ЕНЕРГІЯ НЕ ЗНИКАЄ

Енергія безслідно не зникає,

Вона завжди свій має рух –

І якщо в гори не втікає,

То так і знай, втече – на луг.

6.12.1990 р.

МАРЕВО КОМУНІЗМУ

Ніби дід, автобус чмише,

Ледве‑ледь свій тягне зад,

А над містом хазяйнує

Ураганний листопад.

Темні хмари, сумні думи,

Стукіт, гуркіт, тріскотня,

Де ж те світло, те Майбутнє,

До якого мчався я.

Де ж той Призрак Комунізму,

Що усіх в Комуну тяг,

От вам, друзі, серп і молот,

От вам і червоний стяг.

5.6.1999 р.

НАРЕШТІ МИ ВЖЕ НЕЗАЛЕЖНІ

В цю ніч всі гавкали собаки,

Навіть кричали всі півні,

Бо депутати об’явили,

Що ми вже вільні, ми одні.

І слава Богу, що почув нас,

І воля здійснилась людей,

Бо скільки ж можна наше людство

Кормить вже догмами ідей?

Ось ми, нарешті, й незалежні,

Держава Україна є,

Й тепер в Майбутнє рідну Неньку

Вже власний прапор поведе.

24.‑ 25.8.1999 р.

ЩОБ СМІЯЛАСЬ І ОХАЛА

Поезія повинна буть такою,

Щоб вона пекла і літом, і зимою.

Щоб душу радувала, очі милувала,

І була завжди напоготові,

Як Місяць з вилами.

Щоб сміялась вона і вбивала,

Як мисливці вбивають шакала,

Щоб гукала завжди в світ закоханих,

Щоб сміялась вона і щоб охала.

6.4.1999 р.

ЩО ЗНІМЕШ З ГОЛОГО?

Той, хто міг хоч щось украсти,

Жив завжди, як кіт у маслі,

А що візьмеш ти з голоти,

Як на трьох одні чоботи?

16.6.1999 р.

ПОКИ ЖИВИЙ

У смерті теж свої закони,

І це ніяк не забобони.

Як перекриє вам кінця,

Чекай – кінця.

А поки ще живий, браток,

Цілуй дівчат, цілуй жінок,

Нехай від радощів пищать,

Бо й на тім світі не простять...

І все, що ти не доробив,

Будеш кінчать, а щоб я жив!

З коханням, брате, не жартуй,

Краще в цім світі відпрацюй,

Бо жінка все тобі простить,

Як будеш ти її любить.

Цілуй і радуйся життю,

І кожній з них кажи: люблю!

І не чекай, не жди весни,

Не можеш сам – мене гукни.

25.12.2001 р.

НЕ ВІРЮ В ЗЛО

Ні! – не песиміст я

І не вірю в зло,

Що воно сильніше

В світі за добро.

Та в останні роки

Стільки того зла,

Хоч бери і тут же

Утікай з двора.

А народ дрімає,

А народ мовчить..

Що це? – епідемія,

Чи прощальна мить?

11.6.20001 р.

ЧУМА БОЛОТЯНА

Глянь, які вони пихаті

Й самозадоволені,

Що всі люди вже горбаті,

Всі вже обездолені.

Звідки те взялося панство,

Звідки та пихатість,

Звідки ті жуки гівняні,

Звідки ж ті багаті?

Вилізло ж саме нещасне,

Як чума болотяна,

А тепер ще й обзиває

Всіх воно голотою.

Та ви тільки придивіться

До того удава,

Та не дай йому копійку –

Він же вас удавить.

Ви ж на нього подивіться,

На ту ситу пику,

Що і хочеться кілочком

Пику ту потикать.

Візьміть того ж Лодзинського –

Садиста‑бандита,

Що не слово – то отрута,

От яка в нас свита!

19.7.2009 р.

Поиск по сайту: