В ПОЛОНІ НАСОЛОДИ

Як гарно буть в полоні насолоди

І цілувати губоньки твої,

І пить тепло твоєї вроди,

Коли співають солов’ї.

Сідай, посидь ти біля мене,

Дай хоч до тебе притулюсь,

В тобі я бачу всю Вкраїну,

Якою я завжди горжусь.

2.6.2009 р.

СПОВІДЬ ГЕТЕРИ

В кожного своя дорога,

Що ще можу вам сказать?

Бо не вмію я нічого

Крім, як ноги розставлять.

2.9.1998 р.

КОЛИ ДУША БАЖАЄ ЩАСТЯ

Коли душа бажає щастя,

То годі хникати вже, Насте,

Краще віддайся почуттям:

Собі візьми і дай щось нам.

Бо як між ноги друг заліз,

То краще вже давай без сліз.

21.11.1998 р.

ЯКЩО ТИ ЩЕДРИЙ!

Ти надто постаріла, Алла,

Хоч ти нікому й не давала,

Бо той хто щедрий і кохає

Того і Бог омолоджає.

20.11.1998 р.

ЖИТТЯ – ЦЕ БІЙ...

Життя – це бій в житті за самок

І так же само за самців,

Й невже, скажіть, одної мало?

Адже любов – це не млинці.

Життя – це бій за небо, простір,

Бо кожен хоче панувать,

Бо завидющі в самок очі,

Коли вже їм за сорок п’ять.

Бо вже і того й того хоче,

Бо свій уже, як хрін набрид.

І на чужих так пялить очі,

Як на жінок – сусід Свирид.

14.11.2002 р.

КОЛИ ЦВІТУТЬ КУЛЬБАБИ

Глянь, як Сонечко іскриться

І гудуть в траві джмелі,

Йшов коханням поділиться,

Та навколо солов’ї.

І на цьому полігоні

Сонця, кленів і кульбаб

Як хотів я притулитись

До твоїх, кохана, зваб.

Й, ніби джміль у квітку, – в тебе

Увійти в ту світлу мить,

Ой, якби ти тільки знала,

Як же хочеться любить...

Як би я хотів, кохана,

Як всі люди ляжуть спать,

До твого добратись щастя,

І всю ніч тебе кохать.

Як би я хотів з тобою

Нескінченно володіть

І відкрити двері щастя

Що чекав я стільки літ.

І у тому царстві зваби

Царювать і царювать,

Боже мій, якби ти знала,

Як же хочеться кохать!..

27.6.2002 р. ‑ 14.11.2002 р.

НАДВЕЧІР’Я

Знаю, приходить надвечір’я,

І вже не чути тих пісень,

Та серце ще, як пісня ніжне,

Немов над полем літній день.

І хоч вулкан кохання гасне,

Але бажання ані чуть.

О, ти моя найбільша радість,

Ну дай в тобі іще побудь...

10.6.2002 р.

ГРІШИЛИ ВСІ

Грішили всі і я грішив,

Бо хто грішив – той тільки й жив.

І не вдавайте ви святих,

У наший вік нема таких.

Бо жінка – то вершина цвіту,

І де вона – там вічне літо.

А особливо у наш час –

Тож мрія кожного із нас!

Та покажіть таку, такого,

Хто з нас, і з них не знав другого?

І хай вас грім усіх накаже,

Та правди вам ніхто не скаже.

Тож, не зациклюйтесь на цьому,

Яка різниця – буть на кому?

26.2.2002 р.

У КОЖНОГО СВОЯ СТЕЖКА

У кожного свої смаки,

Свої вподобання,

У кожного своя стежка

І свої бажання.

Один має ціле небо

І кричить, що мало,

А мені б шматочок сала

Та сусідку Аллу.

7.2.2002 р.

Поиск по сайту: