ВІДЦВІЛА КАРТОПЛЯ

А колорад картоплю доїдає,

Якими та, неначе мак, цвіте.

Ну а Верховна Рада засідає:

–Чого б іще придумать щось таке,

Щоб наш народ поставить на коліна,

Та так поставить, щоб і не піднявсь.

Живи красуйся, Україно!

Народ, на партію рівняйсь!

4.6.1997 р.

Відцвіла картопля, мов червоний мак,

А народ піднявся і сказав всім: "ТАК!"

Годі грабувати і чинить розбій,

Хоч народ стояв ще на нозі одній.

Пан Кравчук як глянув на червоний мак,

Зрозумів, нарешті, що робив " НЕ ТАК!"

5.2.2005 р.

ГІДНІСТЬ

Я не хочу, щоб думали всі так, як я,

Але є поняття для всіх спільні:

Це коли у людей за народ, за свій край

Є єдина і гордість, і гідність.

Це якраз та зернина, з якоє ти зріс,

Звідки велич твоя, звідки сила,

Сила та, що постійно душив комуніст,

Щоб, не дай Бог, його не скосила!

І цей новий божок все хотів помінять:

Спарувати ведмедя з козою,

Щоб все літо давала коза молоко,

А копита смоктала зимою.

Є ще й досі такі, що хотять змінить світ,

І все поле засіять брехнею,

Але світ вже не той, і вже люди не ті,

Щоб могли подружитися з нею.

19.5.1997 р.

ВОРОГИ

Скільки їх у модненьких краватках

Тільки те і роблять, що сопуть,

І не сплять ті генії ночами,

Думають: кого б і ще надуть.

Бо на світ для того народились,

Щоб придумать якнайбільше зла.

Хоч, як глянуть, – ніби янгелочки,

І не скажеш – схожий на козла.

Люди! Побратими! Не дрімайте!

І не вірте в посмішки братви,

Всі вони уміють гарно говорити,

А насправді – наші вороги.

8.7.1990 р.

ОТАК І ВИЖИВАЛИ

Менше платили – більше крали,

Отак всі люди й виживали.

6.8.2000 р.

ГОЛОДОМОР

В голові, як в танку – глухо.

В животі – голодомор.

Ну а слуги цідять "Віски",

П’ють "Шампанське" і "Кагор".

На своїх шикарних віллах,

Мов на фермах, доять фей,

В кожного по дві‑три фірми,

А самі гудуть в хокей.

Пропивають Україну,

Пропивають і Дніпро,

І нема нікому діла,

Як там їх сусід Петро?

І кому жалітись будеш,

Як з них кожен – прокурор?

Про яких в народі кажуть

В нас російським словом: "вор".

О, машина ти залізна!

О, наш батьку отаман!

І коли ж уже, нарешті,

Свій напхаєш барабан?

Скільки ж можна грабувати,

Скільки ж можна люд дурить?

Чи пора сокиру брати,

Щоб ганьбу цю кров’ю змить?

А бандити‑президенти

Там, де пальми шелестять,

Розробляють нові плани,

Щоб іще щось з голих знять?

25.12.1997 р.

ЗАСИДІЛИСЬ

Всі рвачі біля корита

А тому вони й еліта.

Бо хто всівся на коні –

Замовляє той пісні.

То ж чекай, браток, і диш,

Поки вже одержиш шиш.

31.1.2000 р.

Поиск по сайту: