Методичні рекомендації. 1.1 Ця тема є оглядовою і охоплює не тільки інформацію власне про підприємницьке право як систему норм і навчальний курс

1.1 Ця тема є оглядовою і охоплює не тільки інформацію власне про підприємницьке право як систему норм і навчальний курс, а й передбачає з'ясування ступеня закріплення основних положень теорії права, цивільного, кримінального, адміністративного та інших галузей прана, зв'язку між цими галузями та виведення в результаті своєрідного симбіозу норм цих галузей — підприємницького права.

Підходячи до визначення поняття "підприємницьке право", варто зупинитися на співвідношенні понять "підприємницьке", "господарське", "комерційне", використовуючи як нормативну базу, так і відповідний навчально-методичний апарат. Після цього, опираючись на теоретичне визначення права, слід вивести визначення підприємницького права. У найбільш загальному вигляді його може бути визначено як систему загальнообов'язкових норм (правил), що регулюють відносини у сфері зайняття підприємницькою діяльністю, встановлюються і охороняються державою.

Зважаючи на викладене вище, особливу увагу слід звернути на чітке усвідомлення предмета підприємницького права — правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності. Після цього, зазначаючи, що визначення підприємницької діяльності буде дано в наступній темі, можна перейти до визначення підприємницького права як комплексної галузі, що в межах вищезазначеного предмета поєднує норми різних галузей права. Як приклад доцільно навести норми цивільного (правове регулювання договорів, зокрема господарських), земельного (купівля-лродаж, оренда земельних ділянок для здійснення підприємницької діяльності), сімейного (принципи розподілу майна суб'єктів підприємницької діяльності, створених на основі спільного сумісного майна подружжя) та інших галузей права.

Слід зупинитися па можливості поділу підприємницького права на публічне і приватне право. У цьому контексті можна розділити підприємницьке право за предметом правового регулювання (Публічне право регулює організацію державних установ та їх відносини із окремими особами, в тому числі — суб'єктами підприємницької діяльності; приватне право регулює відносини між окремими особами у зв'язку з провадженням ними підприємницької діяльності) та за методом правового регулювання (публічне право — якщо правовий захист надається на вимогу особи, що представляє державу, незалежно від волі потерпілої особи, приватне право — якщо правовий захист надається на вимогу окремої особи, чиє право порушено).

Переходячи до визначення методу підприємницького права, слід зазначити, що він обумовлений специфікою методів тих галузей, норми яких входять до складу підприємницького права. Наприклад, майнові відносини, що складаються в процесі зайняття підприємницькою діяльністю, регулюються нормами різноманітних галузей права; відповідно й методи регулювання в кожному разі різні. А саме: метод владних розпоряджень — при плановому розподілі матеріалів і коштів, що переважало при адміністративно-командному управлінні державним сектором (адміністративне право); метод заборони під загрозою покарання — при злочиних посяганнях па власність (кримінальне право); метод договору — при безпосередньому провадженні підприємницької діяльності її суб'єктами, які вступають у цивільні майнові правовідносини як рівноправні сторони (цивільне право); метод рівноправ'я — при регулюванні майнових відносин між подружжям, що виникають у разі поділу майна суб'єкта підприємницької діяльності, заснованого на базі спільного сумісного майна подружжя (сімейне прано) та ін. Загалом методом підприємницького права є, переважно, дозвільний метод (для суб'єктів підприємницької діяльності — "дозволено все, що не заборонено законом"; для публічних органів влади — "дозволено те, що встановлено законом").

Говорячи про систему підприємницького права, слід зазначити, що вона може розглядатися як система правових норм і як система навчального курсу. У межах галузі підприємницького права виділяються правові інститути — сукупність норм права меншого обсягу, що регулюють споріднені відносини в межах тієї групи суспільних відносин, які становлять предмет галузі, тобто відносин у сфері провадження підприємницької діяльності. Наприклад, інститутами підприємницького права є інститути договірного права, права промислової власності, захисту економічної конкуренції, інститут регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів підприємницької діяльності та ін. Сукупність інститутів, в свою чергу, дозволяє виділити в межах галузі підприємницького прав:: Загальну та Особливу частини.

1.2. Під час розгляду питання про співвідношення підприємницького права з іншими галузями права, слід знову звернутися до предмета правового регулювання і до комплексного характеру цієї галузі права. Особливу увагу слід звернути на те. що до підприємницького права належать лише ті норми, що безпосередньо або опосередковано стосуються здійснення підприємницької діяльності. Тут є сенс докладніше розглянути ті правові норми, шо були запозичені підприємницьким правом із інших галузей права. До них, насамперед, можна віднести інститут права власності, за гальні положення про угоди, зобов'язальне право. Інститут спадкування цивільного права також може відноситися до підприємницького права, зокрема, при визначенні порядку спадкування корпоивни прав на суб'єкт підприємницької діяльності, при внесенні статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності майна, то було отримане в порядку спадкування, тощо.

До функцій підприємницького права можна віднести, зокрема, регулятивну (законодавче встановлення істот них умов договірних зобов'язань, порядок отримання різноманітних дозволів), охоронну (забезпечення дотримання, захисту і відновлення порушених прав і свобод суб'єктів підприємницької діяльності), виховну (притягнення до відповідальності за незаконні дії (бездіяльність), комплексність (взаємодія з нормами інших іалузей права і, як наслідок, повне відображення всіх аспектів підприємницької діяльності) та ін. Оскільки визначення функцій підприємницького права має суто теоретичне значення, допускаються й інші підходи до їх формулювання.

1.3. Особливу увагу слід приділити розгляду питання визначення джерел підприємницького права. Тут знову можна повернутися до комплексності цієї галузі, зробивши застереження, що визначення джерел власне підприємницького права є досить суб'єктивним. Також можна зробити прив'язку до публічної о та приватного характеру підприємницького права. Наприклад, публічний характер мають Конституція України, яка проголошує загальне право на зайняття підприємницькою діяльністю, Закон України "Про державну податкову службу в Україні", який визначає базу для відносин суб'єктів підприємницької діяльності із ним контролюючим органом, тощо. У базовому Законі України "Про підприємництво'' містяться як норми публічного (необхідність і порядок державної реєстрації суб'єкта підприємництва), так і норми приватного права (принципи підприємницької діяльності). Закон України '"Про господарські товариства" є прикладом приватноправового характеру підприємницького права. Хоча такий розподіл нормативних актів є дещо умовним, адже, наприклад, один із принципів підприємницької діяльності щодо вільного розпорядження прибутком (приватне право) містить умову щодо обов'язкового внесення платежів, установлених законодавством (публічне право).

Обов'язково слід зупинитися на аналізі юридичної сили нормативних актів. Після наведення традиційної схеми, можна подискутувати на предмет відповідності Конституції і законам України економічних указів" Президента, відомчих нормативних актів, що не реєструються Міністерством юстиції України (листи, роз'яснення). Можна окремо виділити локальні нормативні акти (акти органів місцевого самоврядування) та акти окремих суб'єктів підприємницької діяльності. Окремо слід розглянути значення нормативних актів судових органів (рішення Конституційного Суду України, постанови Пленуму Верховного Суду України, роз'яснення президії Вищого господарського сулу України та ін.), виносячи на обговорення можливість віднесення судових прецедентів До Джерел права, а також міжнародних документів (угоди про уникнення подвійного оподаткування, "ІНКОТЕРМС"), втому числі – не Ратифікованих Україною (Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС).

Поиск по сайту: