БАЛАДА ПРО МАТІР ТА ДОНЬКУ

На дорозі двоє: мати і донька,

Мати – сільська проста, а донька – міська.

Мати – в спідничині, у рясній довгенькій,

А в доньки – мов хвостик заячий‑куценький.

Сидор, що привезла для доньки з собою,

Так і гне матусю до землі дугою.

Мати кажуть:

– Доню, приїзди додому.

Та відповідає:

– Што мнє дєлать в ньому?

Мати кажуть:

– Батько поламали ногу.

– Ну і штоже, визьвіть скору допомогу.

Довго мати доньку стоячи благала,

Поки на дорозі від образи впала.

Схаменулась донька, стоячи тут поруч,

А в матусі слізьми полилося горе.

Випав із торбини сидор для Надії,

І розбив надії й материнські мрії.

Покотились з торби шклянки по дорозі,

А донька‑міщанка колупалась в носі,

І, немов чужую, матінку повчала,

Щоб "скорєй" з асфальту шклянки позбирала.

Я дивлюсь і думаю: хто ж тут винуватий?

Дяді кажуть – донька, тьоті кажуть – мати.

Може воно й справді винувата мати,

Щоб надалі знала: тре’ кого кохати.

Що кидає мужа, а доньку шукає,

Доньку, що про матір навіть не згадає.

Мати – звісно мати, але ж треба знати,

Що найбільше мужа треба шанувати.

Може воно й правда: діти – то є діти,

Тільки разом з батечком матері старіти.

1.4.1971 р.

МОЄ ЖИТТЯ

Пройшли роки. Куди? – не знаю.

Ніби туман, як і весна,

І вже до них жалю немає,

Бо що жаліть – чого нема?

Мені минулого не шкода,

Я не сидів і не дрімав,

Бо жив для рідного народу –

Писав, творив і будував.

І дай Бог всім людям у світі

Прожить життя, як я прожив,

То світ давно б весь був у цвіті

І кожен честю б дорожив.

Мені не жаль літ, що промчались,

А жаль, що все не встиг зробить,

Але як Бог проявить милість –

Ще зможу людям послужить.

18.10.1986 р.

ПОКИ ГРАЮТЬ РОСИ

Я впевнений, що прийде час,

Коли набриднуть автомати,

І всім захочеться тепла,

Яким колись нас гріла мати.

Людям захочеться розваг,

А не сидіти десь в окопах,

Кохану ніжно обнімать,

А не царю‑садисту "хлопать".

Людям захочеться вина,

Десь прилягти на сінокосі

Й дивитись, як іде весна

І розкидає в лузі роси.

Тоді й згадаєте мій вірш,

Який про зорі і зітхання,

І чи щось краще в світі є

Від Сонця, жінки і кохання!

12.10.1986 р.

БУДЬ МУЖИКОМ!

Я за те, щоб не грубили,

Та одне тобі скажу:

Хочеш, щоб жінки любили –

Не жалій свою й чужу...

Буде корчитись, кривитись,

Буде битись і стогнать,

Та як будеш, як годиться,

Буде плакать й... цілувать.

5.7.1986 р.

НАТО

Що мені втрачать, як в мене

Ні кола, ні двору.

Тільки й знаю, що тягати

То згори, то вгору.

Що ми знаємо про "НАТО"

І про їхню рубку?

Зараз дмем, потім ще більше

Будем дуть в їх дудку.

Наше панство стільки всього

Вже награбувало,

Що тепер їм треба Нато,

Щоб їх захищало.

Хай я стільки награбую,

Як мій шеф з Кіндратом,

Може й я тоді попруся

Як вони, у "НАТО".

30.11.2002 р.

Поиск по сайту: