ЧОМУ МЕНЕ ТИ НЕ ЦІЛУЄШ?

От‑от душа піде у вічність,

Звідки до мене і прийшла

І хоч живу я, як у січні,

Та вірю, що прийде весна!

От‑от наш час, моя кохана,

Відкукурікають півні,

І вже на нас ніхто не гляне,

Тоді, чому такі дурні?

Чому ж мене ти не цілуєш?

Чому ж... винця ти не даєш?

Чи може думаєш, в цім світі

Ти щось пристойніше знайдеш?

О ні! Ніколи й не надійся,

Що хтось від мене кращий є,

Адже в мені ота краса вся,

Що спать дівчатам не дає!

23.1.1998 р.

ЯКБИ НЕ ГРІХ

Боже мій! Яке життя жорстоке,

Скільки в ньому горя і тривог,

І чому за гріх Адама й Єви

Мусить відбуватись весь народ?

Адже Бог усе мав передбачить,

Що до Єви прийде сатана,

Адже у раю були мужчини,

Ну а Єва то була одна?

Боже мій! Яка несправедливість,

І усе виною, бачте, гріх,

А щоб Єва в час той не згрішила,

Вибачайте, хтоб продовжив рід?

А ще кажуть, що людина вічна,

То напевно, все‑таки брехня,

Бо в раю, що б Єва не згрішила,

Хто‑зна чи на світі був би я.

29.10.1998 р.

НЕ ТІ ЦИПОЧКИ

Це не ті вже ципочки

І не ті жінки,

Що колись пускали

На ставку вінки.

Не про тих я бджілочок,

Не про тих пишу,

За якими Місяць

Бігав по селу.

Ну а зараз виставить

Жіночка пупок,

Мов кричить‑гукає:

Я – твоя, браток.

Не про цих вертихвісток

Хочеться писать,

Але де, порадьте,

В світі кращих взять?

26.8.1999 р.

ЖАЛІЙ БАТЬКІВ

Тільки тоді, коли життя

Лице людині переоре,

Тільки тоді вона збагне,

По чім фунт радощів і горя.

Тільки тоді вона збагне,

Коли в житті не стане мами,

І лишиться вона сама

З своїми власними думками.

Бо як не стане вже батьків,

То так і знай: твоя вже черга,

Отож, жалій, жалій батьків,

Не дай раніше часу вмерти.

3.9.1999 р.

ЯКЩО НЕ ГОРИТЬ

– Як у тебе не... горить –

Що з тобою говорить?

То ж не мильсь, не буде діла,–

Куму мовила Таміла.

28.3.1998 р.

ПРОЩАЛЬНИЙ ПОДАРУНОК

Отой прощальний поцілунок,

Який мені подарувала,

Він був як справжній подарунок,

Яким мене причарувала.

О, жіночки, о жіночки!

Які слабкі ви й самобутні,

Та не були б такі слабкі –

То й не були б такі могутні!

8.9.1999 р.

ЛЮБОВ І ГРІХ

Любов і гріх – хіба не дивно,

Що зло й добро у парі йдуть.

І спробуйте добро відняти –

Як зникне й зло.От в чім вся суть.

Тому ото я і міркую:

– То як же жить чоловікам,

Адже, чим краща в світі жінка –

Тим більш привабливий капкан.

24.10.1998 р.

ПОВНОЛУННЯ

Хто на небо те дивився,

Як в її халат розкрився?

І у сутінках вікна

Появлялася... вона.

Й так у хаті світло стало,

Що у хлопця тут же встало.

7.2.1999 р.

ДУША – УРАГАН

У дівчини не душа – ураган,

Небо блискавок, вогню – океан,

Тільки жаль, що не мені її любить,

Бо до чого не торкнешся, то у мене все болить.

7.9.1999 р.

Поиск по сайту: