Методичні рекомендації. 13.1.При вивченні цього питання варто звернути увагу на те, що законодавчі підвалини захисту економічної конкуренції закладені у ст

13.1. При вивченні цього питання варто звернути увагу на те, що законодавчі підвалини захисту економічної конкуренції закладені у ст. 42 Конституції України шляхом гарантування державою свободи здійснений підприємницької діяльності та заборони будь-яких дій. спрямованих на монополізацію економіки, обмеження конкуренції та недобросовісну конкуренцію. Головними функціями конкуренції в ринковій економіці є забезпечення функціонування основних ринкових регуляторів (ціни, норми прибутку, рівня заробітної плати), а також відбір найефективніших, пристосованих до потреб ринку, капіталів, примушуючи товаровиробників постійно займатися економією виробничих ресурсів, знижувати піни па запропоновані товари та поліпшувати їх пецінові параметри. Без перебільшення можна сказати, то ринкова економіка починає свій справжній розвиток лише тоді, коли починає діяти конкуренція.

Правові засади захисту економічної конкуренції закладені Законом України "Про захист економічної конкуренції", законами "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про природні монополії", "Про рекламу" "Про зовнішньоекономічну діяльність" та ін.

Особливе місце в системі правовою захисту економічної конкуренції належить Закону "Про захист економічної конкуренції". Означений Закон дає визначення основних термінів у сфері правового регулювання конкуренції та підприємництва — "економічна конкуренція", "монополізація", "контроль", "пов'язані особи'', "малий та середній підприємець", "органи влади", ''суб'єкт господарювання" тощо.

Норми Закону "Про захист економічної конкуренції" в частині економічної концентрації спрямовано суто на ті дії. шо можуть призвести до монополізації ринків. Крім того, якщо неправомірні дії суб'єктів господарювання не мали відчутного впливу на конкуренцію та не призвели до істотного обмеження конкуренції, не завдали значних збитків. Антимонопольний комітет має право надати порушникові рекомендації, а в разі їх виконання — не застосовувати штрафні санкції. Закон також передбачає можливість для суб'єктів господарювання отримати попередні висновки про відповідність умов економічної концентрації та узгоджених дій нормам конкурентного законодавства та отримання дозволу на такі дії.

При характеристиці конкурентного законодавства варто звертати увагу на співвідношення норм Закону "Про захист економічної конкуренції" з іншими законодавчими актами конкурентного законодавства. і.

. 13.2. Провідним державним органом, шо здійснює державне управління в сфері економічної конкуренції, є Антимопопольпий комітет України. Його завдання, функції та компетенція визначаються Законом України "Про Антимонопольний комітет України".

Специфіка правового статусу Антимонопольного комітету України полягає в тому, шо він є єдиним органом виконавчої влади, якийздійснює функції державного контролю за дотриманням конкурентного законодавства. Особливу увагу при аналізі правового статусу Анти монопольного комітету варто звернути па достатньо широкі повноваження, надані цьому органу виконавчої влади, особливо з огляду на те, що з введенням в дію Закону України "Про захист економічної конкуренції" повноваження, антимоно-иольпих органів значно розширені, зокрема надане право на накладення арешту та вилучення майна, предметів та документів, блокування цінних паперів тощо.

Розглядаючи питання державного контролю у сфері економічної конкуренції, слід звернути увагу на те, що в своїй діяльності антимонопольні органи використовують різні форми і методи державного контролю, надаючи пріоритет формам та методам попереднього контролю. Здійснення попереднього контролю антимонопольними органами передбачає надання попередніх висновків та дозволів на вчинення узгоджених дій та економічної концентрації, створення суб'єктів господарювання та ін.. з метою запобігання та усунення будь-яких проявів монопольної діяльності.

Поточний контроль за дотриманням конкурентного законодавства здійснюється Аптимопопольним комітетом шляхом проведення планових та позапланових перевірок дотримання конкурентного законодавства.

13.3. Метою існування конкурентного законодавства є забезпечення свободи економічної діяльності, підтримка конкуренції, попередження, обмеження і недопущення монополістичної діяльності та недобросовісної конкуренції. Держава намагається гарантувати як власне існування конкуренції, так і її якісні характеристики (добросовісність, чесність, справедливість).

Базовим поняттям при аналізі питань, пов'язаних із запобіганням та припиненням монополістичних правопорушень, є поняття монопольного становища. Стаття 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначає ознаки монопольного становища суб'єкта господарювання. При встановленні монопольного становища суб'єкта господарювання, враховуються:

1) можливість суб'єкта впливати на обмеження конкуренції на ринку певного товару;

2) співвідношення двох економічних показників: частки, яку суб'єкт фактично займає на ринку певного товару, та частки, що є граничною і встановлена Законам.

Слід звернути увагу на нове для українського законодавства поняття "значної конкуренції". Ані в Законі "Про захист економічної конкуренції", ані в інших нормативних актах не визначаються об'єктивні критерії визначення цього поняття. Відповідно до Закону ступінь "значущості" конкуренції, з якою стикається суб'єкт господарювання, може визначити лише Антимонопольний комітет України.

Монополістична діяльність може здійснюватися як внаслідок індивідуальних, так і колективних дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання. До індивідуальних монополістичних правопорушень належить зловживання монопольним становищем на ринку. Цеіі вид правопорушення може здійснюватися лише суб'єктом господарювання, що є монополістом. Слід зазначити, що набуття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища не є правопорушенням. Правопорушенням буде використання такого становища з метою обмеження конкуренції та утримання переваг або отримання додаткових прибутків монополістом. Факт наявності монопольного становища встановлюється безпосередньо в процесі розгляду справи про припинення монополістичного правопорушення.

До колективних монополістичних правопорушень можна віднести антиконкурентні узгоджені дії. обмежувальну та дискримінаційну діяльність суб'єктів господарювання та об'єднань.

Монополістична діяльність суб'єктів господарювання виявляється в узгоджених діях (угоди) та обмежувальній діяльності. Угоди, які обмежують конкуренцію, заборонені ст. ст. 6, 9 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Такими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Антиконкурентні дії органів влади, місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю мають на меті падання додаткових переваг окремим суб"єктам господарювання за рахунок використання адміністративного ресурсу відповідних органів.

Обмежувальна та дискримінаційна діяльність суб'єктів господарювання чи об'єднань полягає у порушенні зазначеними суб'єктами спеціального режиму здійснення узгоджених дій, передбачених ст. ст. 7. 8, 9 та 10 Закону України "Про захист економічної конкуренції", чи зловживанні перевагами, отриманими внаслідок надання суб'єктам господарювання, об'єднанням спеціального режиму здійснення узгоджених дій.

Характеристику монополістичних правопорушень варто завершити аналізом санкцій, що застосовуються за вчинення таких правопорушень. Особливу увагу варто звернути на аналіз заходів адміністративно-правового примусу, які використовують у своїй практиці антимонопольні органи, відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції", заходів адміністративної відповідальності, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, та визначити особливості їх співвідношення.

13.4. З метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживанню монопольним (домінуючим) становищем, обмеженню конкуренції органи Антимонопольного комітету України здійснюютьдержавний контроль за концентрацією суб'єктів господарювання.

При розгляді цього питання варто звернути увагу на визначення поняття "економічна концентрація'', що дається у ст. 22 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та її ознаки. Слід акцєнтувати, що з метою запобігання негативним впливам на конкуренцію внаслідок і неконтрольованих процесів економічної концентрації конкурентним законодавством передбачена ціла низка запобіжних заходів, зокрема отримання попередніх висновків щодо умов економічної концентрації, отримання дозволу на здійснення економічної концентрації та ін. Законодавством передбачені й цшадки, коли отримання дозволів на вчинення концентрації не вимагається.

Цікавим з точки зору практики вважаються положення ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист економічної конкуренції", якою встановлені випадки, за яких узгодження в діях суб'єктів господарювання не вважаються економічною концентрацією.

За вчинення економічної концентрації без відповідного дозволу або з порушенням умов здійснення такої концентрації конкурентним законодавством передбачено притягнення до відповідальності у вигляді штрафних санкцій.

13.5. Закон "Про захист від недобросовісної конкуренції" визначає недобросовісну конкуренцію як будь-які дії, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Питання про те, чи підпадає конкурентна дія під визначення "недобросовісної", визначається у відповідності з такими поняттями як "чесні звичаї", "звичаї ділового обороту". В Законі не розкривається поняття "чесні звичаї", хоча воно і є визначальним у Конкурентному праві.

