ДЕНЬ І НІЧ

Пройдуть літа, а молодість ніколи

У тій душі, яка вогнем горить,

У тій душі, що любить ріки, гори,

У тій душі, де веснами шумить.

Тремтить осика листям білоликим,

І кожен раз не знаю я, де стать?

І кожен раз, коли я вийду в поле,

То хтось немов гукає пошептать.

І я іду. Вслухаюсь в далечіні,

Які всю ніч шепочуться в гаях,

І бігають по полю, ніби тіні,

В яких як ніч – завжди ночує страх.

Шумлять гаї, шепочуться, шумують,

Шипшина колеться, як кінчик олівця,

Але все те ніхто не помічає,

Що ніч і день – безкрайні й без кінця.

Отак вони по Всесвіту й блукають:

І день, і ніч у парі – все життя,

Ніби один одного доганяють,

І все іде по задуму Творця.

Шумлять гаї. З шипшиною шепочуть,

А далечінь безмежна і ясна.

А я іду. Літа іти не хочуть,

Коли в душі – шепочеться весна.

7.12.1961 р.

В ФІЛАРМОНІЇ

Нілі Крюковій

У вестибюлі до прем’єри

Стояли мирно глядачі,

І от, нарешті, вийшла Ніла

З томом Шевченка в голові.

А хтось із тих, що зверху слухав,

У розпорядника спитав:

– Чи не сказали б мені, любий,

Хто цю крамолу написав?

Бо в ті часи проти начальства

Ти спробуй що‑небудь скажи,

Тебе пошлють телята пасти

Разом з дітьми на Соловки.

9.11.1990 р.

СУЧАСНИМ ГЕНІЯМ

Ну за що, скажіть, поети,

Поважати мушу вас?

Бо коли я вас читаю –

Ніби трачу я свій час.

Краще б вже піти з косою

Й десь у полі покосить

Або чогось, коли смеркне,

У красуні попросить.

Бо поезія, мій любий,

Я б сказав, що то не гра,

Щоб хвалити тих бандитів,

Що вбивать давно пора.

Чи, можливо, поважати

За ті гайки, що писав,

Чи за те, що всім бандитам

Ніби пес ти догоджав?

Чи за те, що днем і ніччю

Ти кричав їм всім "ура!",

Як ті вішали невинних

Майже з кожного двора.

Бо поет, якщо він справжній,

Пише не за гонорар,

Бо поезія для нього –

Не корито, не базар.

А якщо й писати буде

Він колись за гонорар,

То за тих, що не допустять

Сталінград і Бабин яр.

18.6.1990 р.

КРИТИК

Вітер віє, вітер віє,

Розмовляє з митником,

Той, хто сам писать не вміє,

Той стає вже критиком.

30.6.2004 р.

СТОРОЖ

Якщо ти сторож й хочеш жить?

Ти мусиш знать: де й що лежить.

7.4.2000 р.

ГЕНЕРАЛИ

Я ніколи не був комуністом,

Бо не бачив там щирих людей,

Хоч, якщо вам сказати відверто,

Був прихильником їхніх ідей.

Ця ідея, звичайно, не нова:

В ній закладено вчення Христа,

А тому, як прийшлось вже до слова,

Я завжди був за вчення це "за!"

Але ця, як і інші ідеї,

То лише для бандюг прикриття,

Для отих, які рвуться до влади,

Прикриваючись ім’ям Творця.

Бо під цим прикриттям генерали

Гвалтували людські почуття,

А тому й не хотів я, щоб предки

Проклинали мене все життя.

А тому я завжди проти партій

І так названих світлих ідей,

Бо за ними стоять цілі банди,

Щоб зручніше неволить людей.

13.5.1997 р.

Поиск по сайту: