НЕБЕСНІ КУПОЛИ

Роки вже юності пройшли,

Веселим цвітом відшуміли,

А я люблю небесні куполи,

Які жінки і носять, і носили.

Любив, люблю за той одвічний дзвін,

Яким від мене втому проганяють,

Бо варт його почуть – зникає лінь,

Якщо ті дзвони з блузи визирають.

Тому й дивлюсь я на Молочний шлях,

І з нього все життя очей не звожу,

І хай на мене кажуть, що хотять,

Та я без них – отих дзвіниць – не можу.

Бо жінка – то мистецтво всіх епох –

І вічну силу тільки в ній знаходжу.

15.7.1999 р.

РАДНИКИ І РАДНИЦІ

У нас є радники і радниці,

Яких в нас вибирають

Не завжди по розуму,

А по задниці.

А тому з нас сміються вже і кури,

Бо де не глянь – то більшість дури.

19.8.1999 р.

ПИЙТЕ НА ЗДОРОВ’Я!

Що не кажіть, люблю я цілуватись,

А ще як оковитої піддати,

Бо як хильнеш отого зілля,

Піде люба – не треба і весілля.

І що цікаво, хочу ще сказати,

Чим більше п’єш – більш хочеться кохати.

Навіть вівця, як вип’єте ви більше,

Від королеви ані чуть не гірша.

Ну чим же оковита – то не чудо?

Отож і пийте, на здоров’я, люди!.

21.8.1999 р.

МАЄМО, ЩО МАЄМ

Отож, маємо, що маєм –

Як колись казав Кравчук –

Не сміємось, не співаєм,

Та зате не чути стук.

Розважайся, насолоджуйсь,

Якщо є у тебе чим,

На всі смаки любу сраку,

Мій шановний Онесим.

– Як же можна жить без честі?–

Я до тих що в Раді.

– Мабуть, можна, та спочатку

Доберись до влади.

30.7.1998 р.

СТАРШИЙ БРАТ

Ні в чому міри ти не знаєш

О, мій великий старший брат,

Тільки сидиш і поглядаєш,

Як би і ще щось з нас зідрать.

6.10.1989 р.

ЩОБ ЗЕМЛЯ РОДИЛА

Хочуть всі мать землю й хто її не мав,

А чи хоч один з них заступ в руки брав?

Отоді б й побачив, що, де і почім,

І ще як трудитись треба на ній всім.

Бо земля, як жінка, вибачте мені,

Що даси ти жінці – те дасть і тобі.

Те саме й земелька в далі голубій,

Як даси земельці – дасть тоді й тобі.

А чи хватить вміння, а чи хватить сил

Добривом підживлювать, чи бур’ян косить?

Це не те, що сісти десь у лісозмузі

З дівкою, як дрофа, з чаркою на пузі.

Треба, щоб земелька теж тебе любила,

А для цього треба доброта і сила.

24.10.1998 р.

ПІДЛІСТЬ НІКОМУ НЕ ПРОЩАВ

Я все життя боровсь за правду

І все ж, нарешті, зрозумів,

Що не було її й не буде,

Хоч якби цього хто хотів.

А той, хто каже, що борітесь,

Хоч істина в словах цих є,

Хотів би дуже подивитись,

Скільки філософ той живе?

І все ж під музику начальства

Я у житті не танцював,

Бо це вважав завжди за підлість,

Яку нікому не прощав!

За що себе і поважав.

31.7.1998 р.

ІЄРАРХІЯ

Навіть песик, добродію,

Знає ієрархію,

Як відчує, хтось сильніший,

Вмить на спинку падає.

4.12.1989 р.

Поиск по сайту: