КУЮТЬ ЗОЗУЛІ

Кують зозулі в нас на дачі,

Та я не чую їх й не бачу.

Така природа, в лісі коні,

А я весь час, мов на припоні.

То треба хлів домурувать,

А то траншею докопать.

Хотів з Петром поговорить,

А тут дивлюсь – вже рій летить.

Дружина жде, як янголятко,

А я від неї – як від зарядки.

Усе робота та все зажинок,

Такий на дачі відпочинок.

Отак ото й відпочиваєм,

Як гарно те, що дачу маєм!

29.6.1999 р.

КОМУ ЖАЛІТИСЯ?

Все життя мені із вами,

Друзі, не везло,

То зустрінеться тихоня,

То якесь тріпло.

Чи то я категоричний,

Чи то друзі – тюфтяки,

Що не стрінь – одні п’янички,

Або просто – хом'яки.

Тільки й знають те, щоб вмазать,

Тільки й знають – погулять,

А тут тре’ садок кропити

І кролям піти нарвать.

Так ото ми і живемо.

А жалітися кому?

Симоненку чи Морозу,

Чи відомому Му‑му?

8.7.1999 р.

ХТО ЛЮДСТВО ОБДИРАЄ

Той, хто людство обдирає,

Щастя той в житті не має.

8.2.1999 р.

БІЛА СИМФОНІЯ

В житті нічого кращого немає,

Як біленькі жіночі грудоньки,

Коли вони ще полум’ям палають,

Як в небі ясні зіроньки.

Тоді душа романсами співає,

І від отих симфоній білих хвиль,

Душа й моя невидимо палає,

І в серці десь вибрикує "Кадриль".

І все тоді у зоряному світі,

І вся душа тоді моя штормить,

Як йде дівча й ті хвилі розгойдає,

Коли до вас воно біжить.

29.7.1998 р.

БІЙ НА ДОРОЗІ ЖИТТЯ

Я родився далеко від Бога,

Бо так рідний наш уряд хотів,

І була в нас одна лиш дорога,

Та ніхто з неї сходить не смів.

А тому і не дивно, що й досі

Багатьох ми не знаєм молитв,

Так нам голови всім засмітили,

Що у ній – ані рим, ані ритм.

І я також не вірив у Бога

На відміну, як батько і дід,

Тож сьогодні шукаю дорогу

Ту, якою ходив весь мій рід.

А тому, мушу жити ще й жити,

Бо не все ще зробив, що хотів,

Щоб до Бога себе підтягнути,

А дітей відтягнуть від чортів.

Хочу я в цьому світі створити

Для людей щось незвично‑своє,

І щоб кожний повірив у диво,

В те, що все‑таки Бог в світі є.

11.2.1999 р.

ЖИВУ У ЛІСІ

Живу у лісі. Лісу не бачу.

Усі сміються, а я ледь не плачу.

Плачу від того, що ті, хто грабують,

Нашим правитилям всім аплодують.

Гривню в полову перетворяють,

А нащо? Хіба вони того не знають,

Щоб націю нашу /але це між нами/,

Зробити усіх до одного рабами.

Доларом з люду викручують жили,

Щоб ті, що за морем, іще краще жили.

15.4.1999 р.

БДЖОЛИ І ШЕРШНІ

Я кланяюсь кожній бджолі,

Що вона є бджола, а не шершень,

А в нас у Верховній

Засідають шершні‑парламентарії,

Чи варто якісь коментаріі?

Що вони зробили для нас –

Для народу, для Неньки?

Рекет, корупцію, геноцид

І як завжди – побрехеньки,

Правда – солоденькі.

Радуйтесь і радійте!

От так держать, пани‑добродії,

Поки народ вашим методом

І вас огріє.

От тобі і Божий рай,

От і ати‑бати,

Хто не вміє працювать –

Йде у депутати.

27.5.1999 р.

Поиск по сайту: