ПОРА ПРОСИПАТИСЬ

Ну ніяк не розумію

Я народ свій, хоч убий!

Його дурять, роздягають,

Ну а він – немов німий.

І не бачить, і не чує,

І не хоче, й не чіпай...

А як є там щось у тебе,

Так чому мовчиш, давай!

Та яка ж війна ще треба,

Як навколо все горить?

Тут уже пора проснутись

І кидать горілку пить.

І спитать у слуг народних,

Типу Пашки чи паши:

– Скільки ж будуть ті бандити

Суд над бідними вершить?

Тут пора вже так спитати,

Щоб аж гори загули,

І щоб нами всі пишались

Так, як Грузією ми.

20.5.2004 р.

ХОЧЕШ МАТЬ АКРЕДИТИВ?

Хочеш мать акредитив?–

Поступай в кооператив.

9.8.1988 р.

МОТОР

Над полем все більше гримить і гримить,

Частіше й частіше мотор барахлить,

Я знаю, що скоро, хоч як бережись,

Заглохне навіки мотор той колись.

Не знаю, куди тоді зникне душа?

Й не вірю, що та полетить в небеса.

Бо той, хто прожив все життя на землі,

Навіщо йому десь зникать від рідні?

Ну, звісно, якщо все життя він проспав,

Чи в карти, у покер, в футбол проганяв,

То, звісно, й душа за м’ячем полетить,

А що на землі цій їй далі робить?

5.10.1992 р.

КАШАЛОТ

Я став сердитим й невблаганним.

Певно, мій близиться кінець,

І вже не лаю карооких –

Тих жіночок, що йдуть на герць.

Жінку зробили капіталом,

Не знаю: зло це чи добро?

І стала вже вона товаром...

Ого, як всім нам повезло!

То йшов війною на чекістів,

А зараз йду на кравчуків,

Які моє грабують місто,

Аби хтось першим не посмів.

Які державу розоряють

І поневолюють народ,

От вже до чого ми дожились,

Звідки цей монстр, цей кашалот?

А на Майдані стогнуть сурми,

Б’ють барабани, брязкіт, стук.

І всі кричать одноголосно:

– Нехай живе бандит‑Кравчук.

8.10.1992 р.

ПОСТУПАЙ У ПАРТІЮ

Якщо, брате, хочеш красти –

То одне запам’ятай:

Не барись і не роздумуй –

Хутче в партію вступай.

– Що робить, щоб не судили?–

Знов питаю братію.

– Тільки ж ми тобі казали:

Поступай у партію!

8.1.1989 р.

НЕОБ’ЯВЛЕНА ВІЙНА

Який же треба ще терор,

Як світом править прокурор,

Якщо, куди не киньте оком, –

Одні гармати і окопи.

Скрізь по Планеті йде війна,

Хоч й не об’явлена вона.

І бідний бідного стріляє

Тому, що розуму не має.

Навіщо ж, йолопе, вбиваєш

Такого ж дурня, як і сам,

А в нього ж, як і в тебе, – дітки,

Хто ж право дав вбивати вам?

4.4.2004 р.

ДЕ РОСІЯ?

Я об’їздив весь Союз з кінця в кінець.

Де ж, скажіть мені, Росія врешті‑решт?

Там – калмики, там – буряти, чуваші,

Там – якути, там – чеченці, українці, латиші;

Там – евенки, там – татари, там – мордва...

Де ж Росія? Хто підкаже, де вона?

Як же можна, так загарбавши весь світ,

Запевнять, що то – Росія, стільки літ!!!

Це по‑їхньому звучить приблизно так:

То усе і є Росія – де хоч є один русак.

9.1.1994 р.

"ПРОРОК"

Поиск по сайту: