ВИНУВАТІ

Ні краси, ні якості, ні кількості,

Просто – запланована брехня.

Ніби хтось навмисно коїть підлості,

Щоб звернуть на масіньке ягня,

Бо воно, що не кажіть – найменше.

І про те усі повинні знать:

Що найменші – вічно винуваті,

Як вовки із ложками сидять.

21.4.1990 р.

ПОЛЕ БИТВИ

Моє вже жито перезріло,

І вже пора його косить,

Але залишить світ не можу,

Бо ще не все я встиг зробить.

Не можу ще піти із поля,

Бо ще я свій не здав мандат,

Тому залишить поле бою

Не маю права, як солдат.

15.4.2003 р.

ЖИВИЙ АНЕКДОТ

Якщо ти той, що кажуть "жлоб"–

Ти не похожий на вкраїнця,

Бо українці – це народ,

В якого всім чарки – по вінця.

Бо українці – це народ,

Який похожий на Федота,

Йому і грошей не давай,

Йому аби була – робота.

26.1.2003 р.

ЩОБ НЕ ЧЕРВОНІТЬ

Ти на своїх поглянь діток,

Як це у світі скрізь ведеться,

Бо все оте, що в них вкладеш,

Те все й до тебе повернеться.

Як маєш суд над кимсь вершить –

То ти до себе придивися,

Щоб не прийшлося червоніти,

Коли прийдеться зупиниться.

24.4.2003 р.

В ГАЮ

Я пам’ятаю, як колись

В гаю з тобою обнялись,

Як Місяць цілу ніч сміявся,

Що я у тебе закохався.

12.8.2003 р.

ЯКЩО ТИ УКРАЇНЕЦЬ

Мені байдуже, хто твій батько:

Єврей, татарин чи грузин,

Все ж, як родивсь ти на Вкраїні,

То й мову мусиш знать, Максим.

Бо мова – то як кров держави,

І не потрібно тут язвить,

Якщо ти хочеш, щоб в державі

Було колись нам краще жить!

Бо мова рідна – це як кисень,

Це так, як вічність, як Едем,

Й тоді, як будем мислить нею,

То й лад в державі наведем!

29.9.2003 р.

ПЕРЕВОРОТ

Отак помалу‑помаленьку

Без автоматів, так сказать,

Євреї Київ захопили,

Що й українцям ніде стать.

Де банк – єврей, де офіс – також,

А де базар – там Тель Авів,

І в кожнім тресті третій кожний

Родом також із тих країв.

Й нарешті, знов переворот –

Вже і в Верховній той народ!

А хто ж туди їх вибирав?

Звичайно, той хто розум мав.

Можливо, мудрий цей народ,

То буде кращий наш оплот,

І може нашу Україну

Братва та витягне з руїни?

Й за гроші ті, що з нас поцуплять,

Гляди, ще й нас із вами скуплять?

Чому б і ні, якщо, пробачте,

Народ затурканий мовчить?

Я й сам, можливо б, так вчинив би

Бо ж треба якось дурнів вчить.

1.5.2006 р.

СТОЮ НАВПРОТИ КДУ

Сьогодні в парку я стою.

Тарас Григорович Шевченко,

Дивлюсь на постать я твою,

Як до людей нагнувсь злегенька.

Я знаю: думаєш про нас,

І хочеш ти поговорити,

Та заважають, як колись,

У нас негідники й бандити.

Чого ж іще від них нам ждать?

Чого іще від них чекати?

Хотів би в тебе запитать,

Коли нам всім в похід збиратись?

Скрізь транспаранти і Іуди,

Кому ж ми служим, добрі люди?

30.8.1988 р.

Поиск по сайту: