ПОБАЗАРУВАВ

Якось я поїхав в Київ

Побазарувать,

А людей у місті стільки –

Не проїхать, ані стать.

Як поглянув, що почому,

На той світ,

Хочте вірте чи не вірте –

Я схопився за живіт.

Закружилось в голові вже

Від тих цін,

От що робить Президент наш

І кабмін.

А верстат штампує гроші –

Живодер,

Бо вже гроші ті дешевші

Від шпалер.

Всі стояли розважались –

Хто як міг,

Але я валивсь відверто

Просто з ніг.

А верстат штампує гроші –

Живодер,

Хоч ті гроші вже дешевші

Від шпалер.

Щоб були ми не жидами,

Та щоб не хохлами,

То давно б в державі нашій

Всі були б панами.

А то одні шибко гнуться,

Інші гоноряться,

А евреї й українці

Вже й жидів бояться.

Маруся ти Маруся –

Рожевий мій букет,

Що з тобою сталось

Від тюльки і котлет.

4.10. – 1.7.1998 р.

А ВІЗЬМІТЬ ПЕНСІОНЕРІВ:

За те, що мовчали,

То і їх, як білу гуску,

Братки общіпали.

Чи за їхню рабську працю,

Чи за їх порядність?

Що не можуть постояти

За національність!

30.7.1998 р.

ПАНУ ЖИРИНОВСЬКОМУ

Жириновський так, як Цезар:

Дайте ви йому права,

Перетрахає жінок всіх,

Будь то дівка чи вдова.

Кинув би і Кремль, і Думу –

Дідько б все оте побрав –

І упевнений, що в яслях

Сам би нянечкою став.

Адже, як колись казав він,

Діткам досить й п’ять хвилин;

То ж спілкуються хай з батьком

Всі по телеку з картин.

Тож чому б вже і сьогодні

Не почать експеремент,

Поки в нього часу більше

Й поки ще не Президент.

Був би з нього добрий батько,

Що вже там і говорить,

Бо хвилину для дитини

Міг би в місяць приділить.

Й чхать би він хотів на Думу

І на Путіна давно.

Головне, щоб Жириновських

Більше отприсків було.

20.9.1998 р.

КОХАЙТЕСЯ!

Кохайтесь всі! Ви того варті,

Мій друг для вас завжди на варті.

16.1.2008 р.

НАТАЛІЇ ВІТРЕНКО

А Наталія Вітренко –

Посади її на трон –

Буде пушками палити

На усіх з усіх вікон.

Як же ти тоді до неї

Зможеш підступитися,

Як не вміє та нічого

Окрім, як сваритися..

20.9.1998 р.

НЕВТОМНИЙ ПРАЦІВНИК

Хто вміє брехать – той жирує,

А той, хто невміє – сопе,

Тому з двох один голодує,

А інший – під себе гребе.

Гребе і не томиться, бидло,

Й не лопне ніяк той хом'як.

Такий Президент наш і спікер,

Такий і директор Кузьмяк.

У всіх них один Бог – це гроші,

У всіх них мораль – це брехня.

І я не здивуюсь, як в крісло

Усядеться й більша Свиня.

Я знаю, у чім вина бідних,

В яких ні кола, ні двора,

Щоб менше кричали придурки

Червоній меншині "ура".

Тому що за правду і віру

Готові віддати життя.

Так що ж це воно за держава,

Де править людьми сатана?

Та що ж це воно в нас за люди,

Що вічно лякає їх грім?

Зате у нас вільна держава

І є вже свій прапор і гімн.

24.11.1998 р.

ГЕРАКЛ

Хто в нас самий язикатий,

Наглий, дужий і багатий,

Знає, що кому сказать?

Це – народний депутат.

Він спортивний і активний,

Руки, плечі – ну – Геракл,

Що люба вам молоденька

Буде й Богу ще молиться,

Щоб себе йому віддать!

20.2.1998 р.

ТИ МОЖЕШ РОЗУМ ВБИТЬ!

Колись я шефу говорив:

– Ти можеш розум вбить,

Але не вб’єш уже ту думку,

Що розум встиг той породить.

28.1.1998 р.

Поиск по сайту: