ВІЧНА ЗАГАДКА

У Всесвіту нема кінця,

Так як немає і початку,

І ми мчимось всі. А куди?

Щоб розгадати цю загадку.

Й ніхто не знає, кто є ми

Чи люди ми, чи ще тварини? –

Чи може ще ні те, ні се,

А щось близьке до середини?

І всі разом ми летимо,

Щоб кинуть виклик всім Могутнім,

То хто ж ми є, хто скаже нам,

Чи ми – минуле, чи Майбутнє?

З Минулого у Майбуття

Іде життя.

Хоч знають всі: так як початку,

Нема й кінця.

Ми йдем по замкненому колу,

Як по прямій,

Та цього ми не помічаєм,

Бо в площині завжи одній.

23.4.1998 р.

ДУХ І ОБУХ

Коли вдихнеш в людину дух –

Вона тоді немов обух.

БУДЬ ЛЮДИНОЮ!

В нас кожний хоче стати Богом,

Але з таким, як в нас, умом,

Якщо родивсь ти носорогом,

Той будеш ним, як ломом – лом.

В нас кожен хоче бути Богом,

Але нащо вам цей вантаж?

Якщо одну як слід не можеш,

То як же зможеш всіх зараз?

В нас кожен хоче стати Богом,

Щоб над всім світом панувать.

Але скажи, тобі це треба,

Щоб кожен день свій пуп вривать?

Отож, чи варто те шукати

Чого за день не обійдеш,

Краще б ішов би ти до хати,

Де поки ще тебе хтось жде.

А якщо мало вам одної –

Піди, де бджілочки гудуть,

Живи людиною, будь чемним,

Й жінки самі тебе знайдуть.

23.4.1998 р.

РАБИ ВЖЕ Є

Раби вже є! Є й полігон,

Потрібний лиш Наполеон.

Проте, кивніть лише мізинцем –

Примчать з усіх країн чужинці.

Збіжаться, мов вовки на стерво,

Щоб Україну всю роздерти.

Збіжаться всі наполеони,

Як на бананчики гібони.

Всю Україну розметуть,

Тільки сигнал хай подадуть

Оті, що там біля корита,

Тож чим ті гірші від бандитів?

18.2.1998 р.

ВОЙОВНИЧИЙ МАНКУРТ

Начитавсь манкурт горбатий

Войовничих десь ідей,

Й вирішив створить державу,

Так би мовить, без людей.

Бо навіщо ж такі люди,

Так сказать,

Не дають їм їсти‑пити –

Ті мовчать...

Вигріб з бідних всі запаси,

Всіх роздяг і обікрав,

А щоб ті ото мовчали –

Дірку з бублика їм дав.

Вже старим не платить пенсій –

А ті п’ють,

Вже і воду затравили –

Ті живуть.

Вже нікому ні авансів,

Перекрив всім прохідні,

Ну а ті: –Не треба грошей,

Ти роботу дай мені!

І сидять, і не виходять із цехів,

Ніби їх святим хтось духом

Напоїв.

Їх уже у хвіст і в гриву

Як хотять!..

А вони ні шість, ні вісім –

Всі мовчать.

То ж навіщо такі люди,

Й ще я хочу повторить,

Як немає з ким, пробачте,

Навіть і поговорить?

30.7.1998 р.

ЯКЩО ДОБРАВСЯ ДО ОЛІМПУ

Якщо він став вже Президентом –

То вже пора його вбивать,

Бо чесним хлопцям на Олімпі

Ту ношу просто не піднять.

25.9.2007 р.

ЯКЩО ДУША БЕЗСМЕРТНА

Який людський короткий вік,

Мов літня ніч – була й немає,

І знову втомлена душа

По Всесвіту, мов тінь, гасає.

Шукає новий острівець,

Куди б піти, куди б податься –

Далі від тигрів і овець –

І за кохання позмагаться,

А я на все оте дивлюсь,

На все оте людське безсмертя.

І думаю: куди спішить,

Одначе встигнемо ще вмерти.

24.4.1998 р.

Поиск по сайту: