Видавнича діяльність Києво-Печерської лаври

З поступовим просуванням друкарської справи з Заходу на Схід могутнім видавничим осередком початку XVII століття став Київ, зокрема його Києво-Печерська друкарня. Не один раз за непросту й довгу історію свого розвитку вона зазнавала злетів і спадів, але незаперечним є факт: тут створювалися на віки справжні шедеври книжкового мистецтва, звідси ширилося на весь світ мудре й виважене друковане слово, створене й увічнене його талановитими творцями із вченого гуртка перших печерських друкарів — Єлисея Пле-тенецького, Захарії Копистенського, Петра Могили, Памви Беринди, Йосипа Кириловича, Іова Борецького, Лавріна Ту-становського та багатьох інших. З лаврських першодруків вчилися видавничої справи майстри з Новгород-Сіверського та Чернігова, Харкова та Полтави.

Лаврські першодруки стали першими з українських книжок, які офіційно почав забороняти царський уряд, починаючи з 1686 року, спочатку для ввезення в Москву й Петербург, а потім і для поширення по всій Росії. Саме з діяльністю друкарні Києво-Печерської лаври пов'язана поява першого антиукраїнського цензурного акта, підписаного 5 жовтня 1720 Року Петром І. Друкування книжок у Києві заборонялося передусім через те, що тут їх "печатают несогласно с велико-Россійскими печатми", тобто тогочасною українською мовою.

I'M 111С УКРАЇНСЬКЕ ДРУКАРСТВО

Впдічімії'іа діяльність Кисво-Печорської лаври

Спустошуючий 3 прикрістю доводиться констатувати, що
слід лихоліть не можемо ще з достеменною точністю,

вивіреною на вкрай необхідних у таких випадках архівних, матеріалах, заповнити без усіляких прогалин і здогадок усі сторінки історії Києво-Печерської друкарні. Адже маємо справу з матеріалом дуже делікатним і мало захищеним як від стихій природи, так і людського зла.

Літописці з Києво-Печерської лаври не один раз фіксували нещасливі дні своєї Богом дарованої обителі над Дніпровими кручами, пов'язані із спустошуючими все довкруж пожежами. Варто згадати лише кілька з них, які страшним смерчем прокотилися тут у XVII1-XIX століттях. Першої, найбільшої, втрати зазнала ця друкарня в ніч з 21 на 22 квітня 1718 року. Тоді її приміщення ще було дерев'яним, тому й згоріло все дотла разом з друкарськими верстатами, шрифтами, іншим обладнанням, а найстрашніше — з книгами, архівами, бібліотекою. Трохи більше ніж через п'ятдесят літ — року 1772 — вогонь у черговий раз знищив усе, що було в цій друкарні і навколо неї. Таке ж лихо спіткало цю друкарню і ще через майже вісімдесят літ — 1849 року.

А якщо до цього додати дві спустошуючі пожежі (1780 і 1811 років) на Подолі, де містилася Київська академія — знамените дітище архімандрита Києво-Печерської лаври і великого українського просвітителя Петра Могили... Скажімо, 1780 року, коли горіла академія, вогнем було повністю знищено понад 8000 книжок, зібраних до бібліотеки з різних

Збережене до наших днів кам'яне

ГфИМІЩСІІМІІ

друкарні Кікііо-

Иечерсі.кої

. і а і s | > 11.

Л і раїііори

XVIII ет.

країв, різними мовами. Основу бібліотечних сховів складали, звичайно ж, безцінні витвори києво-печерських друкарів. Навіть ці кілька прикладів засвідчують, якого масштабу були втрати матеріальної і духовної культури в багаті на лихоліття події минувшини, якої ціни історичного матеріалу ми сьогодні недораховуємо. Зосібно ж і в контексті українських першодруків.

Заснування Нині, не маючи достовірних історичних

друкарні. документів щодо витоків лаврського дру-

ІІерекази ^КУ, не можемо оминати дуже поширені

• і: свого часу легенди й перекази. Йдеться, зокрема, про перевезення до Києва після смерті князя Костянтина Костянтиновича Острозького заснованої ним 1576 року Острозької друкарні.

Деякі дослідники (П. Троцький, Ф. Титов) вважають, що це було до 1609 року — невдовзі після смерті князя. Інші дату заснування Києво-Печерської друкарні переносять на ще раніше — на 1531 рік, і пов'язують її появу в Києві з іменем батька князя Костянтина Костянтиновича — Костянтина Івановича Острозького, який, до речі, й похований на території Києво-Печерської лаври. Він тривалий час був щедрим жертводавцем для лаври, тому й удостоївся великої шани бути похованим на цьому святому місці — у лівому північно-західному куті Успенського собору.

Підстави для твердження на користь значно ранішого, ніж вважається нині, виникнення друкарні Києво-Печерської лаври дають деякі церковні списки, прислані з різних місць на запит самої лаври про наявність у них книг своєї друкарні. У цих списках значаться Минея 1608-го і Псалтир 1609 року. Новим підтвердженням цієї версії може слугувати нещодавно віднайдений у Центральному державному історичному архіві Львова інвентар книг Словітського монастиря, де в переліку книг, надрукованих тогочасною українською мовою, зазначений такий київський першодрук як Тріодіон 1540 року.

Навіть якщо ці твердження й надалі лишатимуться на рівні гіпотез, поки не віднайдуться переконливіші документальні дані, історія заснування Києво-Печерської друкарні все ж у черговий раз підтверджує заборонену раніше, за ра-

П— 7-1165

НІ2

рлн і іс українські: друкарство

ініпіча діяльність Киаю І Ісчсргької.шир»

дянських часів, наукову концепцію виникнення й поширення друкованого слова українськими землями з Заходу, а не зі Сходу. З Німеччини, а не з Росії, як вважалося досі.

Документальні Переконливе документальне свідчення про
свідчення. заснування Києво-Печерської друкарні

Єлисей відноситься до 1615 року. Саме тоді настоя-

ІГлетенецький ^тель Києво-Печерської лаври Єлисей Пле-тенецький купив і перевіз до Києва із галицького села Стрятин все обладнання тамтешньої друкарні.

Єлисей Плетенецький добре знав про діяльність Стря-тинськоїта й інших галицьких друкарень — Крилоської, Угор-цівської, Унівської. Адже він був родом з Галичини, з села Плетеничі побіля Золочева. Доля судилася йому стати в число тих, хто мужньо відстоював під час Берестейського собору 1596 року право українського православ'я на самостійність. Мабуть, тоді звернули на нього увагу київські ієрархи і незабаром, 1599 року, запросили до Києва на високу посаду настоятеля Києво-Печерського монастиря. Затвердженням Івана Огієнка, Плетенецький був енергійним адміністратором, і за час свого управління лаврою (1599-1624) привів її до блискучого стану.

Новий архімандрит лаври, як ніхто в Києві, розумів силу і значення друкованого слова. Тому в числі перших завдань поставив перед собою будівництво на території лаври спеціального приміщення під друкарню, а згодом і урядження її необхідним обладнанням. До речі, для такої поважної будови було обрано місце поблизу Успенської церкви у східній її частині, а перший малюнок цієї друкарні було вміщено у знаменитій книзі Афанасія Кальнофойського "Тератургима", що побачила світ 1638 року.

Таким чином, перевезена за ініціативою Єлисея Плете-нецького до Києва 1615 року Стрятинська друкарня поклала початок не лише славній Києво-Печерській друкарні, а й цілому київському друкарству.

Зважаючи на те, що на той час у Києві годі було шукати майстрів друкарської справи, Плетенецький знайшов більшість з них також на Галичині. Цікава деталь: серед перших

Стара друкарня Киї'ію- Нечереі.кої.напри. 'Л книги Л. Кальнофойського

"lVfWJTVpniAMl".

1H38

київських друкарів був автор знаменитого в усьому слов'янському світі "Лексикона словеноросского "Памва Беринда. Він же працював свого часу друкарем Стрятинської друкарні, звідти був запрошений на таку ж посаду до Києва і саме тут розкрився сповна його талант і як видавця, і як вченого, і як патріота своєї землі.

Достойно поціновуючи сьогодні внесок Єлисея Плетенецького в заснування київського друкарства, не можна не згадати ще одну його добру справу — будівництво й постійну опіку паперової фабрики в Радомишлі (тепер це районний центр на Житомирщині).

До речі, згадки про існування папірень і в інших українських містах, переважно галицьких, віднаходимо в ряді праць дорадянських дослідників історії давнього українського друкарства. Що ж до паперової фабрики в Радомишлі, то вона проіснувала довго — аж до середини XVIII століття. А одна з околиць нинішнього Радомишля, де стояла ця фабрика, й дотепер зветься Папірнею. Після її закриття лавра облаш-товує для своїх потреб нову папірню — в селі Пакуль на Чернігівщині.

1625 року, за якийсь час після смерті Єлисея Плетенець-^к°го, лаврська друкарня видала невелику книжечку, яка так ¹ називається "Казання на честном погребе Є. Плетенецького ", ^автором якої є Захарій Копистенський — достойний заступ-

Поиск по сайту: