|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
НАЙРІДНІША ПІСЛЯ ЖІНКИЯ хоч тебе і ревнував, Але на тебе покладався, Та й як би знав ціну тобі, Щоб кум тобою не пишався? Так само й я куму хвалив, Неначе циган свого воза, Й кума сміялась на весь рот, Й моя, немов до паровоза. Його під мене підліза, Немов під голуба голубка, От що таке, коли чужий Або чужа підставить губки. І кум сміється, й я сміюсь, Що кожна з них, немов лілея, Кум задоволений і я, Бо кожна з них – ну звісно, фея. Такі вони, такі і ми, Не варто тут робить погоду, Що ми не можем без куми, Бо без куми – це як без роду. 24.11.1998 р.
ХАЙ ШЕПОЧУТЬ ДІБРОВИ Не пройде і сто років, Як життя пролетить, Відсміються кохані, І гайок відшумить. Тільки вічно над степом Будуть мчатись віки У незвідані далі, В невідомі світи. Тільки ми вже з тобою Будем десь панувать, Ну а поки живі ми – Хочу ще цілувать. Хай сміються діброви І сичі реготять, Я люблю тебе, люба, І не хочу чекать. 7.2.1998 р.
З МИНУЛОГО В МАЙБУТНЄ Мурличе, ніби Котик – Холодильник, Цілодобово пісеньки співа, А я дивлюсь як хмарка, мов вітрильник, Над Ірпенем поважно попливла – Із Невідомого в Далеке Невідоме, Під Місяцем, під Сонцем – ніччю й днем. Отак і ми з тобою, дорогенька, Колись в Майбутнє попливем. 7.5.1998 р.
ТРЕБА БРАТИ! То весну, то літо – Все життя чекаєм, Як дівчина принца У червоних штанях. Не чекать, не спати, А потрібно брати,– Так казав мій батько, І казала мати. 2.2.1998 р.
СПРАВЖНЯ ЧАРІВНИЦЯ Що ти справжня чарівниця, Тут вже нічого й казать, Як змогла ти і старого Навіть в себе закохать. 28.8.1999 р.
КОЛИ ПРИХОДИТЬ СТАРІСТЬ Роки вже доходять до відмітки, А душа ще каже: – Ви заждіть! І дозвольте збігать до Берізки Й з нею ще хоч нічку пошуміть. Пошуміть, поніжитись, поплакать, Доторкнутись біленьких колін, І її, як киценьку, погладить, І почути з серця її дзвін. І її весь вечір цілувати, Боже мій! Ну що ми без беріз! Ким би ми могли всі милуватись І радіть, і ніжитись до сліз. 29.10.1988 р.
ЛИСТЯ – ЗОЛОТО Листя вже з дубів летить, Листя падає, Тільки це уже мене Більш не радує. Боже мій! Яка краса По‑під хатою, Тільки жаль, що це мене Вже не радує. Щось у мене у душі Ніби сталося, Бо писатися вірші Пересталися. Із душі моєї вже Віє холодом, Бо життя вже відліта Листям‑золотом. 6.8.1998 р.
КОЛИСЬ І Я БУВ МОЛОДИМ Колись і я був молодим, Хоч в це вже важко і повірить, І плентавсь теж було, як дим То до Тетяни, то до Віри. О, як хотілось цілувать Як джміль під сонечком квасолю, Щоб як прийдеться помирать – Не нарікать тоді на долю. І хай в той час я був дурним Та чхав тоді на заборони, Бо я тоді ще всіх любив Й не знав неписані закони. Та як би я хотів, простіть, Щоб повторить все те спочатку: І щоб від дотику тремтіть Й тебе любить, як шоколадку. 13. 1.1998 р.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |