КОЛИ СЕРЦЕ ПАЛАЄ

Коли серце палає коханням,

Я не хочу, щоб гасли зірки,

Хочу, щоб посміхалась кохана,

Хочу, щоб посміхались жінки.

Я не хочу, щоб білі берези

Почорніли, як в Прип’яті ліс,

І над світом палали пожежі,

Ті, які підпалив комуніст.

У голові гуде‑гуде,

Земля з‑під ніг кудись зникає...

Куди ж нас партія веде?

Невже про це ніхто не знає?

8.8.1988 р.

ЯКЩО Є ПЛЯШКА..

Нема такої квітки на землі,

Щоб не подобалась мені.

І жінки теж нема такої,

Як пару пляшок є з собою.

10.5.2002 р.

ЯКЩО ТИ ЛІДЕР

Ти вже не лідер, просто – мрець,

Хоч поки ще і жеребець.

Бо той, хто трохи клепки має –

Той свій табун не обкрадає.

А ти? Що ти зробив з людьми,

Чи знаєш ти, ким стали ми?

О, ні! Не всі ще, як колись,

За кусень хліба продались.

Бо справжня все‑таки людина

Не тільки хлібом є єдина.

Мудрість не в злі, а в доброті,

Сила не в біцепсах, в умі.

Мудрість шукають по крупині,

Та не в кориті, там де свині.

Якщо ти мудрість цю утямиш,

Досягнеш величі і слави.

Ще будуть червоніти люди,

Що піддались на клич Іуди.

А страх – це вічний стан рабів,

Яких розділи до штанів,

Якими правив Гітлер, Сталін

І з Біблії відомий Каїн.

4.1.2005 р.

ЯК ГРИБИ

Люди бідують і бідують,

А мерседеси, як гриби

Після дощу, пани купують

За наші біди і горби.

Приїхали б та подивились,

Як "бідні" слуги в нас живуть,

Які хороми і паркани

Навколо Києва ростуть!

Навіть великі королі

Таких не мали вілл, як ці.

А ті, що звуться депутати,

Вже переплюнули і Штати.

І це усе – моя держава.

Тому ото я і тужу,

Що приписала нам дієту...

Кому ж я, вибачте, служу?

4.4.2004 р.

ЖАЙВІР НАД ПОЛЯМИ

Жайвір над полями Сонечко вітає,

Бо воно коханням душі наповняє.

І летить той щебет, мов Ерота стріли,

Тільки б ми кохались, тільки б ми раділи!

А тому і поле росами палає,

Бо жаринки в полі жайвір розкидає.

28.8.1988 р.

НОВОМУ ЦЕЗАРЮ

В шоковому стані

Вся наша еліта,

В шоковому стані –

Наший Президент,

Що народ не вибрав

Нового бандита,

Того, що народ наш

Доконав би вщент.

4.11.2004 р.

НУДОТА

В нас все, що робили, – то все для народу.

Як глянеш на річ ту, немов на гидоту.

Чорнобиль, до прикладу, Київське море,

Хіба ж то не дурість, хіба ж то не горе?

Подивися збоку: аж жилки тремтять,

Не знаєш, коли і кого вже вбивать,

Бо ладні братки ті нас всіх заморить –

В кого нема блату і серце болить.

А люди щоб довше жили і раділи,

В них ліки відняли й до нитки розділи.

Бо голому, кажуть, мов, жить веселіше,

Нічого не тисне і простору більше.

То як же, скажіть, не любить таку владу,

Де все по‑знайомству й великому блату?

26.6.1996 р.

КОМУ ТИ СЛУЖИШ?

Отак як люди, так і вірші

Є і від Бога, й сатани,

Отож, як пишеш їх, то думай,

Кому служитимуть вони?

19.5.1997 р.

Поиск по сайту: