АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Методичні рекомендації. 3.1. Розглядаючи суб'єкти підприємницької діяльності без створення юридичної особи, слід зазначити, що підприємцями можуть бути громадяни України

Читайте также:
  1. I.ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  2. III. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ .
  3. IV. Методичні матеріали до семінарських, лабораторних і практичних занять.
  4. VI. Методичні вказівки щодо виконання індивідуальних завдань.
  5. Висновки та рекомендації
  6. Висновки, пропозиції, рекомендації
  7. Довідкові та навчально-методичні матеріали
  8. Загальні методичні вказівки
  9. Загальні методичні вказівки
  10. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ .
  11. Загальні методичні рекомендації до семінарських та практичних занять
  12. ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

3.1. Розглядаючи суб'єкти підприємницької діяльності без створення юридичної особи, слід зазначити, що підприємцями можуть бути громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності. Тому доцільно в порядку поточного контролю повторити положення Загальної чистини цивільного права щодо набуття, обмеження, позбавлення особи дієздатності, В порядку обговорення можна поставити питання, хто і яким чином може (мак право) перевірити дієздатність фізичної особи — потенційного підприємця, адже законодавством не передбачено ані обов'язковості, ані процедури такої перевірки (виняток становлять лише випадки перевірки нотаріусом дієздатності фізичної особи — засновника (учасника) суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) під час нотаріального засвідчення її підпису на установчих документах}. Також слід зупинитися на кореспондуючому питанні: з якого віку громадянин може набувати статусу підприємця, шо теж пов'язано із набуттям повної дієздатності особи. Оскільки особа має право займатися підприємницькою діяльністю по досягненні повноліття (або з дня вступу в шлюб), варто провести паралель із трудовим законодавством, за яким трудова дієздатність настає з 16 років, а також з'ясувати причини такої різниці.

Доцільно також зупинитись на питанні різниці між правовим статусом громадянина-підприємня та громадянина — фізичної особи, адже в повсякденному побуті (сім'я, спадкування - тобто, все, що безпосередньо не пов'язано зі здійсненням підприємницької діяльності) особа виступає не як підприємець, а саме як громадянин — фізична особа. Це матиме значення, зокрема, при визначенні судового органу, до якого у разі необхідності може звертатися громадянин-підприємець.

Слід звернути увагу на те, що законодавство містить обмеження щодо можливості провадження фізичними особами певних видів діяльності. Адже поряд із загальними обмеженнями у здійсненні підприємницької діяльності, встановленими ст. 4 Закону України "Про підприємництво", фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності не можуть займатися, зокрема, страховою діяльністю, діяльністю у сфері організації телебачення і радіомовлення, діяльністю у сфері організації зв'язку та деякими іншими видами діяльності.



Під час розгляду питання здійснення розрахунків громадянами-підприємцями слід зауважити, що фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності на добровільній основі можуть відкривати поточні рахунки в банківських установах. Проте вони можуть працювати і винятково за готівку.

Є сенс торкнутися питання систем оподаткування діяльності громадянина-підприємця (загальна, за єдиним податком, за фіксованим податком). Адже саме можливість вибору однієї з цих систем є чи не найвагомішим чинником при виборі форми здійснення підприємницької діяльності — між юридичною та фізичною особою — суб'єктом підприємницької діяльності.

Логічним переходом ло питання 3.2 може бути різниця в обсягах відповідальності приватного підприємця та юридичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності. Адже громадянин-підприємець несе відповідальність усім своїм майном (в тому числі — особистим, яке було набуте не в результаті здійсненням ним підприємницької діяльності), крім майна, на яке не може бути звернене стягнення за виконавчими документами. Юридична ж особа відповідає за зобов'язаннями тільки тим майном, яке знаходиться у її власності, що не поширюється на особисте майно засновників (учасників), крім випадків, встановлених законодавством (товариство з додатковою відповідальністю, повне, командитне товариства тощо).

3.2. Після того, як буде дано законодавче визначення поняття "підприємство" (ст. 1 Закону України "Про підприємства в Україні"), бажано виокремити його ознаки. При цьому варто звернути увагу на ознаку наявності статуту підприємства з тим, щоб потім повернутися до неї при визначенні необхідних установчих документів господарських товариств (розгорнута характеристика підприємства дається у книзі Підприємницьке право/Л.В. Ніколаєва. О.В. Старцев, П.М. Пальчук, Л.М. Іваненко. - К., 2001. - С. 48).

У порядку обговорення можна поставити питання про розмежування понять "суб'єкт підприємницької діяльності" і "суб'єкт господарської діяльності" з огляду на різницю у визначенні Підприємницької діяльності (підприємництва) за Законом України 'Про підприємництво" та господарської діяльності за законами України "Про оподаткування прибутку підприємств" і "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", що розглядалася у

Потрібно одразу розмежувати підприємства як юридичні особи і філії (представництва), що юридичними особами не є. Розгорнута характеристика філій та представництв міститься в Класифікації організаційно-правових форм господарювання, затвердженій наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та «Ртифікації від 22 листопада 1994 р. № 288 (п. 2.32). Окремо слід визначитись із поняттям "дочірнє підприємство", взявши до уваги положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 "Об'єднання підприємств", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 7 липня 1999 р. № 163. а також лист Вищого арбітражного суду України від 24 січня 1997 р. № 01-8/23 "Про деякі питання акти застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів" (докладніше див.: Кожухов А. Плохая наследственность//Юридическая практика. — 2000. — № 12).

При класифікації підприємств слід звернути увагу на те. що господарські товариства є одним із видів підприємств. Таким чином, їх діяльність регулюється Законом України "Про підприємства в Україні" як загальним нормативним актом і Законом України "Про господарські товариства" як спеціальним нормативним актом.

Певну увагу потрібно приділити правовому статусу приватного підприємства. Зважаючи на його законодавче визначення, можн:і поставити запитання, яка кількість фізичних осіб може бути засновниками приватного підприємства. Слід чітко з'ясувати різницю між правовим статусом засновника підприємства і власником майна, на базі якого не підприємство було засноване. А тому доцільним є постановка питання про те, чи може один із подружжя заснувати приватне підприємство з використанням спільного сумісного майна, чи потрібна у такому разі згода іншого з подружжя тощо (докладніше див.; Ніколаєва Л,, Старцев О. Приватне підприємство в контексті шлюбно-сімейних правовідносин//Предпринимательство, хозяйство и право. — 1999. — № 11).

При розгляді питання про визначення статусу державних і комунальних пілприємств слід нагадати про різницю у класифікації форм власності, що їх містить Конституція України та Закон України ''Про власність". Тому заборона державним підприємствам бути засновниками суб'єктів підприємницької діяльності, що міститься у Декреті Кабінету Міністрів України "Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств", це поширюється на комунальні підприємства. Крім того, слід звернути увагу на особливості відчуження основних фондів державного підприємства і заборону передавати його майно на безоплатній основі.

Частина 2 ст. 2 Закону України "Про підприємства в Україні" містить положення, згідно з яким в Україні можуть діяти інші вили та категорії підприємств, не зазначені у цьому Законі, в тому числі орендні, створення яких не суперечить законодавчим актам України. До таких підприємств, крім орендних, належать, зокрема, спільні підприємства, до яких Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" відносить підприємства, які базуються на спільному капіталі суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів та ризиків. Проте слід мати на увазі обмеження, встановлене Законом України "Про підприємництво", згідно зі ст. 6 якого в Україні дозволяється здійснення підприємництва в будь-якич організаційних формах, визначених законами України. Тому, наприклад, створення і реєстрація сімейною підприємства вже є неправомірними, оскільки така організапійно-правова форма не передбачена законами України.

При розгляді об'єднань підприємств слід зазначати, що об'єднання підприємств створюються і реєструються в порядку, встановленому для підприємств. Об'єднання є юридичною особою зі всіма ознаками, що їй притаманні, в тому числі — і можливістю самостійно нести відповідальність. Щодо відповідальності — радимо звернути, що об'єднання не відповідає за зобов'язаннями які входять до його складу, а підприємства не відповідють за зобов'язаннями об'єднання, підкреслюючи при цьому формулювання Закону України "Про підприємства в Україні" — "якшо інше не передбачено установчим договором (статутом)".

Крім чотирьох базових об'єднань, визначення і ознаки яких містяться у Законі України "Про підприємства в Україні", можна розглянути ще й холдинги (Указ Президента України "Про холдингові компанії, шо створюються в процесі корпоратизації та приватизації") та промислово-фінансові групи (Закон України "Про промислово-фінансові групи в Україні"), При визначенні промислово-фінансової групи бажано вказати, чим вона відрізняється ві. об'єднання підприємств (у об'єднання є статус юридичної особи, у групи немає; об'єднання діє на основі статуту або договору, а група — на підставі Генеральної угоди про сумісну діяльність, яка підлягає затвердженню постановою Кабінету Міністрів України). При підготовці цього питання доречно також звернутися до листа Вищого арбітражного суду України від 25 червця 1996 р. № 01-8/234 "Про Закон України "Про промислово-фінансові групи в Україні".


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 |



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)