У міжнародно-правовий доктрині та судовій практиці загальновизнаним є той факт, що не слід змішувати етичне поняття моралі з поняттям "чесні звичаї", оскільки вони не завжди співпадають. Наприклад, поведінка особи, яка займається порівняльною рекламою суперечить нормам Закону "Про захист від недобросовісної конкуренції", хоча може бути бездоганною з точки зору етики, в той же час норми моралі інколи суворіші, ніж вимоги Закону щодо добрих звичаїв.

Інститут звичаїв ділового обороту в Україні тільки почав формуватися. Висновки щодо існування звичаїв ділового обороту у відповідних галузях економіки мають право давати торгово-промислові палати або Антимопопольний комітет України при погодження правил професійної етики, які розробляються відповідними спілками підприємців.

Варто зазначити, що положення ст. 1 Закону "Про захист від недобросовісної конкуренції" поширюються на всі відомі і невідомі форми недобросовісної конкуренції. Але для полегшення застосування цього Закону в ст. ст. 4—19 наведено перелік порушень, як вважаються проявами недобросовісної конкуренції. Системно вони об'єднані у три групи:

1) неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця);

2) створення перешкод підприємцям та досягнення правомірних переваг у конкуренції;

3) неправомірне збирання, розкриття та використання інформації, що становить комерційну таємницю.

Специфіка правового захисту від недобросовісної конкуренці полягає в тому, шо Законом "Про захист від недобросовісної ко№ куренції" не охоплюється такий прояв недобросовісної конкуренції, як недобросовісна реклама. Відповідно до ст. 10 Закону України "Про рекламу" недобросовісною вважається реклама, які внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, умовчання, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження та інших вимог, передбачених законодавством України, вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати школи особам або державі. Тобто для визнання будь-якої рекламної інформації недобросовісною необхідно довести, що вона є або неточною, недостовірною, двозначною, або містить перебільшення чи умовчання, порушує вимоги щодо часу, місця і способу розповсюдження та інші вимоги, передбачені законодавством України і вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди.

Особливість законодавчого визначення недобросовісної реклами в законодавстві України полягає в тому, шо обов'язковою умовою визнання рекламної інформації недобросовісною є можливість завдання збитків (що особливо важко довести, якщо однією із сторін є споживач), на відміну від визначення недобросовісної конкуренції (ст. 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції").

Крім аналізу положень Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" та Закону України "Про рекламу'", варто звернути увагу на положення ст. 31 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", яка передбачає, що недобросовісною конкуренцією в зовнішньоекономічній діяльності вважається субсидований та демпінговий імпорт, а також інші прояви недобросовісної конкуренції. Для докладного аналізу особливостей захисту від недобросовісної конкуренції в зовнішньоекономічній, діяльності варто звернутися до положень законів України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" та «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту".

13.6. Специфіка розвитку ринкових відносин полягає в тому, що існують особливі сфери діяльності суб'єктів ринку, де конкурепція відсутня. Такі сфери економіки прийнято називати сферами дії природних монополій. Варто зазначити, що існування природних монополій є винятком з правил конкурентної боротьби, який підтверджує і певним чином обгрунтовує необхідність конкурентного змагання в інших сферах економіки.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про природні монополії" природна монополія — стан товарного ринку, при якому задоволення попиту па цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю продукції в міру збільшення обсягів виробництва), а товари, що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені іншими товарами, у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари, ніж попит на інші товари.

Суб'єкти природних монополій є специфічними суб'єктами ринку, діяльність яких обмежується певними ринковими межами. Для забезпечення ефективного контролю за діяльністю суб'єктів природних монополій Антимопопольний комітет України складає і веде перелік суб'єктів природних монополій, Крім того, починаючи з 1 січня 1999 р. діяльність суб'єктів обов'язково ліцензується відповідно до Указу Президента України від 17 листопада 1998 р. № 1257/98 "Про запровадження ліцензування діяльності господарюючих суб'ектів у сфері природних монополій". Відповідно до ст. 8 Закону України "Про природні монополії'' держава регулює ціни і тарифи на товари, шо виробляються суб"єктами природних монополій, доступ споживачів до цих товарів, а також інші умови здійснення підприємницької діяльності.

Чинним законодавством передбачено, що державне регулювання у сфері природних монополій здійснюється відповідними Національними комісіями регулювання природних монополій.

Поиск по сайту: