ОЙ, ВИ, КОНИКИ МОЇ

Стало помилкою те, ще й фатальною,

Що зустрів тебе таку – сексуальную.

Думав, що моя любов стане – вічністю,

Ну а я, як Соломон – особистістю..

Стало серденько моє бити дзвонами,

Як погляну я на тебе під віконами.

І не знаю, що тепер серцю діяти –

Надімною мчить любов разом з мрією.

Мчаться коні вороні, ніби дзвоники,

Ой, ви, коники мої, ой, ви, коники.

30.4.1998 р.

ЗНАК ПИТАННЯ

Скільки в світі ще не зрозумілого –

Важко навіть, просто уявить,

Чому Бог створив Ведмедя Білого

Й наказав на Півночі десь жить.

Ну а Бегемоту, Леву десь у Конго –

Там, де вічні зливи і дощі,

Де від Сонця неймовірна спека

І сичать удавами кущі.

Що це – кара чи винагорода?

Зразу все не просто зрозуміть,

Ну чому тепло для Бегемота,

А повинен мерзнути Ведмідь?

Що це – кара чи винагорода?

Якщо кара – за які гріхи?

Чому Бог так любить Бегемота,

А Моржа й Ведмедя навпаки?

Ну чому, чому?– одні питання,

Хтось же людям мусить це сказать?

Ну а поки скрізь одні зітхання,

І про це ніколи нам не взнать.

12.3.1998 р.

ЗОЛОТАВІ СВІТЛЯЧКИ

Загорілись в лісі, в полі

Золотаві світлячки,

Надто вже розкріпостились

Наші любі жіночки.

Ти скажи одне їм слово,

А вони вам двадцять п’ять,

І ніколи не вгадаєш

Те, чого вони хотять.

8.1.2009 р.

КОЖЕН ДУМАЄ

Кожен думає, що хтось, мов, дурніший,

Кожен думає – він розумніший.

13.9.2003 р.

ДОЖИЛИСЬ

Довела народ держава –

Що ні їсти ані пить,

А якщо хто хоче їсти –

Мусить з торбою ходить.

Добре, що в людей лишилось

Дещо ще із тих часів,

Як не знали бізнесменів

І наглющих торгашів.

Добре, що хоч щось лишилось

Ще із тих страшних часів,

А то б вже давно ходили

Всі без їжі і трусів.

Я не проти бізнесменів

І не проти торгашів,

Хай торгують, на здоров"я,

Та не стягують штанів.

Бо для них що честь, що совість

То усього лише гра,

Їм аби рабів побільше–

Без кола і без двора.

А тому коли я бачу

На панелях жіночок,

Так і хочеться вліпити

Тому гаду у сучок.

2.12.1998 р.

ДОНОЩИКОМ НЕ БУВ

Донощиком не був і не лизав нікому,

Нікому! Й ні за які ордени,

І не збивав я підлості оскому,

Як деякі "заслужені" сини.

А стукачів терпіть не міг ніколи,

Як мерзість і підлоту всіх віків,

Бо ще в той час, коли ходив до школи,

То до людей душею прикипів.

Для мене честь – найвища нагорода,

Тому й не маю пільг і нагород,

Зате я був бажанним для народа

І непідкупним, як простий народ.

24.6.1999 р.

СТО ЛІТ НЕ ЗА ГОРАМИ

Сто літ в житті не за горами,

І час іде,

Тоді ніхто на нас не гляне,

Як він прийде.

Живи сьогодні, посміхайся

І радій,

І прав ні в кого не питайся,

Живи – і дій.

ВОДА ХВИЛЮЄТЬСЯ

Вода хвилюється, як хлопець,

Що на побачення іде,

Ну хто ж до дівчини уперше,

Хлоп’я незаймане веде?

6.5.2009 р.

Поиск по сайту: