БОЖА МОВА

Той, хто хоче з Богом

Вік вести розмову,

Той повинен вивчить

Справжню Божу мову.

Бо вона єдина

Й всіх вона єднає,

Бо чарівне слово –

Меж воно не знає.

І не лише людям,

Навіть і тварина –

Варт їй посміхнутись –

Й та також щаслива.

Бо отим камінням,

Що на когось "грянеш",

Не сьогодні – завтра

Й сам себе пораниш.

11.2.1999 р.

ЧОРНЕ Й БІЛЕ

Жінка – це спекотне літо,

Це відомо всім панам.

Радує весняним цвітом

І належить тільки нам.

Очі жінки – то, як зорі,

А на місячні кільця

Варто лише задивитись –

Заїкаються слівця.

Все у ній найкраще в світі –

Найсолодше всяких мрій

І заодно все найгірше

Ви також знайдете в ній.

Так що, брате, годі мимрить,

Годі квіточки шукать,

В кожній жінці – чорне й біле,

Це вже, що зумієш взять.

16.2.1998 р.

БОЖА ЩЕДРІСТЬ

Гриць до жіночки: – Кохана,

Звідки щедрість в тебе, мем?

Та на Гриця подивилась:

– Нам Бог дав і ми даєм.

А чого б його жаліти,

В рай її не забереш,

То ж хто хоче і ще може

Хай її сьогодні теж.

3.7.1998 р.

У БОГА МІЛІЬЯРДИ ВУХ

У Бога мільярди вух,

Стільки очей, і стільки рук,

Тому із Богом не жартуй,

А краще душу ти рятуй.

3.7.1998 р.

КОЛИ ПРИХОДИТЬ ЗРІЛІСТЬ

Коли дозріває дівча молоденьке,

Не втримає батько, не втримає ненька.

І що б не казали у той час ви їй –

На думці у неї – Грицько чи Матвій.

Отож, моя мила, іди й не барись,

Бо так вже не буде, як було колись.

Бо все має час свій і має свій вік

Й про це знає ненька і нень‑чоловік.

21.8.1999 р.

ЯКЩО ВМІРУ

Якщо хочеш довше жити –

Менш жінок старайсь любити,

Бо любов хоч й гарне діло,

Та тоді – як все це вміру.

13.6.1999 р.

ІВАНУШКА, РАДІЙ!

Ти, Іванушка, радій,

Що живеш серед повій,

То хоч будеш, хлопче, знати:

Сам не будеш сумувати.

14.6.1999 р.

НАДУХАНА

Ну ж і надухана, ну ж і напахана,

Мов троянда серед дібров.

І хоч знаю, що ти всіми трахана,

Та і я, бач, до тебе прийшов.

Дуже глянуть хотів я на тебе,

На сідниці твої, грудочки,

Чи то й справді така ти чарівна,

Чи то хлопці такі дурачки?

24.8.1999 р.

Я ВЕСЬ В ТОБІ

Я весь в тобі, як вітер в полі,

Як промінь Сонця в вітах верб,

Я зливсь з тобою в одну долю,

Як з молотком радянський серп.

Й нарешті – тиша… Й важкий подих

Мене виводить з забуття,

Невже це й справді є те диво,

Яке дарує нам життя?

12.8.1999 р.

ВЕРСТАТ

Хлопці зупиняються:

– От де благодать,

Ну навіщо феям

В полі працювать?

Як у них і грудоньки,

І такий верстат...

От би на тих грудоньках

Дівчинку б зверстать.

9.9.1998 р.

НІБИ БУЛО УСЕ ЦЕ ВЧОРА

Так, як колись – як жив ще батько –

І досі віволга співає,

Як раз в той час, як у садку

Черешня й вишня дозріває.

І я пригадую той час,

/Бо ніби все було це вчора/,

Й не віриться, що був малим

І ти була, немов Аврора.

10.6.1999 р.

Поиск по сайту: