні

Єлисей відноситься до 1615 року. Саме тоді настоя-

ІГлетенецький тель Києво-Печерської лаври Єлисей Пле-тенецький купив і перевіз до Києва із галицького села Стрятин все обладнання тамтешньої друкарні.

Єлисей Плетенецький добре знав про діяльність Стря-тинськоїта й інших галицьких друкарень — Крилоської, Угор-цівської, Унівської. Адже він був родом з Галичини, з села Плетеничі побіля Золочева. Доля судилася йому стати в число тих, хто мужньо відстоював під час Берестейського собору 1596 року право українського православ'я на самостійність. Мабуть, тоді звернули на нього увагу київські ієрархи і незабаром, 1599 року, запросили до Києва на високу посаду настоятеля Києво-Печерського монастиря. Затвердженням Івана Огієнка, Плетенецький був енергійним адміністратором, і за час свого управління лаврою (1599-1624) привів її до блискучого стану.

Новий архімандрит лаври, як ніхто в Києві, розумів силу і значення друкованого слова. Тому в числі перших завдань поставив перед собою будівництво на території лаври спеціального приміщення під друкарню, а згодом і урядження її необхідним обладнанням. До речі, для такої поважної будови було обрано місце поблизу Успенської церкви у східній її частині, а перший малюнок цієї друкарні було вміщено у знаменитій книзі Афанасія Кальнофойського "Тератургима", що побачила світ 1638 року.

Таким чином, перевезена за ініціативою Єлисея Плете-нецького до Києва 1615 року Стрятинська друкарня поклала початок не лише славній Києво-Печерській друкарні, а й цілому київському друкарству.

Зважаючи на те, що на той час у Києві годі було шукати майстрів друкарської справи, Плетенецький знайшов більшість з них також на Галичині. Цікава деталь: серед перших


 

Стара друкарня Киї'ію- Нечереі.кої.напри. книги Л. Кальнофойського

"lVfWJTVpniAMl".

1H38

київських друкарів був автор знаменитого в усьому слов'янському світі "Лексикона словеноросского "Памва Беринда. Він же працював свого часу друкарем Стрятинської друкарні, звідти був запрошений на таку ж посаду до Києва і саме тут розкрився сповна його талант і як видавця, і як вченого, і як патріота своєї землі.

Папір і напірні для друкарні

Достойно поціновуючи сьогодні внесок Єлисея Плетенецького в заснування київського друкарства, не можна не згадати ще одну його добру справу — будівництво й постійну опіку паперової фабрики в Радомишлі (тепер це районний центр на Житомирщині).

До речі, згадки про існування папірень і в інших українських містах, переважно галицьких, віднаходимо в ряді праць дорадянських дослідників історії давнього українського друкарства. Що ж до паперової фабрики в Радомишлі, то вона проіснувала довго — аж до середини XVIII століття. А одна з околиць нинішнього Радомишля, де стояла ця фабрика, й дотепер зветься Папірнею. Після її закриття лавра облаш-товує для своїх потреб нову папірню — в селі Пакуль на Чернігівщині.

1625 року, за якийсь час після смерті Єлисея Плетенець-к°го, лаврська друкарня видала невелику книжечку, яка так 1 називається "Казання на честном погребе Є. Плетенецького ", автором якої є Захарій Копистенський — достойний заступ-


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)