РОБІТНИЧИЙ КЛАС

Робочий клас мовчить, мов вимер,

Ніби його і не було.

А хто ж тоді зробив це місто,

Побудував оце село?

Хто збудував КАМАЗ, Магнітку,

Пустив у Космос кораблі?

Хто взимку мерз і жаривсь влітку,

Ходив з волами по ріллі?

То де ж дівався він сьогодні,

Коли іде такий грабіж?

Мабуть, не зовсім ще голодний,

Коли не взяв у руки ніж?!

2.7.1992 р.

МІЙ КОМП’ЮТЕР

Мій комп’ютер, відчуваю,

Вже пора в ремонт здавать:

Стали з пам’яттю проблеми,

Мікросхеми барахлять.

Одним словом, що казати,

У душі – нестерпний крик,

Моїй фірмі – мені тобто –

Наближається гаплик.

26.9.2001 р.

ДЕРЖАВНА ТАЄМНИЦЯ

Шеф робочих позвільняв

Й тут же цех в оренду здав,

І тепер Григорій Кий

Став ого який крутий!

Роздає всім милості –

Все "по справедливості"...

Хто був ближче до корита –

В того всього є досита,

А навіщо честь бандиту,

Якщо вже схватив корито?

– Де ж ти грошей стільки взяв?

– У аренду совість здав.

Щоб ніхто не заглядав –

Шеф паркан побудував,

Що б паркан той розібрать –

Можна б місто збудувать!

– Де ж ти грошей взяв?– до Гриця.

– То – державна таємниця!

28.6.2004 р.

ВУНДЕРКІНД

Він каже: ніколи дівчат не любив,

Не пив, не палив, не женився...

І звідки ж такий він в наш світ прилетів?

І звідки такий він з’явився?

25.2.2002 р.

КЕРМАНИЧ

Що ті думають магнати,

Що хотять нас залякати,

Може думають вони –

Що пройшли часи війни?

Ні! Війна була і буде,

Де тиранствують Іуди,

Де живе грабіж, обман,

Де керманичем – наган.

22.7.2001 р.

ЗАСЛУЖЕНІ

Ані в Кучми, ані в слуг,

Ані честі, ні заслуг,

Мало, що із горла преться,

Так й за пільги він ще б’ється.

Чим тобі не кашалот?

"Хай не спить,– мовляв, – народ".

В нас, щоб мати нагороду,

Тре’ буть ворогом народу.

– А народ?

– А що народ?

Йому можна й дулю в рот!

13.4.2000 р.

ІДУ ДО НЬОГО

Все більше і більше розум ясніє,

А тіло і серце все більше німіє,

Очі не бачать, вуха не чують

Слів тих чарівних, що душу хвилюють.

Що це: кінець чи початок нового?

Йду помаленьку я, певно, до Нього.

12.11.2001 р.

НЕМА ТАЛАНТУ

Не дав Господь талант мені брехати,

Тому й не можу я над світом панувати.

7.7.1994 р.

ДИКИЙ ТУР

– Нині виживе не щедрий

А хутчіше – жлоб з жлобів.

Так, пробач мені кохана,

Рідний уряд захотів.

А як жінка те почула,

Застрочила тут же вмить:

– А якщо почався ринок,

І мені пора платить!

–А за що, які заслуги,

Ти ж не вариш, не переш?

– А за те, що так як нічка –

"Дуньку" приступом береш.

– Розлучись, чого гвалтуєш,

Нічого з садистом спать...

В світі стільки "безробітних,"

Тільки свисни – прибіжать...

Тут дружина схаменулась,

І примкнула свій базар:

– Хочеш ти мене позбутись,

Щоб ходить самому в бар?

Щоб гулять, як тур у лісі?

Тут, браточок, не хитруй!

Ну, а фігу ти не хочеш?

Краще вже мене... гвалтуй!

12.1.1992 р.

Поиск по сайту: