КРОВАВІ РОЗВАГИ

Тих, що не пили кров, як воду –

Вважали ворогом народу.

А той, хто кров, як воду, пив,

І досі той живе, як жив.

Як люди плакали – вожді сміялись,

Отак вони і розважались.

Чому вожді завжди сміялись?

Бо вірили, що їх боялись.

Якщо вселивсь в людину страх,

То не людина і не птах.

19.6.1990 р.

ЗЕЛЕНІ ПОМІДОРИ

Що й казать, в нас влада мудра:

Знає, що кому казать,

Вміє всім травити тюльку,

І локшину всім чіплять.

А зайдеш до магазину –

Хоч коти по нім м’ячем:

На полицях – щі, капуста,

Та шклянки з якимсь гнильцем;

Та зелені помідори –

Скрізь, куди ти не підеш,

Що і в Африці такого,

Навіть в джунглях, не знайдеш.

Та зате бери – не хочу,

Як говорять ті "орли".

Оце так – я скільки знаю –

Бідні люди в нас жили.

А якщо десь появлявся

Дефіцитний в нас товар,

То всі люди із сумками

Бігли, ніби на пожар.

Та зате, для тих продукти,

Що забрались на Олімп,

Всі, які душа бажала,

За якісь копійки їм.

А за що, які заслуги,

Чим від нас той кращий псих?

А ще кажуть, ніби правда,

Що вона одна для всіх.

І виходить два народи

Проживає на землі:

Один – той, що сіє, віє,

Інший – той, що у Кремлі.

15.5.1991 р.

КОЛИ МОГЛИ

Колись, коли ми ще могли,

Ми всіх могли...

Отож, ти дурня не валяй

І поки можеш – не дрімай...

3.4.2003 р.

СЕРТИФІКАТ

Колись любив я поле й полонини,

І зорі, що шептались в небесах,

Я зарез вже, як вийду на стежину,

Ніби на мене нападає страх.

І хоч горять як і горіли роси,

І вітерець гуляє, як гуляв,

Та тільки я іду, неначе босий,

Ніби мене з людьми хтось обікрав.

Колись усе в душі моїй раділо:

Народ був бідний – та завжди співав,

І кожен з нас в своє майбутнє вірив,

Яке Кравчук від нас усіх відняв.

Усе та ж панщина, що й двісті літ потому,

Хто був при владі – той і панував,

Хто кріпаком – й понині їсть солому

І носить недоношений жупан.

Усе та ж панщина – що й двісті літ потому,

Проти якої предок мій повстав,

За що його поет уже тоді відомий

Апостолом наук усіх назвав.

Я не такою бачить Україну

Хотів, Тарасе, також, як і ти,

Яку у нас обдерли, як тварину

Ті знахабнілі леви і вовки.

Тепер я тільки розумію

Все, що раніше я не знав:

Навіщо все ломали і трощили?

Щоб потім хтось за безцінь все придбав?!

І хтось "отой", скажу, не забарився:

Весь наш колгосп разом з людьми украв,

А всіх, хто ще хоч трохи відбивався,

Немов зайців по полю розігнав.

І знову сидимо. Чого ж ми й ще чекаєм?

Що з того, що дали сертифікат?

Як де не глянь – одні бандитські зграї,

Які кивають: підітріть ним зад.

І думаю, ну як могло так статись,

Що нас усіх той гіцель обдурив?

Що дав усім нам ваучер. А потім –

Той ваучер в тампон перетворив.

26.4.2003

Поиск по сайту: