СПРАВЖНІЙ КОМУНІСТ

– Як взнать,– Грицько питає,

Почухавши свій ніс,–

Шеф наший безпартійний

Чи справжній комуніст?

– Ось всі запам’ятайте,–

Спокійно мовив Ліст,–

Як пє горілку шклянками

І суне скрізь свій ніс,

І каже, що все знає,

І любить танець "твіст",

То вас я запевняю,

Він – справжній комуніст.

– А звідки ти це знаєш?–

Спитав той в пісняра.

– Дружинонька у мене

Точнісінько така.

17.11.1990 р.

В КОГО ТАКЕ ВРОДИЛОСЬ?

Спочатку Гриць в бабусі брав,

А потім у матусі,

Потім у всіх вже, хто давав,

В дідуся і татуся.

А коли став він підростать,

Став в менших вимагати,

І ви попробуйте йому,

Як просить, та не дати.

А потім в школу він пішов,

І там йому давали:

Хто п’ять копійок, а хто руб,

Хто бублик, хто рогалик.

Вступив наш Грицик в інститут,

І там його боялись,

Тому й давали, хто що міг,

Щоб Грицик не штовхались...

І так він звик до теї гри,

Добрався й до начальства

Чекав, підлеглі щоб дали,

Хіба ж то не нахальство?

А вдома батько дивувавсь:

– Скільки не дай, як в бодню?

І хто його таким зробив?

І тут же сунув сотню.

А ще десь через місяць‑два

Вже хлопця й посадили...

А батько, мати і дідусь:

– В кого ж воно вродилось?

1.1.1989 р.

З МЕТОЮ ЕКОНОМІЇ

У ЦК рапортували:

– Справи в нас завидні –

Ранше місяць лікували,

А зараз – за три дні.

– І чому так інтенсивно?–

Запитали Голову

– А ми трьом відтяли руки,

А одному – голову.

19.1.1976 р.

ПРО ВІЧНІСТЬ І ПРАЦЮ

Скоро вже куранти

Нам проб’ють за північ.

Чую: крок за кроком –

Як летять літа.

Як над нами, брате,

Запанує Вічність,

І погасне світло

Голубого дня.

Ні! Я не боюся

Світ цей залишати,

Хоч душі й не байдуже,

Де і з ким їй буть.

Тільки було б Сонце,

Був би мир та праця,

Ну а хліб й до хліба

Зможу роздобуть.

Й хоч куди – не знаю –

Я з Землі полину,

Й хоч куди – не відаю –

Я з Землі піду.

Та, проте, я вірю,

Що людина вічна,

А тому і впевнений,

Що і не помру.

Знаю, що до мене

Прийде новий ранок,

Зійде нове Сонечко,

Прийде Новий Світ.

Але як же зможу я

Жити без роботи,

Як для мене праця,

Як для бджілки цвіт.

8.12.2001 р.

ПЕРЕСТАРАВСЯ

Став ударником Бугай –

Збільшилась зарплата.

– Де ж телятка, о гай‑гай?

Що? Одні козлята?

11.12.1976 р.

СТРАШНИЙ СОН

Перед очима все пливе,

Земля з‑під ніг кудись зникає,

Певно, то смерть моя іде

Й кілком ще здалека киває.

Пірнув під ковдру я й лежу

А раптом та і не помітить,

А сам від страху весь тремчу,

Бо не поможуть – знаю – діти.

Думав її перехитрить!

Й тут сниться сон, що я спіткнувся,

І все‑таки перехитрив,

Бо в ту ж хвилину я проснувся.

Стою й тремчу, мов впав в барліг.

Добре, що встиг за двері взяться,

А тут і жінка на поріг:

– Коли ж ти встиг так нализаться?

15.6.2001 р.

Поиск по сайту: