СВОЯ ЛЮДИНА

Ну навіщо людям вчитись,

Нащо інститути?

Краще в партію вступай,

І гайда у люди.

Бо квиток, як перепустка,–

Мовила Ірина,–

Показав квиток партійний...

Й ти – своя людина!

6.6.1988 р.

СТУКАЧІ

Сьогодні чесні нас дивують,

Де тільки сили ті беруть?

Їх обдирають, їх гвалтують,

А ті однаково живуть.

І хоч таких не розуміють,

Скажи кому – то засміють,

І хоч ті в тундрі більш сивіють,

Та вірю, що й до нас прийдуть..

Нас стукачами не здивуєш,

У кожного свій шлях і путь,

Й хоч ті, як свині, ще жирують,

Але хіба ж вони живуть?

6.6.1988 р.

ВАЖКА ПРОФЕСІЯ

Всі спішать в нас стать міністром,

Зіркою, шахинею,

Головою, офіцером –

Й мало хто людиною.

12.12.1988 р.

ЩОБ З ТАКОЮ ПОКОХАТЬСЯ

– Щоб з такою покохаться,

Хто ж це зможе відказаться?! –

Буркнув весело Гаврило

І побіг в буфет по пиво.

12.12.1988 р.

В СОЧІ

Як на пляж приїхав в Сочі,

То розбіглись в мене очі.

Берег весь, мов квіточками,

Весь укритий жіночками.

Я дивлюсь на те багатство:

–Ну попав,– міркую,– в рабство.

І гукаю в простір: – Отче,

Ну якби ж я був молодший!

Це ж прийдеться і в суботи...

Ти поглянь, скільки роботи!

Скільки ж треба жить і жить,

Щоб її переробить?

Хоч за кожну цю дівицю

Я б покинув і столицю.

2.9.1988 р.

ЛЮБИВ ЗА ТАЛАНТ

Тебе любив я за талант,

Хоч не завжди так, як людину,

Бо ти і справді був гігант,

Але похожим на тварину.

9.9.1998 р.

ЩОБ ПІЗНАТЬ ЛЮДИНУ

Хочеш взнать людину–

Хто та – не питай,

А постій десь збоку

І понаглядай.

Як вона культурна –

Все те навиду –

І травить не стане

Всяку баланду.

Та уступить місце

Старшому завжди,

Допоможе мамі

Принести води.

Та смітить не стане

Де сама стоїть,

І, немов туземець –

Гуркать і свистіть.

Двері потримає

Тим, хто ззаду йде,

Старших не образить,

І не підведе.

Хто інтелігентний –

Той через грядки,

Як теля, не ходить

Прямо навпрошки.

Той не стане, учні,

На весь клас бубніть

І ходить по класу,

І дверми скрипіть.

Вихований учень

Хай би там будь‑що,

Якщо дав він слово –

Стримає його.

8.10.1988 р.

НАЙКРАЩІ ДНІ

– Які дні найкращі в тебе?–

Запитали Нату.

– Ті найкращі, коли платять

У цеху зарплату.

1988 р.

ВЕЗУЧА

Йде по вулиці Аделя

І бубнить про себе: "де я?"

Де мене всю ніч носило?

Пригадати я не в силах.

Був Петро, Василь, Тодосій,

Хто роздяг? – не знаю й досі!

Добре, що подружка Тома

Привела мене додому.

І не випав в ніч ту сніг,

То б лишилася без ніг.

Тільки це вона сказала,

Як на білу ковдру впала.

Дід Мороз прилип очима

До віконця, де дівчина:

– Жаль, не встиг тебе догнать,

Взнала б ти, як всім давать...

10.10.1988 р.

"ВИПРАВИЛАСЬ"

Сварить майстер ученицю,

Що до хлопців ходить.

– Ану пиши покаянну,

Чи ждеш, поки родиш?

Написала та розписку

І клянеться: – Зроду

Я ніколи більш не піду

До того народу.

Прочитав розписку майстер,

І сказав тій "вроді":

– Хай‑но ще до хлопців підеш –

Вижену, та й годі!

Замекала щось дівиця,

Мов коза до гнома:

– Хрест святий, до них не піду,

Ждатиму їх вдома!

10.10.1988 р.

Поиск по сайту: