Методичні рекомендації. 4.1. Порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності досить чітко встановлено відповідними положеннями Закону України "Про

4.1. Порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності досить чітко встановлено відповідними положеннями Закону України "Про підприємництво" та Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності. Під час розгляду цього питання одразу бажано розмежувати фізичних і юридичних осіб — потенційних суб'єктів підприємницької діяльності, а також визначитися із розміром плати за державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (п. 6 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності").

Слід звернути увагу на те, що згідно зі ст. 6 Закону України "Про підприємства в Україні" підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Це означає, що основною метою державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності — юридичних осіб, поряд зі збиранням і внесенням відповідних відомостей до державного реєстру, є набуття ними пр а недієздатності, необхідної для здійснення господарської (в тому числі підприємницької) діяльності. Громадяни з дня народження мають статус фізичних осіб, а тому державна реєстрація необхідна їм для набуття статусу суб'єктів підприємницької діяльності.

Розглядаючи перелік документів, що подається для державної реєстрації, слід закцентувати на його вичерпному характері. У порядку обговорення можна поставити питання про те, яким документом може засвідчуватися "сплата власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності" в розумінні вишенаведсних нормативних актів у разі, якщо вносяться не грошові кошти, а майно, а також про те, чи має право працівник органу реєстрації вимагати подання експертного висновку, що визначає вартість цього майна. На нашу думку, подібні вимоги є логічними, проте безпідставними з правової точки зору, оскільки необхідності подання подібного документа не передбачено переліком.

Також варто торкнутися питання про можливі причини відмови в державній реєстрації і шляхи захисту своїх прав (відправка документів поштою, оскарження в судовому порядку, в тому числі — спонукання здійснення державної реєстрації).

Говорячи про отримання різноманітних дозволів, слід, у першу чергу, з'ясувати порядок отримання дозволів на виготовлення печаток і штампів. Можна також зупинитися на необхідності отримання дозволів органів державного нагляду за охороною праці, державного пожежного та еанітарно-епідсміологічіюго нагляду.

4.2. Вичерпний перелік підстав для перереєстрації суб'єктів підприємницької діяльності передбачено Законом України "Про підприємництво''. Саме на цьому слід наголосити під час розгляду відповідного питання. Бажано також зупинитися на необхідності опублікування у друкованих засобах масової інформації повідомлення про реорганізацію суб'єкта підприємницької діяльності, поставивши на обговорення питання: в яких саме засобах масової інформації може бути опубліковане таке повідомлення? Адже законодавство про реєстрацію (перереєстрацію) суб'єктів підприємницької діяльності ніяким чином не конкретизує ці засоби (на відміну від законодавства про банкрутство, згідно з яким відповідне оголошення має подаватися в офіційних друкованих органах).

При визначенні переліку документів, що подаються для перереєстрації, вартії наголосити, то перереєстрація суб'єкта підприємницької діяльності провадиться в порядку, встановленому для його державної реєстрації. Цс ж стосується і плати за перереєстрацію. Проте згідно з п. 6 постанови Кабінету Міністрів України "'Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності"' перереєстрація суб'єктів підприємницької діяльності у зв'язку зі зміною законодавства провадиться безоплатно, якщо інше не передбачено законом.

4.3. Перелік документів, які вважаються установчими, наводиться у Положенні про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності. До них належать: рішення власника майна або уповноваженого ним органу про створення юридичної особи (якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) та статут, якщо не передбачено законодавством. Перед тим, як розглядати вимоги до них, бажано наголосити, що на відміну від юридичних осіб, для яких характерна спеціальна праводієздатність (характеризується тим, що юридична особа має право займатися лише тими видами діяльності, що зазначені в її установчих документах), фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності діє в силу універсальної правоздатності (тобто здатності займатися будь-якою діяльністю, яка не суперечить законодавству). Виходячи з цього, фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності діють не на підставі установчих документів, а на підставі свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності. Проте фізична особа не позбавляється обов'язку отримання ліцензій, патентів, дозволів па той вид діяльності, яким вона фактично займається (якщо, звичайно, така діяльність підлягає ліцензуванню або для її здійснення згідно із законодавством вимагається певний дозвіл).

Схема 3. Вимоги до змісту установчих документів підпр^ИЕМСТВ і господарських товариств

Вимоги до статуту юридичної особи містяться в Законі СРСР "Про кооперацію в СРСР", законах України "Про підприємства в Україні" та "Про господарські товариства". Під час визначення реквізитів установчих документів господарського товариства слід пам'ятати, що ця організаційно-правова форма є видом підприємств, а тому до неї, крім спеціальних положень Закону України "Про господарські товариства", застосовуються загальні положення Закону України "Про підприємства в Україні" (див. схему 3).

Підстави та порядок визнання установчих документів недійсними радимо розглядати у темі 5.

Розглядаючи порядок внесення змін до установчих документів, доцільно зупинитися на порядку внесення змін, пов'язаних із збільшенням або зменшенням розміру статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності, зауважуючи, зокрема, що зміна мінімального розміру заробітної плати не зумовлює необхідності зміни розміру статутного фонду (див. лист Вищого арбітражного суду України від 15 травня 1997 р. № 01-8/167 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів").

4.4. Перелік видів діяльності, які підлягають ліцензуванню, а також порядок подання документів для отримання ліцензій, підстави для відмови у її видачі, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення відповідного законодавства чітко визначаються у Законі України "Про ліцензування певних нидів господарської діяльності". При цьому слід звернути увагу на те, що ліцензуванню підлягає господарська діяльність, до якої відноситься будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт, що здійснюється юридичними особами, а також фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності.

Поняття господарської діяльності є ширшим за поняття підприємницької діяльності. Тому для визначення діяльності як господарської не є обов'язковою наявність усіх ознак, характерних для підприємницької діяльності (зокрема, ознак безпосередньою і, самостійності, систематичності, діяльності на власний ризик: отримання прибутку може і не бути основною мстою господарської діяльності), що істотно розширює кількість видів діяльності, шо піддягають ліцензуванню. Для господарської діяльності найважливішою є ознака здійснення її у певних сферах виробництва (виготовлення) продукції, торгівлі, надання послуг, виконання робіт.

Слід наголосити на різниці між господарською діяльністю, що провадиться особою з мстою виробництва продукції, торгівлі, надання послуг, виконання робіт для інших юридичних чи фізичних осіб, та діяльністю, що хоча й мас ознаки господарської, проте провадиться суб'єктом підприємницької діяльності винятково для задоволення власних потреб, оскільки остання не потребує ліцензування (див.: п. 3 листа Вищого арбітражного суду України від 26 червня 1995 р. № 01-8/453 "Про деякі питання практики застосу-вання окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів". Так, не підлягає ліцензуванню діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів службовими автомобілями за винятками перевезень, які виконуються на комерційній основі (див.: п. І.з Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, затв. наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства транспорту України).

4.5. Випадки та порядок патентування підприємницької діяльності викладено у Законі України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності". У цьому контексті доцільно звернути увагу на патентування торговельної діяльності "за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків..." і з'ясувати, чи підпадають безготівкові розрахунки під це визначення, а отже, і під режим обов'язкового патентування. За основу можна взяти Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні є національній валюті, затверджену постановою правління Національного банку України від 29 березня 2001 р. № 135, а також лист Державної податкової адміністрації України від 21 травня 1999 р. № 7327/7/15-1317 "Про застосування окремих норм Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності". Також доцільно в порядку' ознайомлення звернутися до Указу Президента України від З липня 1998 р. Ма 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", згідно з яким не потрібно купувати патент суб'єктам підприємницької діяльності, що сплачують фіксований розмір податку, звертаючи увагу на колізію цього положення із відповідними положеннями Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності''.

Підбиваючи підсумки, слід чітко визначити різницю між ліцензією та патентом.

Поиск по сайту: